Рішення № 82958610, 10.07.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2919/19

Провадження №2/428/1389/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» м. Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до АТКБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Сєвєродонецький МВДВС ГТУЮ у Луганській області, мотивуючи вимоги тим, що 11.08.2018р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі звернення відповідача АТКБ «Приватбанк» було вчинено виконавчий напис №7735 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача АТКБ «Приватбанк» за кредитним договором б/н від 03.02.2012р. грошових коштів у розмірі 100584,64грн., з яких: 8497,14грн. – залишок заборгованості за тілом кредиту, 81144,07грн. – залишок заборгованості по відсоткам, 3296,54грн. –пеня та комісія, 4646,89грн. –штраф; та сума плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 3000грн.. У лютому 2019р. позивачу ОСОБА_1 , при отриманні пенсії стало відомо про наявність зазначеного виконавчого напису нотаріуса, оскільки були наявні грошові утримання. Позивач ОСОБА_1 вважає зазначений виконавчий напис таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нотаріус не надав належну оцінку правомірності вимог АТКБ «Приватбанк», тому ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.08.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованим в реєстрі за №7735, яким підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТКБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 100584,64грн. та витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 3000грн., всього з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису – 100584,64грн..

13.06.2019р. електронною поштою до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов відзив на позовну заяву відповідача АТКБ «Приватбанк», який мотивовано тим, що виконавчий напис був вчинений з суворим дотриманням чинного законодавства на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Спірний договір між сторонами був оформлений 03.02.2012р.. виникнення права вимоги мало місце з 29.04.2015р., а тому нотаріус правомірно в межах строків (3 роки) вчинив виконавчий напис. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву зазначив прохання про розгляд справи за його відсутності.

Треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Сєвєродонецький МВДВС ГТУЮ у Луганській області, у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 03.02.2012 року ОСОБА_1 отримала кредитну картку в ПАТ КБ «Приватбанк». За заявою ПАТ КБ «Приватбанк» 11.08.2017р. приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинила виконавчий напис №7735, відповідно до якого запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 100584,64грн. з ОСОБА_1 , які є її боргом за кредитним договором б/н від 03.02.2012р., укладеним між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» і які складаються з: 8497,14грн. – залишок заборгованості за тілом кредиту, 81144,07грн. – залишок заборгованості по відсоткам, 3296,54грн. –пеня та комісія, 4646,89грн. –штраф; та сума плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 3000грн.. 06.01.2019р. постановою Сєвєродонецького МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 ..

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень сторін судом було встановлено, що 11.08.2017р. за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. №7735 на підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк» було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 100584,64грн. в якості заборгованості за кредитним договором б/н від 03.02.2012р., задоволено вимоги ПАТ КБ «Приватбанк».

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат»), нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду України №6-887цс17 від 05.07.2017р..

Не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 травня 2015 року в справі № 6-158цс15).

При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Разом з тим, в обґрунтування позову ОСОБА_1 , крім іншого, посилалася також на те, що вимоги ПАТ КБ (АТКБ) «Приватбанк», зазначені в заяві про вчинення виконавчого напису, неправомірні. Зокрема, ОСОБА_1 не погоджувалася з правомірністю нарахування штрафних санкцій, крім того, зауважувала на те, що нотаріусом не враховано ч.1ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Оцінюючи зібрані докази по суті, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо неправомірного розрахунку розміру штрафних санкцій, який був поданий ПАТ КБ (АТКБ) «Приватбанк» нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи. До того ж, згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Частиною 1 ст. 11 зазначеного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Відповідно до розпорядження КМУ від 2 грудня 2015р. № 1275-р м. Сєвєродонецьк Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, з`ясовуючи питання про строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, необхідно врахувати, що згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р. у справі № 6-116цс13, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Таким чином, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» чітко регламентовані строки, в межах яких можуть бути вчинені виконавчі написи: в даному випадку – не більше трьох років з дня виникнення права вимоги. Отже, враховуючи, що законом інший строк давності не встановлено, тому застосуванню підлягають положення саме Закону України «Про нотаріат», як спеціального закону. Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса №7735 від 11.08.2017р., строк за який проводиться стягнення для задоволення вимог ПАТ КБ (АТКБ) «Приватбанк» на суму 100584,64грн. становить: з 03.02.2012р. по 19.07.2017р..

При цьому, судом встановлено, а сторонами не оспорюється, що розрахунком заборгованості, наявного в матеріалах справи (а.с. 28-29) кредит сплачується частинами кожного місяця, починаючи з 12.12.2013р.. Отже, днем, коли ТОВ ПАТ КБ (АТКБ) «Приватбанк» довідалося або повинно було довідатись про порушення свого права є наступний після настання сплати чергового платежу день, тобто: у визначену дату кожного місяця.

В той же час, як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис вчинено 11.08.2017р., за яким стягнуто на користь ПАТ КБ (АТКБ) «Приватбанк» заборгованість в сумі 100584,64грн., що утворилася за період з 03.02.2012р. по 19.07.2017р., при цьому не враховано положення ЗУ«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обставини викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому позов ОСОБА_1 до АТКБ «Приватбанк» м. Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі положень чинного законодавства України, то судовий збір у розмірі 768,40грн. підлягає стягненню з відповідача АТКБ «Приватбанк» в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» м. Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.08.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрованим в реєстрі за №6185, яким підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 100584,64грн. які є її боргом за кредитним договором б/н від 03.02.2012р., укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», і які складаються з: 8497,14грн. – залишок заборгованості за тілом кредиту, 81144,07грн. – залишок заборгованості по відсоткам, 3296,54грн. –пеня та комісія, 4646,89грн. –штраф; та сума плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 3000грн..

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40грн.. (Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: 01601 м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача: 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович