Рішення № 82967686, 11.07.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8427/18

Провадження № 2/0182/1924/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.07.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05 листопада 2018 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

16.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (після зміни найменування - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № б/н (далі Договір), згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 18000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» свої зобов`язання виконав, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У порушення ст.ст. 526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконала.

Враховуючи, що законодавством не передбачений обов`язок вимагати лише повної суми заборгованості, тому кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості. Станом на 31.07.2018 року заборгованість відповідача за Договором склала 114 102 грн. 04 коп, яка складається з наступного:

- 16 020 грн. 00 коп. – тіло кредиту;

- 98 082 грн.04 коп - відсотки за користування кредитом з 24.09.2013 по 31.05.2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, який відображено з моменту надання та отримання кредитної послуги.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 114 102 грн. 04 коп. та понесені ним судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання нею такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

07 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості (а.с. 114-116), згідно якого відповідач просила суд застосувати позовну давність до заявлених позивачем вимог та відмовити у повному обсязі, а у випадку відсутності підстав для застосування позовної давності до заявлених вимог, просить відмовити у їх задоволенні через недоведеність та необґрунтованість. У своєму відзиві відповідач посилалася на наступне.

Так, Анкета – заява, додана позивачем до позову не містить умов щодо того, яка сааме надається банківська картка, на яких умовах, з якою сумою кредитного ліміту по платіжнй картці, яким є термін повернення кредиту.

Також позивачем не підтверджено, що вона отримала кредит саме у розмірі 18000 грн. у вигляді встановленого кредиту на платіжну картку з відсотками за користування кредитом у розмірі 27,60 на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вона заперечує, що при підписанні Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 16 лютого 2011 року вона підписала і погодилася сааме з тими «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які позивач додав до позовної заяви, тому вважає, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку від 16 лютого 2011 року не є складовою частиною укладеного з нею договору, а в Анкеті-заяві від 16 лютого 2011 року домовленості сторін щодо договірного списання коштів, збільшеної позовної давності, нарахування штрафів немає.

Крім того, зазначила, що оскільки позивачем заборгованість нараховується з 24 вересня 2013 року, то Банк міг реалізувати своє право на звернення до суду зі своїм позовом у межах трирічного строку позовної давності, тобто до 24 вересня 2016 року, однак звернувся до суду лише 05 листопада 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив ОСОБА_1 , що надійшов від позивача 18 червня 2019 року (а.с. 124-130) та згідно якої позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, митивуючи тим, що між сторонами укладений двосторонній кредитний договір, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Сторонами при укладанні договору були оговорені усі істотні умови Договору.

Випискою з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через термінали в кассах магазинів, а отже отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможивим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за кредитним договором та згідно довідки про зміну умов кредитування від 30 вересня 2013 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 18000,00 грн.

Також зазначили, що згідно довідки по виданим карткам, відповідачу було при відкритті карткового рахунку видано кредитку картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 02.2015 року та в подальшому картка неодноразово перевипускалася, відповідач отримувала картки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 05.2017 року. В розрахунку заборгованості позивачем зазначена заборгованість, що булла перенесена на останню перевипущену картку.

Крім того, вважають, що позов подано до спливу строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі за вказаним договором починається зі спливом останнього дня місяця дії картки. Так як строк перевипущеної картки до останнього дня 05.2017 року, а позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у жовтні 2018 року, то строк позовної давності дотримано.

Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16 лютого 2011 року між Публічним акціонерним товариствам Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 18000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Кредитний договір укладено шляхом підписання 06 лютого 2011 року ОСОБА_1 Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої остання погодилася, що вказана Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг.

Позивачем по справі надано докази, що наказом Банку від 06 березня 2010 року були затверджені зазначені Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 95).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Підписавши 06 лютого 2011 року Анкету-заяву, ОСОБА_1 надала свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена.

Особливістю договору приєднання є саме те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах.

Таким чином, додержується принцип свободи договору.

Чинним законодавством передбачено укладання договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у Постановах від 06.02.2018 року № 755/2720/16-ц, від 07.03.2019 року № 755/18246/15-ц від 21.03.2018 року № 441/569/17.

З наведеного вбачається, що у разі якщо умови договору приєднання порушують права особи, яка приєдналась до нього, то вона вправі поставити питання про його зміну або розірвання.

Разом з тим, у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_1 зверталась до Банку з пропозиціями про внесення змін до умов договору, а тому вказані обставини свідчать про її згоду з усіма умовами цього договору.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 приєднується до даних Умов і Правил надання банківських послуг не у повному обсязі послуг, які надає банк по даним Умовам та Правилам надання банківських послуг, Анкета-заява не містить.

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що з підписаної нею Анкети-заяви не вбачається, що вона згодна та погоджується саме із Умовами та Правилами надання банківських послуг, доданими до позовної заяви, судом відхиляється, оскільки це твердження не відповідає встановленим обставинам справи.

Так, підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку, відповідач не тільки виявила бажання отримати кредитні кошти, а й підтвердила, що вона ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку.

При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору та підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надала, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно наданих позивачем доказів, зокрема довідки від 04 березня 2019 року, вбачається, що відповідачу було при відкритті карткового рахунку видано кредитку картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 02.2015 року та в подальшому картка неодноразово перевипускалася, відповідач отримувала картки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 05.2017 року (а.с. 81).

Також з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача вбачається, що 17 лютого 2011 року ОСОБА_1 було здійснено старт карткового рахунку по картці № НОМЕР_1 , 24 вересня 2013 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 16700,00 грн., 30 вересня 2013 року було збільшено кредитний ліміт до 18 000,00 грн. та 06 листопада 2014 року було знижено кредитний ліміт 15 660,00 грн. (а.с. 94).

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3 % (27,6 % на рік), вказано розмір комісій та штрафів тощо (а.с. 8).

В матеріалах справи міститься виписка по карткам за рахунком ОСОБА_1 , з якої вбачаються операції за картками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , зокрема, зняття готівкових коштів, оплата товарів у магазинах, переказ коштів між власними рахунками, поповнення карткового рахунку (а.с. 82-93).

Виписки по особовому рахунку боржника, відповідно до положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами.

Отже, факт укладення кредитного договору з відповідачем шляхом отримання позичальником кредитної картки зі встановленим кредитним лімітом, є доведеним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено в письмовій формі кредитний договір, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання від 06 лютого 2011 року.

Оскільки, ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по сплаті кредиту належним чином, то вона має нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов`язання, так як в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 , своїм підписом підтвердила запропоновані їй умови надання банківських послуг, у том числі й умови кредитування позивача.

Статтями 526, 530, 610 ЦК України, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки, відповідачем умови договору не виконувались належним чином, в зв`язку з цим станом на на 31.07.2018 року заборгованість відповідача за Договором склала 114 102 грн. 04 коп, яка складається з наступного:

- 16 020 грн. 00 коп. – тіло кредиту;

- 98 082 грн.04 коп - відсотки за користування кредитом з 24 вересня 2013 року по 31 травня 2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, який відображено з моменту надання та отримання кредитної послуги (а.с. 5-6).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсотках за користування кредитом та за пенею нараховані з 24 вересня 2013 року по 31 травня 2017 року, тобто в межах строку дії кредитного договору, а тому, окрім заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 020,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 98 082 грн. 04 коп.

Щодо застосування строків позовної давності, суд прийшов до наступного.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

В той же час пунктом 2.1.1.2.11 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що платіжна картка дійсна до останнього дня місяця указаного на лицевій стороні картки.

Враховуючи те, що кредитним договором не встановлено обов`язку позичальника щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі та не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов`язку, а строк погашення кредиту в повному обсязі у договорі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то в такому випадку позовна давність обраховується з моменту закінчення строку дії кредитної картки.

Судом встановлено, що 16 лютого 2011 року ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 02.2015 року та в подальшому картка неодноразово перевипускалася, відповідач отримувала картки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня травня 2017 року.

Оскільки строк дії картки закінчується в травні 2017 року, а з позовом до суду банк звернувся у жовтні 2018 року, суд приходить до висновку, що трирічний строк на звернення з позовом не пропущено.

З огляду на це, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем при зверненні до суду з даними вимогами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в загальній сумі 114 102,04 грн.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп., сплачений останнім при подачі позову (а.с. 1) .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,549,550,610-612,625,629,1048-1050,1054,1056-1 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ – 14360570, місцезнаходження – вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ) заборгованість за Договором № б/н від 16 лютого 2011 року в сумі 114 102 грн. 04 коп. (сто чотирнадцять тисяч сто дві грн. 04 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 11.07.2019 року.

Суддя: О. В. Рунчева