Ухвала суду № 82952454, 09.07.2019, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/1780/17

Номер провадження 1-кп/184/7/19

09 липня 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Гукової Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Поліщук О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покров матеріали об`єднаного кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017040360000632 від 03.08.2017 року та №12017040360000732 від 12.09.2017 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, н/л дітей на утриманні немає, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.04.2013 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 309, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.

- 16.07.2014 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна. На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднана частина покарання за вироком суду від 26.04.2013 року. До відбуття 5 років 2 місяці позбавлення волі. За визначенням Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок в частині призначеного покарання скасовано. Вважати засудженим за ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднана частина покарання за вироком суду від 26.04.2013 року - 2 місяці. До відбуття 7 років 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна. 19.08.2016 року звільнений з Пятихатківської ВК №122 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - Михайлов С.П.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Чуприна Є.А.,

ВСТАНОВИВ:

В Орджонікідзевському міському суді на розгляді перебуває вищевказане об`єднане кримінальне провадження.

Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті. Крім того зазначає про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ст.177 КПК України, а саме ризик переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ніде не працює, будь-яких соціальних чинників, які б стримували його у м. Покров Дніпропетровської області, такі як місце роботи або навчання, наявність на утриманні неповнолітніх дітей - не має, незважаючи на сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, вину свою у вчинених кримінальних правопорушеннях не визнає, не кається, заявляє клопотання про допит свідків, явку яких не забезпечує, повторно заявляє розглянуті раніше клопотання, тим самим всіляко затягує розгляд справи і уникає покарання. Також зазначає, що обвинувачений буде незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання за вчинений злочин, оскільки в судовому засіданні він заявив клопотання про проведення перевірки відносно працівників поліції за фактом порушення вимог КПК України відносно нього, незважаючи на те, що за цим фактом вже проводилось досудове розслідування і порушення не знайшли свого підтвердження. Під час зазначеної перевірки допитуватимуться свідки і їх покази матимуть значення для судового розгляду кримінального провадження. Крім того, обвинувачений був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів і, звільнившись з місць позбавлення волі, продовжив вчиняти злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів. ОСОБА_1 ніде не працював і в судовому засіданні неодноразово повідомляв, що стан здоров`я не дозволяє йому працювати. Законних джерел для існування обвинувачений не має, його дружина також не працює. Таким чином, ОСОБА_1 з корисливих спонукань збуває наркотичні засоби і тим самим заробляє собі на життя злочинним шляхом, а тому існує ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення. Тому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого. При цьому прокурор посилається на неможливість застосування відносно ОСОБА_1 більш мяких, аніж тримання під вартою запобіжних заходів.

Захисник Чуприна Є.А. в судовому засіданні заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, дружину, а також відсутність ризиків, на які посилається прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити в повному обсязі. При цьому зазначив, що жоден із вказаних прокурором ризиків на даний час не існує, окрім того сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів повністю спростовується його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Відповідно до ч.2 вказаної статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Як зазначив КСУ у рішенні від 23.11.2017р. по справі №1-28/2017, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшились, або зявились нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш мяких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п.5 ст.177 КПК України, оскільки у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працює, законних джерел засобів до існування не має, був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ст..307 КК України, а тому з метою отримання засобів до існування може вчиняти дії у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

У той же час, посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.1,3 ст.177 КПК України суд оцінює критично, оскільки на даний час усі свідки, які були заявлені як стороною обвинувачення так і стороною захисту, судом допитані, а відтак ризик незаконного впливу на свідків на даний час не існує. Натомість посилання прокурора на можливість ОСОБА_1 впливати на свідків, які будуть допитані в рамках проведення досудового розслідування ДБР за скаргою ОСОБА_1 на використання співробітниками поліції заборонених методів проведення досудового слідства, можуть бути підставою для вирішення питання про наявність ризику, передбаченого п.3 ст.177 КПК України у межах того, а не даного кримінального провадження.

Щодо ризику ухилення від суду, то слід зазначити, що обґрунтування вказаного ризику лише тяжкість можливого покарання за вчинення злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_1 лише первісно могла виправдовувати існування даного ризику. Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43).Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Разом з тим, суд не погоджується із посиланням прокурора на неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, оскільки на думку суду, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе запобігти встановленому та доведеному у судовому засіданні ризику, передбаченому п.5 ст.177 КПК України. Такий висновок суду ґрунтується на призначенні, суті та порядку застосування вказаного запобіжного заходу, який відповідно до ст.181 КПК України полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, виконання якого, у свою чергу, зможе забезпечити належну поведінку останнього.

При цьому суд приймає до уваги відомості про особу обвинуваченого, а також характер та суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_1 , які є ненасильницькими злочинами.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю родиною.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У свою чергу, ч.4 коментованої статті унормовано, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За таких обставин, запобігання ризику ухилення від суду, незаконний вплив на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень з урахуванням особи обвинуваченого, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки може бути забезпечено за рахунок альтернативного запобіжного заходу.

З огляду на викладене та з урахуванням обставин, встановлених в судовому засіданні, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 196-198, 201, 331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці, до 09 вересня 2019 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- цілодобово не залишати житло за адресою АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- прибувати за першою вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи перебування;

- утриматись від будь-якого спілкування із свідками.

ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання за адресою АДРЕСА_1 та звільнити з-під варти.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, для контролю - прокурору Орджонікідзевського відділу Нікопольської місцевої прокуратури.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено - 11.07.2019р. о 13:00 год.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова