Рішення № 82969597, 01.07.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/830/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Чернігівський молокозавод” (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10)

до Дочірнього підприємства “РІТЕЙЛ ЦЕНТР” (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г)

про стягнення 55924,09 грн. заборгованості за договором поставки № РЦ023379 від 17.01.2014 р.,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: Мананкова І.П. (свідоцтво адвоката КС № 6539/10 від 23.03.2018 р.; довіреність б/н від 23.05.2019 р.);

від відповідача: Волтарніст М.О. (свідоцтво адвоката № 2514 від 30.03.2006 р.; довіреність б/н від 02.01.2019 р.).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Чернігівський молокозавод” (далі – ПАТ “Чернігівський молокозавод”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства “РІТЕЙЛ ЦЕНТР” (далі – ДП “РІТЕЙЛ ЦЕНТР”, відповідач) про стягнення 55924,09 грн. заборгованості за договором № РЦ023379 від 17.01.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань за договором № РЦ023379 від 17.01.2014 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 55924,09 грн. основної заборгованості, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.05.2019 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 27.05.2019 р.

У судовому засіданні 27.05.2019 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача проти позову усно заперечувала з огляду на те, що, на думку відповідача, неможливо ідентифікувати особу представника покупця та встановити повноваження особи, яка отримала товар, через наявність лише підпису та нерозбірливо написаного прізвища на видаткових накладних, а отже такі накладні не оформлені неналежним чином, та, відповідно, ДП “РІТЕЙЛ ЦЕНТР” за умовами договору вправі здійснити затримку розрахунку до надання належним чином оформлених документів позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2019 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи до 01.07.2019 р.

27.06.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 26.06.2019 р. (вх. № 12691/19 від 27.06.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд поновити відповідачу строк для подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач, посилаючись на пункт 7.10 договору № РЦ023379 від 17.01.2014 р., зазначає, що оскільки з тексту видаткових накладних, наданих позивачем, на думку ДП “РІТЕЙЛ ЦЕНТР”, неможливо ідентифікувати особу представника покупця та встановити повноваження особи, яка отримала товар, через наявність лише підпису та нерозбірливо написаного прізвища, то такі видаткові накладні не оформлені неналежним чином, а відтак, відповідач вправі здійснити затримку розрахунку до надання документів, передбачених п. 3.6 вказаного договору поставки, а ПАТ “Чернігівський молокозавод”, відповідно, позбавлене права вимагати від ДП “РІТЕЙЛ ЦЕНТР” здійснення оплати за товар до моменту надання таких документів відповідачеві. Крім того, на думку відповідача, строк оплати товару не настав, оскільки відсутні докази реалізації товару.

У судовому засіданні 01.07.2019 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги; представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 01.07.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством “Чернігівський молокозавод” (постачальник) та Дочірнім підприємством “РІТЕЙЛ ЦЕНТР” (покупець) було укладено договір № РЦ023379, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінами в строк, зазначений в замовленні.

Згідно з п. 3.4 договору пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадку повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Згідно з п. 7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яких була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 21 дні. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Згідно з п. 7.10 договору покупець має право затримати розрахунки з постачальником: при несвоєчасній оплаті покупцем товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору – до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації; у випадку невиконання/неналежного виконання пунктів 7.12, 7.13 (із підпунктами) або 7.14 (із підпунктами) цього договору.

Пунктом 7.11 договору передбачено, що зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 7.12 договору не пізніше кожного 08 числа місяця уповноважений представник постачальника зобов`язаний отримати документи в офісі покупця (за адресою м. Київ, вул. Сосюри 6).

Згідно з п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

У відповідності з п. 7.14 договору кожний місяць з моменту укладення цього договору сторони зобов`язані підписувати всі первинні та інші документи. Первинні та інші документи по цьому договорі підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р.

31.12.2017 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № РЦ023379 від 17.01.2014 р., відповідно до якої п. 10.1 договору було викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2018 р.».

02.07.2018 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № РЦ023379 від 17.01.2014 р., відповідно до якої п. 10.1 договору було викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 р. Термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний місяць у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше, ніж за 7 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору».

Постачальником на виконання умов договору № РЦ023379 від 17.01.2014 р. була здійснена поставка товару покупцю, зокрема, на суму 19938,21 грн., що підтверджується видатковими накладними № 252 від 03.01.2019 р. на суму 1492,85 грн., № 610 від 05.01.2019 р. на суму 2381,27 грн., № 1837 від 12.01.2019 р. на суму 2168,45 грн., № 2255 від 15.01.2019 р. на суму 1731,94 грн., № 3142 від 19.01.2019 р. на суму 4995,80 грн., № 4052 від 24.01.2019 р. на суму 2347,79 грн., № 4520 від 26.01.2019 р. на суму 554,28 грн., № 4936 від 29.01.2019 р. на суму 910,37 грн., № 5401 від 31.01.2019 р. на суму 1833,04 грн. (оригінали видаткових накладних були оглянуті судом).

Поряд з цим, ПАТ “Чернігівський молокозавод” та ДП “РІТЕЙЛ ЦЕНТР” було підписано акт перевірки розрахунків за період з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р. із вхідним сальдо (залишок на 01.01.2019 р.) в сумі 43742,36 грн. на суму 54401,67 грн. простроченої дебіторської заборгованості (оригінал акту перевірки розрахунків було оглянуто судом).

У подальшому ПАТ “Чернігівський молокозавод” було поставлено ДП “РІТЕЙЛ ЦЕНТР” товар на суму 1522,42 грн. за видатковою накладною № 7479 від 11.02.2019 р. (оригінал накладної було оглянуто судом).

Оскільки, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем не було здійснено оплати вартості поставленого товару в сумі 55924,09 грн. (54401,67 грн. заборгованість, встановлена актом перевірки розрахунків + 1522,42 грн. сума поставленого товару за видатковою накладною № 7479 від 11.02.2019 р.), у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що надані позивачем видаткові накладні належним чином не оформлені, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар, а також що позивачем не надано відповідачу належним чином оформлені документи, що передбачені п. 3.6 договору, у зв`язку з чим відповідач має право затримати оплату за товар в порядку п. 7.10 договору.

Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані позивачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також подані відповідачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи із наступного.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до справи договір № РЦ023379 від 17.01.2014 р., видаткові накладні, акт перевірки розрахунків.

Як слідує з матеріалів справи, останніми підтверджено поставку позивачем відповідачу товару, за який останній не розрахувався на загальну суму 55924,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Поряд з цим, згідно зі ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки/штампу на видатковій накладній є свідченням участі юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Крім того, ненадання позивачем супровідної документації, визначеної пунктами 3.6 договорів, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договорами належним чином оформлені документи, із встановленням при цьому розумного строку для їх передання, доказів відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі документів, що стосуються товару, якщо відповідач вважав таку передачу необхідною, а в разі невиконання вказаних вимог – правом відмовитися від договору та повернути товар.

Разом з тим, ненадання податкових накладних, посвідчень якості чи погоджених замовлень не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач наголошує на тому, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару не настав, оскільки у позивача немає відомостей щодо реалізації відповідачем поставленого товару.

Слід зазначити, що договором № РЦ023379 від 17.01.2014 р. передбачено обов`язок відповідача оплачувати поставлений позивачем товар після його реалізації кожні 21 день.

Водночас, сторони передбачили у договорі право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, за умови повідомлення відповідачем позивача про обсяг та причини повернення товару, а також про перелік торгівельних точок, з яких позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення від відповідача вивезти вказаний товар (пп. 3.7.1 п. 3.7 договору).

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин, до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що ненадання позивачем доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар.

Отже, судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що у відповідача не виник обов`язок з оплати отриманого товару, оскільки за умовами відповідного договору поставки, товар переходить у власність покупця в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору), отже, покупець за договором поставки має всі правомочності власника і вільно ним розпоряджається. Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази реалізації товару, тому що позивач не є особою, яка реалізовує переданий товар, а відповідачем не було надано будь-яких доказів того, що товар не був реалізований.

Разом з тим, суд звертає увагу, що факт поставки товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів повернення поставленого позивачем товару суду не надав.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 55924,09 грн. основного боргу за договором № РЦ023379 від 17.01.2014 р. є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “РІТЕЙЛ ЦЕНТР” (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 38734018) на користь Публічного акціонерного товариства “Чернігівський молокозавод” (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, код 00447971) 55924 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 09 коп. основного боргу, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.07.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна