Ухвала суду № 8294542, 18.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-5890/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову господарського суду Луганської області від 05 грудня 2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007р.

у справі № 8/734н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1»(надалі –ТОВ «Калькалит-Україна 1»)

до відповідачів: 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (надалі –Ленінська МДПІ у м.Луганську); 2. Управління Державного казначейства у Ленінському районі у м.Луганську (надалі –УДК у Ленінському районі у м.Луганську); 3. Відділення Державного казначейства у м.Лисичанську Луганської області (надалі –ВДК у м.Лисичанську); 4. Управління власності Лисичанської міської ради Луганської області

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ, -

встановив:

У вересні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 03.07.2006р. №0000122360/0 та відшкодування податку на додану вартість в сумі 143328,00грн..

Постановою господарського суду Луганської області від 05 грудня 2006р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007р., позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 03.07.2006р. №0000122360/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 143328,00грн. а також судовий збір в розмірі 3,40грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Ленінська МДПІ у м.Луганську звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій, як таких, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В подальшому, до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання від Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про здійснення заміни відповідача Управління Державного казначейства у Ленінському районі у м.Луганську його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Луганській області.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що Управління Державного казначейства у Ленінському районі у м.Луганську не може бути відповідачем у справі, оскільки не має статусу юридичної особи, про що свідчить довідка від 16.01.2007р. №43 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про здійснення заміни сторони її процесуальним правонаступником підлягає задоволенню, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на повне, всебічне та об’єктивне з’ясування судом всіх обставин справи, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Ленінської МДПІ у м.Луганську, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за березень 2006р., про що складено акт №289/23-6/33701543 від 20.06.2006р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки станом на 01.03.2006р. позивач був зареєстрований платником ПДВ менше ніж 12 календарних місяців з дня такої реєстрації –22.08.2005р.

На підставі зазначених висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2006р. №0000122360/0, яким зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ на 143328,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Лисичанською територіальною громадою та ТОВ «Калькалит-Україна»був укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуального майна - будівлі, що підлягає продажу на аукціоні, а саме, чотириповерхової будівлі готелю «Лисичанськ»(а.с.7-11 т.І), вартість якого складає 859967,00грн. в т.ч. ПДВ у сумі 143327,83грн.. Вказана сума була сплачена позивачем у повному обсязі відповідно до приватизаційного платіжного доручення №27 від 14.02.2006р. (а.с.13 т.І), платіжного доручення №1 від 07.02.2006р. (а.с.14 т.І), приватизаційного платіжного доручення №28 від 14.02.2006р. (а.с.126 т.І) та, відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкової накладної №43 від 07.02.2006р. та податкової накладної №50 від 14.02.2006р.

На підставі отриманих від продавця податкових накладних., позивач включив до складу податкового кредиту суму, сплачену в ціні придбання будівлі у розмірі 143327,83грн. та 21.03.2006р. та подав декларацію з ПДВ у березні 2006р. з від’ємним значенням податкового кредиту і заявив до бюджетного відшкодування суму 143327,83грн. (а.с.121-122 т.І).

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено у п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст7 зазначеного вище закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цієї норми Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Крім того, згідно п.п.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані платниками цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); або мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Проте, як встановлено судами попередніх судових інстанцій, сума ПДВ, заявлена позивачем до відшкодування визначена із операції щодо придбання основних фондів підприємства, а отже, позивач довів своє право на отримання відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість відповідно до декларації з ПДВ за березень 2006р..

Доводами касаційної скарги не спростовано зазначених висновків суду.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Клопотання Головного управління Державного казначейства України у Луганській області задовольнити та замінити відповідача Управління Державного казначейства у Ленінському районі у м.Луганську його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Луганській області.

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Луганської області від 05 грудня 2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.