Рішення № 82966192, 26.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4428/19

Справа №760/5022/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

26 червня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М

представника позивача - Поліводи Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Народний кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 98 112, 02 гр. боргу.

Посилається в позові на те, що 04 квітня 2014 року між КС «Народний кредит» та відповідачкою був укладений Кредитний договір № 5-140402/н, згідно якого відповідачці був наданий кредит в розмірі 10 000, 00 гр. строком на 24 фактичних місяці зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 67, 89 % річних, тобто 0, 186 % денних, на суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.1 Додаткової угоди до Кредитного договору № 5-140402/н від 04 квітня 2014 року встановлено, що сторони домовились про зміну розміру фіксованої відсоткової ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику, а саме у зв`язку із порушенням графіку розрахунків Додатка № 1 до Кредитного договору в частині непогашення кредиту у проміжні строки, які становлять 30 календарних днів.

За будь-яких умов у разі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Плата за користування кредитом, протягом строку визнання його як кредиту з підвищеним ризиком, становить 365 % річних, тобто 1 % денних на суму залишку по кредиту.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року з відповідачки було стягнуто 46 055, 16 гр. заборгованості за Кредитним договором № 5-140402/н від 04 квітня 2014 року.

Після набрання рішенням суду законної сили відповідачкою було здійснено дві проплати на загальну суму 552, 00 гр.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року з відповідачки було стягнуто 36 181, 32 гр. заборгованості за Кредитним договором № 5-140402/н від 04 квітня 2014 року.

Станом на 23 жовтня 2018 року відповідачкою було зроблено 14 оплат на суму 21 324, 35 гр.

Відсотки за користування кредитом відповідачкою погашені не були, тіло кредиту не змінилось та становить 9 140, 24 гр., а зобовязання за договором не припинилося.

Залишок за виконавчим листом № 760/8870/16-ц від 20 жовтня 2016 року складає 14 857, 17 гр., з яких тіло кредиту становить 9 140, 24 гр., відсотки за користування кредитом - 5 716, 93 гр.

Станом на 12 лютого 2019 року борг по відсотках за користування кредитом, відповідно до Кредитного договору № 5-140402/н від 04 квітня 2014 року, становить 88 020, 51 гр.

Розмір інфляційних збитків та 3 % річних становить 10 091, 51 гр., з яких 7 795, 51 гр. - інфляційні збитки, 2 296, 00 гр. - 3 % річних.

Всього заборгованість складає 98 112, 02 гр.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставила.

Судові повістки, що направлялися на вказану ним у позові адресу поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Порядок вручення судових повісток визначено ст.ст.128, 130 ЦПК України, а також п.п.99, 100, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.

Таким чином, повідомлення відповідачки про час розгляду справи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання здійснювалося відповідно до вимог закону.

Виходячи з цього, суд вважає, що відповідачка обізнана про розгляд справи, однак не скористалася правом участі у судових засіданнях, не отримуючи судових повісток та не проявляючи зацікавленості в розгляді справи.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За змістом ч.ч.1,2 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Не дивлячись на тривалість перебування справи в провадженні суду, неодноразової неявки відповідачки в судові засідання, а також неподання доказів поважності причин неявки в судові засідання, розгляд справи неодноразово відкладався.

Суд вважає, що дії відповідачки, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася їй судом за зареєстрованим місцем проживання, є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Такої ж позиції притримується і Верховний Суд в постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Відповідно до ч.ч. 3, 9 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідачки про час розгляду справи суд вважає належним.

Ухвалою від 22 лютого 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позову заяву не подала.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 04 квітня 2014 року між сторонами був укладений Кредитний договір № 5-140402/н, згідно якого відповідачці був наданий кредит в розмірі 10 000, 00 гр. строком на 24 фактичних місяця зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 67, 89 % річних, тобто 0, 186 % денних, на суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.1 Додаткової угоди до Кредитного договору № 5-140402/н від 04 квітня 2014 року встановлено, що сторони домовились про зміну розміру фіксованої відсоткової ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику, а саме у зв`язку із порушенням графіку розрахунків Додатка № 1 до Кредитного договору в частині непогашення кредиту у проміжні строки, які становлять 30 календарних днів.

За будь-яких умов у разі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Плата за користування кредитом, протягом строку визнання його як кредиту з підвищеним ризиком, становить 365 % річних, тобто 1 % денних на суму залишку по кредиту.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року з відповідачки було стягнуто 46 055, 16 гр. заборгованості за Кредитним договором № 5-140402/н від 04 квітня 2014 року, яка складається з: 9 140, 24 гр. - сума заборгованості за кредитом, 31 648, 30 гр. - сума заборгованості за відсотками, 696, 50 гр. - пеня, 4 570, 12 гр. - штраф.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року з відповідачки було стягнуто 36 181, 32 гр. заборгованості за Кредитним договором № 5-140402/н від 04 квітня 2014 року, з яких 29 979, 99 гр. - заборгованість по нарахованим процентам, 4 823, 33 гр. - 3 % річних та індекс інфляції.

/ а.с. 6 - 18 /

Даними рішеннями суду з відповідачки стягнуто як суму боргу за кредитним договором, так і інфляційні збитки та річні в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, при вирішенні даного спору має бути враховано, чи існує зобов`язання між сторонами, чи є це зобов`язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи є спеціальні норми, що регулюють дані правовідносини та виключають застосування ст. 625 ЦК України.

З фінансової довідки позивача вбачається, що рішення суду від 19 липня 2016 року, яким з відповідачки стягнуто 36 181, 32 гр. заборгованості, в тому числі інфляційні збитки та річні, відповідачкою частково виконано, залишок боргу становить 14 856, 97 гр.

З розрахунку позивача вбачається, що інфляційні втрати та річні нараховані з серпня 2016 року на стягнуту рішенням суду суму.

Тобто, позивачем повторно ставиться питання про стягнення інфляційних збитків та річних на залишок суми заборгованості за рішенням суду, яка складається, в тому числі, з інфляційних збитків та річних.

З точки зору закону наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої.

Виходячи з цього та використаного позивачем захисту свого майнового права шляхом застосування ст.625 ЦК України та нарахування за рішенням суду інфляційних втрат та річних на суму грошового зобов`язання, стягнення з відповідачки процентів за користування грошовими коштами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виходячи з аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-157цс16.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду, позивач надав розрахунок заборгованості по нарахованим процентам за період з 24 червня 201 року по 12 лютого 2019 року в розмірі 88 020, 51 гр.

Не з`явившись в судове засідання, не надавши відзиву на позов, відповідачка приведеного розрахунку не спростувала, свого розрахунку не надала.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 525-526, 611, 626- 629, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / на користь Кредитної спілки «Народний кредит» / 03057 м. Київ проспект Перемоги, 49/2, ЄДРПОУ 22876833 / 88 020, 51 гр. процентів та 880, 21 гр. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Повний текст рішення складено 10 липня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва