Рішення № 82950364, 10.07.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1821/19

Провадження № 2/211/1185/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 липня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Криворізької міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом до Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, та просять суд визнати за ними по 1/2 частки за кожним квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на відмову в нотаріуса в зв`язку з розбіжностями в правовстановлюючих документах на спадкове майно. Так, до передачі спадкодавцям квартири Ограном приватизації Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради народних депутатів, остання була викуплена виконкомом у іншої особи і вже після передачі квартири спадкодавцям (у 1999 р.) виконкомом не був направлений лист до КП ДОР «Криворізьке БТІ» про анулювання попереднього запису для приведення документів архіву у відповідність. Вказане зазначено в архівній довідці КП ДОР «Криворідзьке БТІ», що позбавляє їх можливості оформлення спадкових прав, тому просять задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 05 квітня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 травня 2019 року витребувано з Виконавчого комітету Криворізької міської ради, завірену копію договору, за яким Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів здійснювало купівлю квартири АДРЕСА_1 (орієнтовано у 1998 р.) до видачі свідоцтва № Д893 про право власності на житло, яке було видане 16 серпня 1999 р. органом приватизації Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів згідно розпорядження № Д700 від 25.05.1999 р. на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 , звернулися до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності. на заявлених вимогах наполягають з підстав, викладених в позові.

До суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи за її відсутності, заперечень щодо вимог позивачів за відсутності інших спадкоємців не мають, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України та частин першої та другої статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Як встановлено судом, на підставі свідоцтва № Д 893 про право власності на житло від 16 серпня 1999 року, виданого Органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 15 – копія свідоцтва).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 11 – копія свідоцтва), а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а.с. 13 – копія свідоцтва).

Згідно статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с. 7).

Частиною першою статті 1266 ЦК України встановлено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_4 є онукою померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки останні за життя були батьками її батька – ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10, 14 – копії свідоцтв).

Частина перша статті 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до пункту 4.15 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого наказом Мін`юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Постановою державного нотаріуса Четвертої криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М. від 27 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлих ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та 07 жовтня 2004 року ОСОБА_4 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з розбіжностями в документах: в архіві підприємства знаходиться на зберіганні ще одна справа на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано у 1998 р. на ім`я іншої фізичної особи (а.с. 18 – копія постанови).

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Так, згідно наданої на виконання ухвали суду від 24.055.2019 р. копії договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , 23 грудня 1998 р. Криворізьким міськвиконкомом придбано у ОСОБА_7 вищезазначену квартиру, яка перейшла у повну власність Криворізькому міськвиконкому з моменту підписання договору, нотаріального посвідчення, отримання продавцем належних їй грошей за продаж вищезгаданої квартири та реєстрації договору в БТІ м.Кривого Рогу.

Згідно довідки Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» від 14.02.2019 р., квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві спільної сумісної власності в КП ДОР «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі 173П-380 на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 16.08.1999 р.

Однак в примітці зазначено, що в архіві підприємства знаходиться на зберіганні ще одна справа на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано у 1998 р. на ім`я іншої фізичної особи (а.с. 19).

З наведеного вбачається, що після видачі 16 серпня 1999 р. свідоцтва про право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виконкомом Криворізької міської ради не було направлено листа до КП ДОР «Криворізьке БТІ» про внесення змін до попереднього запису для приведення документів архіву у відповідність.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачами вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 31,5 кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 31,5 кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 липня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко