Ухвала суду № 82959391, 11.07.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-п/537/10/2019

Справа № 537/4755/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2019 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря – Яворської А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просить скасувати заочне рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 21 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів та призначити до розгляду в загальному порядку.

Заява вмотивована тим що, заочним рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21.11.2016 р. по справі № 537/4755/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_3 до нього про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів. Приймаючи вказане заочне рішення за його відсутності, суд виходив з того, що він був належно повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Разом з тим, оскільки, судова повістка за місцем його постійного проживання не надходила (не вручалась), то він не прибув на судове засідання та не повідомив суду поважність причин неявки. Неповідомлення його у встановленому порядку про розгляд справи позбавило його передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, якими він заперечує проти позову. Про наявність щодо нього заочного рішення він довідався з Єдиного державного реєстру судових рішень 04.03.2019 р..

Проти позову заперечує, вважає його таким що не підлягає до задоволення, а саму справу такою, що повинна бути розглянутою у загальному порядку за його чи його представника участі із огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ

про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, тощо може бути

пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Порядок

стягнення аліментів на утримання дітей визначено ст. ст. 194-197 СК України та ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом зазначених норм законодавства розмір заборгованості із сплати аліментів

визначається державним або приватним виконавцем. У разі наявності заборгованості із

сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернуто на майно боржника. При

цьому звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на

майно боржника.

Державний (приватний) виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у

разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця для проведення відрахування із заробітної

плати (доходів), пенсії, та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у

зв`язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної

виконавчої служби, за власною ініціативою; і інших передбачених законом випадках.

Пунктом 12 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень,

затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2832/5 встановлено, що

виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день

відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати

аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про

нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму

заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків,

відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму

заборгованості. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка

від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195

Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час

провадиться в межах трирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до

виконання (п. 15 Інструкції).

Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо

розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої

особи у порядку, встановленому законом.

Таким чином діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати

аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а в межах виконавчого провадження.

Спір щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів (а не про стягнення

заборгованості) вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку,

встановленому законом (ч.2-3, ч. 4,9 ст. 74 Закону).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо

вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової

особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого

відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи (ст. 383 ЦПК України).

Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру

заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем

та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс

обчислення розміру заборгованості за аліментами.

Стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду сімейне законодавство (ч. 3

ст. 194 СК України) передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за

ініціативою платника (ст. 187 СК України).

У даному випадку стягнення аліментів на утримання дитини з одного з подружжя

відбувалося за рішенням суду.

Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.

Виходячи з наведених положень сімейного законодавства та Закону України "Про

виконавче провадження" у контексті обставин даної справи, сам факт наявності у нього

заборгованості по аліментам, не може бути прийнятий судом в якості підстав для стягнення

цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду. Адже права стягувача

аліментів є захищеними в силу закону, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів

перебуває на виконанні у Державній виконавчій службі і обчислена державним виконавцем

заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення

аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість.

За таких обставин вважає, що у суду немає підстав вважати порушеним право Позивачки на отримання заборгованості по аліментам у порядку, визначеному ст. ст. 194-195 СК України, ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", а тому правові підстави для задоволення позову у цій його частині відсутні.

У той же час, він погоджується із висновками суду щодо неможливості задоволення

позову у інших його частинах, зокрема — в частині стягнення додаткових витрат, та не

оспорює зроблений судом розрахунок пені по аліментам.

З урахуванням наведеного вище, вважає, що є всі підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, відповідно до якої просить розглядати справу у його відсутність.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, відзив на заяву про перегляд заочного рішення до суду не надходив.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року).

З урахуванням викладеного та вимог ч.1 ст.. 287 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутність позивача та відповідача.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до заочного рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 21 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за аліментами у розмірі 83 124 грн. 33 коп., пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2014 року по 31.05.2016 року у розмірі 6 502 грн. 11 коп. та 4 176 грн. 25 коп. понесених додаткових витрат, а всього стягнути 93 802 грн. 69 коп.

Відповідно до ст.. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто заочне рішення суду підлягає скасуванню у випадку встановлення судом наявності двох обставин, а саме: встановлення факту того, що відповідач не з`явився в судове засідання, в якому ухвалене заочне рішення, та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, при цьому докази, на які він посилається, повинні мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.122 ЦПК України (в ред.. до 15.12.2017 року) у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вимог вказаної норми закону, суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 та 20 жовтня 2016 року судом із Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області було отримано лист від 05 жовтня 2016 року за вих..№2668/01-39 з інформацію про те, що згідно відомостей відділу ведення Реєстру територіальної громади Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки із отриманої судом інформації вбачалось, що місце проживання відповідача у встановленому законом порядку зареєстроване на території Крюківського району м.Кременчука, то ухвалою судді від 20 жовтня 2016 року було відкрито провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 6 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша та друга статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом).

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.

Відтак, під час розгляду справи у суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, відправленої поштою, було, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Відповідно до абзацу 5 частини п`ятої статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом, лише у разі відсутності відповідача за зареєстрованою адресою її проживання (перебування), вважалося, що судовий виклик або судове повідомлення вручені належним чином.

Оскільки отримана судом інформація свідчила, що місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , то судові повістки, разом з копіями відповідних документів, надсилалися відповідачу поштою рекомендованим листом із повідомленням за вказаною адресою та були повернуті до суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин.

Як зазначено вище, заочне рішення суду підлягає скасуванню у випадку встановлення судом наявності наступних обставин, а саме: встановлення факту того, що відповідач не з`явився в судове засідання, в якому ухвалене заочне рішення, та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, при цьому докази, на які він посилається, повинні мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст..76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається із заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, у вказаній заяві відсутні посилання на докази, які мають істотне значення для справи та які не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення і обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення зводиться до того, що при ухваленні заочного рішення судом не було враховано, що виходячи з положень сімейного законодавства та Закону України "Про виконавче провадження" у контексті обставин даної справи, сам факт наявності у нього заборгованості по аліментам, не може бути прийнятий судом в якості підстави для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, оскільки діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості зі сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а в межах процедури виконавчого провадження.

Тобто, із змісту заяви відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останній, фактично, просить скасувати заочне рішення суду не у зв`язку з наявністю доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та які не досліджено судом, а у зв`язку з тим, що суд, на його думку, при ухваленні рішення неправильно застосував положення чинного законодавства.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, то за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.

При цьому, суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 287, 288, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 11 липня 2019 року.

Суддя: С.І. Сьоря