Рішення № 82969591, 01.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2019Справа № 910/3192/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГО ГРУПП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

про розірвання договору

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від позивача: Лєвєнтов О.В. на підставі ордеру серії ПТ №084063 від 11.03.2019

від відповідача: Яцишин О.Р. на підставі ордеру серії ТР №023681 від 01.04.2019

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРГО ГРУПП" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА" (відповідач) про дострокове розірвання Субліцензійного договору № 3/04-18 ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 23.04.2018, укладеного між ТОВ "МАРГО ГРУПП" та ТОВ "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2018 між сторонами був укладений Субліцензійний договір № 3/04-18 ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм (далі - Договір), відповідно до якого ліцензіат (відповідач) зобов`язується надати субліцензіату (позивачу) право на використання музичних творів, виконань та їх фонограм, зазначених у Додатку № 1 до Договору, на умовах і в обсязі , передбачених Договором, а субліцензіат за надане право використання музичних творів зобов`язується сплатити ліцензіату винагороду (роялті) в розмірі та порядку, що визначаються відповідно до умов Договору. 22.07.2018 набрав чинності Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" № 2415-VІІІ від 15.05.2018, яким визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні. Позивач вважає, що прийняття та набрання чинності наведеним Законом України є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, і подальша співпраця на підставі укладеного сторонами Договору може призвести до порушення норм законодавства у сфері інтелектуальної власності, а саме Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав". Відтак, на думку позивача, укладений між сторонами Договір може бути розірваний у судовому порядку, враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо його розірвання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.04.2019 о 11:00 год.

04.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив по суті пред`явленого позивачем позову та просив суд відмовити позивачу в його задоволенні.

У підготовче засідання, призначене на 08.04.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.04.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.04.2019, суд оголосив перерву до 22.04.2019 о 12:00 год.

18.04.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, яким позивач просив суд залучити до розгляду справи № 910/3192/19 на стороні позивача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

19.04.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Підготовче засідання, призначене на 22.04.2019 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 14.05.2019 о 09:40 год.

У підготовче засідання, призначене на 14.05.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 14.05.2019, суд продовжив вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд долучив до матеріалів справи відповідь позивача на відзив, подану 19.04.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 14.05.2019 здійснювався розгляд клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Представник позивача зазначене клопотання підтримав. Представник відповідача проти задоволення зазначеного клопотання не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 27.05.2019 о 14:40 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

У підготовче засідання, призначене на 27.05.2019, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у підготовче засідання, призначене на 27.05.2019, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 27.05.2019 представник позивача подав клопотання про долучення доказів направлення третій особі позовної заяви та доданих до неї документів. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 10.06.2019 о 12:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 10.06.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у підготовче засідання, призначене на 10.06.2019, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 10.06.2019 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у заявах по суті спору.

У підготовчому засіданні 10.06.2019 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2019 о 11:40 год.

У судове засідання, призначене на 01.07.2019, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання 01.07.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 01.07.2019 за відсутності третьої особи (її представника).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 01.07.2019 судом відповідно до ст. 208 ГПК України заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 01.07.2019 судом з`ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.07.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРГО ГРУПП" (далі - субліцензіат, ТОВ "МАРГО ГРУПП", позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА" (далі - ліцензіат, ТОВ "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА", відповідач) укладено Субліцензійний договір № 3/04-18 ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого ліцензіат (відповідач) зобов`язується надати субліцензіату (позивачу) право на використання Музичних творів, Виконань та їх Фонограм, зазначених у Додатку № 1 до Договору, на умовах і в обсязі, передбачених Договором, а субліцензіат за надане право використання музичних творів зобов`язується сплатити ліцензіату винагороду (роялті) в розмірі та порядку, що визначаються відповідно до умов Договору.

Згідно преамбули Договору визначено, що:

- Музичний твір - це твір, художні образи якого виражені за допомогою звуків, створюваних музичними інструментами та (або) голосом. Перелік Музичних творів, узгоджується сторонами і зазначається в Додатку № 1 чи інших додатках до Договору, які є його невід`ємними частинами;

- Виконання - результат творчої діяльності виконавця, внаслідок якої був створений Музичний твір і зафіксований шляхом запису фонограми. Перелік Виконань узгоджується сторонами і зазначається в Додатку № 1 чи інших додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами;

- Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Перелік Фонограм узгоджується Сторонами і зазначається в Додатку № 1 чи інших додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами;

- Територія - територія власних чи орендованих торгових приміщень субліцензіата (приміщень сервісу), перелік територій узгоджується сторонами та наводиться в Додатку № 2 чи інших додатках до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.7 Договору ліцензіат в рамках Договору надає субліцензіату (відповідачу) невиключні майнові права на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм.

Згідно з п. 2.1 Договору, право на використання Музичних творів, що надається субліцензіату (позивачу) за даним Договором ліцензіатом (відповідачем), включає в себе:

- відтворення Музичного твору, тобто виготовлення одного або більше примірників Музичного твору в будь-якій матеріальній формі, в тому числі запис в пам`ять ЕОМ, в кількості, достатній для здійснення публічного виконання на Території;

- публічне виконання Музичного твору на Території, тобто відтворення Музичного твору за допомогою технічних засобів.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору сторони також узгодили, що включає в себе право використання Виконань та право використання Фонограм, що надається субліцензіату за даним Договором ліцензіатом.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення їх печатками та діє протягом 2 (двох) років.

Згідно з п. 7.3 Договору, даний Договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороння відмова від виконання зобов`язань за Договором та/або одностороння зміна його умов не допускаються, крім випадків, встановлених Договором.

22.07.2018 набрав чинності Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" № 2415-VІІІ від 15.05.2018 (далі - Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав"), яким визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.

З аналізу ст.ст. 12, 13 наведеного Закону, на думку позивача, випливає, що управління майновими правами правовласників у сфері публічного виконання музичних творів може здійснюватися лише акредитованою організацією колективного управління, незалежно від факту передачі правовласником своїх майнових прав в управління такій організації. І лише після вилучення своїх майнових прав з управління такої організації, правовласник може самостійно управляти ними на території України.

Такої ж позиції, на твердження позивача, дотримується і Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, яка викладена в листі № 2301-07/1516-07 від 14.01.2019 щодо надання інформації на запит відповідача.

Позивач вважає, що прийняття та набрання чинності наведеним Законом України є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, і подальша співпраця на підставі укладеного сторонами Договору може призвести до порушення норм законодавства у сфері інтелектуальної власності, а саме Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Згідно ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

24.09.2018 позивач направив на адресу відповідача запит № 13/1 про надання інформації щодо вилучення ТОВ "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА" майнових прав на музичні твори, що є предметом укладеного Договору, з управління акредитованої організації колективного управління.

Листом № 03/10 від 03.10.2018 відповідач повідомив позивача, що майнові права на музичні твори не можуть бути ним вилучені з управління акредитованої організації колективного управління, оскільки жодна із організацій колективного управління, що уповноважена здійснювати збір винагороди (роялті) за публічне виконання музичних творів станом на 03.10.2018 не акредитована Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Крім того, майнові права на музичні твори, що є предметом укладеного Договору, в майбутньому не можуть бути вилучені з управління акредитованої організації колективного управління, у зв`язку з відсутністю у відповідача відповідних повноважень за укладеним ліцензійним договором із безпосереднім правовласником прав на зазначені музичні твори.

В подальшому, з метою дотримання норм чинного законодавства України, позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору № 19/11-18 від 19.11.2018, згідно якої повідомив про свій намір розірвати Договір з 01.12.2018.

Однак, листом № 05-12 від 05.12.2018 відповідач не погодився з достроковим розірванням Договору за згодою сторін, зазначивши про відсутність будь-яких підстав для такого дострокового розірвання.

Враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору, керуючись ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що спірний Договір може бути розірваний у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України) , позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору, керуючись ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 652 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з даним позовом до суду про дострокове розірвання Договору, укладеного між ТОВ "МАРГО ГРУПП" та ТОВ "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА".

Відповідач, згідно поданого відзиву на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував, зазначивши таке:

- правовласник на власний розсуд має право обирати чи управляти своїми майновими правами самостійно (через повіреного), шляхом укладання ліцензійних та/або авторських договорів та надання дозволу на використання об`єкта авторського права і/або суміжних прав, чи передавати свої майнові права в колективне управління відповідній організації колективного управління;

- аналізуючи норми ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", відповідач стверджує, що такі норми зовсім не означають, що тільки акредитована організація колективного управління має право на управління об`єктами авторського і (або) суміжних прав, а лише забезпечують можливість правовласнику отримувати винагороду за використання його прав і в тому випадку, якщо він не передав свої майнові права в управління такій організації (право на справедливу винагороду), і коли використання його об`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється без його дозволу;

- відповідач вказав, що ТОВ "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА" не є організацією колективного управління, не здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, та використовує в своїй діяльності виключно ліцензійну музику, права на яку отримані поза рамками колективного управління на підставі ліцензійних договорів за відповідну винагороду, а тому Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" жодним чином не поширює свою дію на діяльність відповідача та не обмежує його у наданні права на використання музичних творів третім особам, в тому числі і позивачу;

- таким чином, відповідач стверджує про відсутність підстав для розірвання спірного Договору, оскільки Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" стосується правовідносин у сфері колективного управління майновими правами суб`єктів авторського і (або) суміжних прав та не впливає на правовідносини суб`єктів господарювання, що виникають на підставі ліцензійних договорів на використання об`єктів інтелектуальної власності.

Позивач, згідно відповіді на відзив, не погодився з доводами відповідача у відзиві на позовну заяву, зазначив, що:

- встановлення Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" розширеного колективного управління, яке здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників, у тому числі тих, які не укладали відповідних договорів з акредитованою організацією незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами, є саме тим обмеженням прав правовласників, що передбачено абз. 2 ст. 54 Конституції України;

- в свою чергу, закріплене ч. 12 ст. 13 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" право правовласника самостійно управляти своїми майновими правами на території України після вилучення таких прав з колективного управління акредитованої організації не може бути розцінене як обмеження законодавчо встановленого права на особисте управління своїми правами, оскільки правовласник в будь-який момент та безумовно може вилучити такі права з колективного управління;

- дія Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" поширюється не лише на організації колективного управління, а й на усіх суб`єктів, що приймають участь у правовідносинах в межах сфер здійснення колективного управління, як то правовласники, користувачі об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, організації колективного управління тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Субліцензійного договору № 3/04-18ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 23.04.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до ст. 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Частиною 2 ст. 1109 ЦК України встановлено, що у випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності, (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України).

Згідно ст. 45 Закону суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Таким чином, суб`єкт авторського права і суміжних прав на власний розсуд має право обирати один із способів управління своїми майновими правами: управляти самостійно шляхом видачі ліцензії, укладання авторських, ліцензійних чи інших договорів (ст.ст. 1107-1113 ЦК України, ст.ст. 31-33 Закону), через повіреного шляхом укладення договору-доручення (ст. 46 Закону) чи передавати свої майнові права в колективне управління відповідній організації колективного управління (ст. 47 Закону).

Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", який набрав чинності 22.07.2018.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" визначено, що колективне управління - діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою (згідно ч. 1 ст. 1 наведеного Закону, Установа - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) у встановленому цим Законом порядку.

Відповідності до ч. 7 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов`язкового колективного управління.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" визначено, що розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав":

розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами;

розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом;

розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції. Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

Відповідно до ч. 12 ст. 13 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" правовласники можуть також вилучити свої майнові права з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником.

Як встановлено судом, позивачу згідно пунктів 2.1-2.3 укладеного між сторонами Договору було надане право на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм. Зокрема, згідно п. 2.1 Договору було надане право на використання Музичних творів шляхом: відтворення музичного творів, тобто виготовлення одного або більше примірників музичного твору в будь-якій матеріальній формі, в кількості, достатній для здійснення публічного виконання на території узгоджених торгових приміщень позивача; публічне виконання музичного твору на території узгоджених торгових приміщень позивача, тобто відтворення музичного твору за допомогою технічних засобів.

З урахуванням приписів ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" сфера використання музичних творів позивачем згідно укладеного Договору відноситься до сфери колективного управління, за якою здійснюється розширене колективне управління.

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об`єктів, або на підставі закону.

Відповідності до приписів п. 1) ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Частиною 3 ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Закону допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління.

Таким чином, функції організацій колективного управління та види договорів, що укладаються з користувачами в процесі здійснення колективного управління, розмежовуються в залежності від того чи були передані правовласником в управління організації колективного управління права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи організації колективного управління здійснюють збір винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав без дозволу правовласника у встановлених випадках (право на справедливу винагороду).

Такий підхід не може оцінюватись як встановлення обмеження щодо самостійного управління правовласником своїми правами, оскільки забезпечує дотримання прав правовласника як щодо дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, так і стосовно отримання винагороди за використання його прав і в тому випадку, якщо він не передав свої майнові права в управління організації колективного управління (право на справедливу винагороду), і коли використання його об`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється без його дозволу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача про те, що управління майновими правами правовласників у сфері публічного виконання музичних творів може здійснюватися лише акредитованою організацією колективного управління, незалежно від факту передачі правовласником своїх майнових прав в управління такій організації.

Доводи позивача з посиланням на позицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що викладена в листі за вих. № 2301-07/1516-07 від 14.01.2019, згідно якої Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" встановлює особливості реалізації майнових прав правовласників у сферах, де здійснюється розширене колективне управління, суд оцінює критично.

Натомість суд погоджується з доводами відповідача, який вважає, що норми ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 12 Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" не означають, що тільки акредитована організація колективного управління має право на управління об`єктами авторського і (або) суміжних прав, а лише забезпечують можливість правовласнику отримувати винагороду за використання його прав і в тому випадку, якщо він не передав свої майнові права в управління такій організації (право на справедливу винагороду), і коли використання його об`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється без його дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" встановлено право правовласників як суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління, але не обов`язок.

Тобто, правовласник на власний розсуд має право обирати чи управляти своїми майновими правами самостійно (через повіреного), шляхом укладання ліцензійних та/або авторських договорів та надання дозволу на використання об`єкта авторського права і/або суміжних прав, чи передавати свої майнові права в колективне управління відповідній організації колективного управління.

Відповідно до абз. 2 ст. 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб`єктів цих прав (ч. 2 ст. 424 ЦК України).

Преамбулою Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" передбачено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.

Відповідно до ч. 8 ст. 90 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі "Перехідні положення" цього законопроекту або в одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті. До законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття.

Як вбачається з п. 6 Розділу VI "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" будь-яких змін (обмежень чи винятків) до законодавства України про авторське право і суміжні права щодо реалізації майнових прав у випадку здійснення управління майновими правами суб`єктів авторського права і суміжних прав правовласником особисто не передбачено.

Тому, на думку суду, посилання позивача на позицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо можливості правовласника здійснювати самостійно управління майновими правами у сферах, де здійснюється розширене колективне управління, лише після вилучення прав з колективного управління, істотно перешкоджає реалізації своїх майнових прав та протирічить основоположним засадам правової охорони особистих немайнових прав та майнових прав суб`єктів авторського права і суміжних прав та принципам колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прийняття та набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" не впливає на існуючі правовідносини сторін згідно укладеного сторонами Субліцензійного договору № 3/04-18ДМ від 23.04.2018 та не обмежує відповідача у наданні права на використання музичних творів третім особам, в тому числі і позивачу.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Отже, при настанні таких обставин сторони за взаємною згодою можуть розірвати договір. Водночас, частина друга наведеної статті ЦК України передбачає випадки, коли договір може бути змінений або розірваний на вимогу однієї із сторін.

Так, за приписами ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 №3-9гс12, від 11.12.2012 №3-63гс12, постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2015 в справі № 910/18575/14.

Як встановлено судом, прийняття та набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" не впливає на існуючі правовідносини сторін згідно укладеного сторонами Субліцензійного договору № 3/04-18ДМ від 23.04.2018, і не може бути визнане істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а тому правові підстави для розірвання Договору відсутні.

Суд також звертає увагу, що посилаючись при зверненні з даним позовом до суду про розірвання Договору на приписи ч. 2 ст. 652 ЦК України, позивачем не доведено одночасне існування всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання Договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про дострокове розірвання Субліцензійного договору № 3/04-18 ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 23.04.2018, укладеного між ТОВ "МАРГО ГРУПП" та ТОВ "МАРКЕТ М`ЮЗІК УКРАЇНА", є необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2019

Суддя Гумега О.В.