Постанова № 82964121, 09.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1015/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Смоляр О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач – заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури;

відповідачі – ОСОБА_1 ; Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області;

третя особа - фермерське господарство «Екозернопродукт»;

особа, що подала апеляційну скаргу - заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року, постановлену у складі судді Смоляра О.А., у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фермерське господарство «Екозернопродукт», про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фермерське господарство «Екозернопродукт», про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що наказами: № 23-656/14-17-СГ від 27.02.2017, № 23-658/14-17-СГ від 27.02.2017, № 23-514/14-17-СГ від 16.02.2017, № 23-661/14-17-СГ від 27.02.2017, №23-660/14-17-СГ від 27.02.2017, №23-1726/14-17-СГ від 07.04.2017, №23-654/14-17-СГ від 27.02.2017, Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Чорнявської сільської ради Черкаського району та в межах Тубільцівської сільської ради Черкаського району. В подальшому між Головним управлінням держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди №99/57-17-ДО від 08.04.2017 року, №94/57-17-ДО від 08.04.2017 року, №215/57-17-ДО від 15.07.2017 року, №97/57-17-ДО від 8.04.2017 року, №95/57-17-ДО від 08.04.2017 року, №96/57-17-ДО від 08.04.2017 року, №98/57-17-ДО від 08.04.2017 року відповідно до яких в оренду передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 12,1548 га, НОМЕР_2 площею 39,6471 га, НОМЕР_3 площею 19,7707 га, НОМЕР_4 площею 13,0224га, НОМЕР_5 площею 18,9743 га, НОМЕР_5 площею 18,9743 га, НОМЕР_6 площею 19,5798 га, НОМЕР_7 площею 13,4759 га.

Прокурор зазначає, що накази Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про затвердження технічної документації та передачі зазначених земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 136,625 га прийняті після державної реєстрації юридичної особи - фермерського господарства «Екозернопродукт», в якому ОСОБА_1 є одноосібним засновником, керівником та учасником, що свідчить про порушення процедури отримання земельних ділянок. Отримання необгрунтованого розміру земельних ділянок, в порушення процедури на поза конкурсній основі, вже після створення фермерського господарства зумовлює необхідність визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та укладених на підставі них договорів оренди. Крім того, прокурор посилається, що оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області прийняті в порушення вимог земельного кодексу без відповідного дозволу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області на зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок та окрім того без відповідного розроблення проектів щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. Зазначене свідчить про відсутність на час укладання договорів оренди зазначених земельних ділянок належним чином розробленої та затвердженої нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

У зв`язку з чим, прокурор просив суд визнати незаконними та скасувати вищевказані накази Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, а укладені на їх підставі договори оренди землі визнати недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Відповідач ОСОБА_1 направив до суду клопотання, в якому просив закрити провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року клопотання задоволено, а провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, вважаючи що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що після реєстрації договорів оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме громадянин ОСОБА_1 набув речове право користування спірними земельними ділянками. Спірні правовідносини щодо набуття громадянином ОСОБА_1 права на землю виникли між ним, як фізичною особою та Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області, яких прокурором визначено відповідачами по справі.

Спірні земельні ділянки зареєстровано саме за громадянином, а не юридичною особою.

Скаржник вважає, що враховуючи суб`єктний склад сторін у даних правовідносинах, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

08 липня 2019 року ОСОБА_1 надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Набуття відповідачем права на земельні ділянки обумовлювалось метою ведення фермерського господарства, для створення якого і виникла потреба в отриманні у користування земельних ділянок, а в подальшому ОСОБА_1 виступив співзасновником фермерського господарства ФГ «Чернявське – 2018», яке здійснює свою господарську діяльність саме на цих земельних ділянках. Вказує, що у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична зміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до новоствореного фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

Виходячи із викладеного, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що такий спір має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступних підстав.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що наказами: № 23-656/14-17-СГ від 27.02.2017, № 23-658/14-17-СГ від 27.02.2017, № 23-514/14-17-СГ від 16.02.2017, № 23-661/14-17-СГ від 27.02.2017, №23-660/14-17-СГ від 27.02.2017, №23-1726/14-17-СГ від 07.04.2017, №23-654/14-17-СГ від 27.02.2017, Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Чорнявської сільської ради Черкаського району та в межах Тубільцівської сільської ради Черкаського району. В подальшому між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди №99/57-17-ДО від 08.04.2017 року, №94/57-17-ДО від 08.04.2017 року, №215/57-17-ДО від 15.07.2017 року, №97/57-17-ДО від 8.04.2017 року, №95/57-17-ДО від 08.04.2017 року, №96/57-17-ДО від 08.04.2017 року, №98/57-17-ДО від 08.04.2017 року відповідно до яких в оренду передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 12,1548 га, НОМЕР_2 площею 39,6471 га, НОМЕР_3 площею 19,7707 га, НОМЕР_4 площею 13,0224га, НОМЕР_5 площею 18,9743 га, НОМЕР_5 площею 18,9743 га, НОМЕР_6 площею 19,5798 га, НОМЕР_7 площею 13,4759 га.

Оспорювані договори оренди земельних ділянок укладались між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 саме з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство». На момент укладання таких договорів ОСОБА_1 вже був одноосібним засновником та власником ФГ «Екозернопродукт», а після державної реєстрації оспорюваних договорів було зареєстровано юридичну особу ФГ «Чорнявське-2018», яке зареєстроване як юридична особа (частка ОСОБА_1 у статутному капіталі якого складає 10%).

Із матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки виділялись відповідачу для ведення фермерського господарства і використовуються у господарській діяльності фермерського господарства.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спір який виник між сторонами, має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи із наступного.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до частиною 4 статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У свою чергу статтею 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (спеціальний нормативно-правовий акт у правовідносинах, пов`язаних зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Після набуття права власності або права користування земельною ділянкою та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Зазначений правовий висновок відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц на який і посилався суд першої інстанції.

Посилання прокурора в своїй апеляційній скарзі на те, що прокуратура оспорює правомірність відносин, які мали місце в момент набуття ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду, а не послідуюче їх використання юридичною особою, адже землі фізична особа набула в оренду саме для ведення фермерського господарства, про що прямо вказано, як у оспорених наказах Держземагенства, так і в договорах оренди землі. Крім того, здійснення господарської діяльності такою юридичною особою, як фермерське господарство без одержання його засновником земельних ділянок, є неможливим, оскільки сама можливість фізичної особи здійснювати фермерську діяльність пов`язується з одержанням землі сільськогосподарського призначення.

Права оренди на земельні ділянки обумовлювалось метою ведення фермерського господарства, для створення якого і виникла потреба в отриманні у користування земельних ділянок, а в подальшому як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 виступив як співзасновник фермерського господарства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення – без змін.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів судової палати -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури – залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фермерське господарство «Екозернопродукт», про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

Повний текст постанови складений 11 липня 2019 року.