Рішення № 82969957, 11.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2019Справа № 905/628/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №905/628/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

(86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191075)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код ВП: 40150216)

про стягнення 7 544,49 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 7 544,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки за втрачену під час перевезення частину вантажу в розмірі 7 544,49 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 матеріали позовної заяви були скеровані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

16.05.2019 матеріали справи № 905/628/19 надійшли до Господарського суду міста Києва та відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У встановлений судом строк (надісланий засобами поштового зв`язку 05.06.2019) до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що останнім в порушення ст. 115 Статуту залізниць України не надано належних і допустимих доказів отримання збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної, відтак відповідач вважає, що наявність збитків позивачем не доведена.

У встановлений судом строк (надіслана засобами поштового зв`язку 13.06.2019) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та вказує на те, що податкова накладна не є підтвердженням вчинення господарської операції і не може слугувати доказом отримання збитків.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2018 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" (далі - постачальник) укладено Договір № 1-1-2018/007 (далі - Договір № 1-1-2018/007), за умовами якого постачальник зобов`язувався передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію по марочному складу, цінам і в кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до наявної у матеріалах справи Специфікації № 5 від 09.10.2018 до Договору № 1-1-2018/007 від 25.01.2018 постачальник зобов`язувався передати, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам`яне Г(Г2) 0-100 (код УКТ ЗЕД - 2701) ТУ У 05.1-30962337-011:2015, кількістю 10 000 тон, вартістю разом з ПДВ - 31 200 000,00 грн, строк поставки: з 09.10.2018 по 01.11.2018 (з урахуванням погоджених сторонами 31.10.2018 Змін до Специфікації № 5 від 09.10.2018 до Договору № 1-1-2018/007 від 25.01.2018). Вантажоотримувачем є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", а вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ "Селидівська".

На виконання умов Договору № 1-1-2018/007, відповідно до залізничних накладних №52541059, №52548823, вантажовідправником - ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", відправлено позивачу залізничним транспортом вугілля кам`яне, не поіменоване в алфавіті у вагонах №53546222 та №56198138.

За твердженнями позивача, до відправки вказані вище вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничних накладних, а саме у вагоні №53546222 - 59,90 тон, а у вагоні №56198138 - 63,25 тон.

Після прибуття вагонів на станцію Авдіївка органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі ст. 52 Статуту залізниць України та встановлено вагову нестачу, а саме у вагоні №53546222 - 1,60 тон, а у вагоні № 56198138 - 2,05 тон, про що складені відповідні комерційні акти № 482803/314 від 28.10.2018 та № 482803/320 від 01.11.2018.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вказує на те, відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов`язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді недостачі вантажу, вартість якої, за розрахунком позивача, становить 7 544,49 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив про те, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження отримання ним збитків.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних № 52541059, № 52548823.

Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Згідно зі ст. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та звя`зку від 01.12.2008 №1454, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Суд встановив факт здійснення ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" відправлення позивачу за залізничними накладними № 52541059, № 52548823 вантажу - вугілля кам`яне, не поіменоване в алфавіті у вагонах №53546222 та № 56198138.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як вказано вище, при надходженні вагонів на станцію Авдіївка Донецької залізниці, залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах № 53546222 та № 56198138 не відповідає масі, вказаній у залізничних накладних.

Факт нестачі підтверджений комерційними актами, а саме:

- у розділі Д Комерційного акту № 482803/314 від 28.10.2018 року зазначено, на основі акту з/ф № 1550 від 28.10.2018 ст. Авдіївка було здійснено комісійне переважування вантажу на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача № 0346, приписаних до з.д. й повірених 18.10.2018. По документу значиться вага (вантажу у вагоні №53546222): нетто 59 900 кг, тара 22 500 кг. При переважуванні виявилось: брутто 80 800 кг, нетто 58 300 кг, тара 22 500 кг, що менше ваги по накладній на 1 600 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см - 20 см, вирівняна, маркована поздовжніми борознами, плівкою проти видування не покривалась. У вагоні над 7 люком виїмка 1,0 м х 0,7 м х 0,5 м, маркування порушене. Переважування проводили ДСМ ОСОБА_1 , агент комерційний ОСОБА_2 , прийомоздавальник ПрАТ "АКХЗ" ОСОБА_3 , о/у Авдіївського ОП Тритейкин. При повторному переважуванні у присутності вказаних осіб недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором нема по штатному розкладу;

- у розділі Д Комерційного акту № 482803/320 від 01.11.2018 року зазначено, на основі акту з/ф № 1577 від 01.11.2018 ст. Авдіївка було здійснено комісійне переважування вантажу на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача № 0346, приписаних до з.д. й повірених 18.10.2018. По документу значиться вага (вантажу у вагоні № 56198138): нетто 63 250 кг, тара 22 400 кг. При переважуванні виявилось: брутто 83 600 кг, нетто 61 200 кг, тара 22 400 кг, що менше ваги по накладній на 2 050 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу на рівні бортів, маркована поздовжніми борознами, вапном, плівкою проти видування не покривалась. У вагоні над 1 люком виїмка 1,0 м х 0,5 м х 1,0 м, маркування порушене. Переважування проводили ДСМ ОСОБА_1 , агент комерційний ОСОБА_4 , прийомоздавальник ПрАТ "АКХЗ" ОСОБА_3 , о/у Авдіївського ОП Жорник. При повторному переважуванні у присутності вказаних осіб недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором нема по штатному розкладу.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом до уваги в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних № 52541059, № 52548823 фактичній масі вантажу.

Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань, а також причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до п. 2.7. роз`яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601 згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Відповідно до наявного у матеріалах справи рахунку-фактури № 90678172 від 27.10.2018, виставленого ТОВ "ДТЕК Трейдінг", фактична вартість вугілля кам`яного Г (Г2) 0-100 у кількості 1 075,450 тон становить 3 570 149,86 грн разом з ПДВ.

При цьому, відповідно до Довідки без номеру та дати ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", за підписом директора та головного бухгалтера, вартість 1 тони вугільної продукції: вугілля кам`яного Г (Г2) 0-100, відвантаженої позивачеві, зокрема у напіввагонах №53546222 та №56198138 за залізничною накладною № 52541059 складає 2 597,97 грн без ПДВ та 3 117,56 грн з ПДВ.

Крім того, на підтвердження дійсної вартості втраченого вантажу позивачем до матеріалів справи також подано Акт приймання-передачі продукції № 90678172 від 27.10.2018 до Договору № 1-1-2018/007 від 25.01.2018.

Суд зазначає, що в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст.ст. 114, 115 Статуту вказані документи є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.

З урахуванням викладеного вище, суд відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження завдання йому збитків, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язковість надання позивачем документів щодо оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної на підтвердження завдання йому збитків.

При цьому, суд відзначає, що податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість та дозволяє віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Податкова накладна не є підтвердженням вчинення господарської операції, відтак посилання відповідача на її ненадання суд визнає необґрунтованими.

В свою чергу, як передбачено статтями 114, 115 Статуту та вказувалось вище, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства України та ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу для перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс.

Судом встановлено, що вантажовідправником передано відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) є мінеральним паливом.

Крім того, беручи до уваги найменування вантажу, зазначене у залізничних накладних, без будь-якої вказівки на його завантаження у вологому стані, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто як для вологого вантажу.

Судом перевірено наявний у матеріалах справи розрахунок вартості вагової нестачі вугілля (розміру збитків) та встановлено його відповідність наведеним вище нормам законодавства та арифметичну правильність.

Відповідно до статті 130 Статуту раво на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми збитків не надано, належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищенаведене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7 544,49 грн збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позв підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код ВП: 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191075) 7 544 (сім тисяч п`ятсот сорок чотири гривні) 49 коп. збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні, та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Нечай О.В.