Ухвала суду № 82945400, 10.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11577/18

Провадження № 1-кп/520/342/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 року колегія суддів Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Войтова Г.В.,

судді Галія С.П.,

Борщова І.О.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурора Тілік Р.Г.,

захисників Бондаря М.В., Ковбаско В.Л., Котляр Ю.О.,

Прядко О.А., Муравська О.О., Піщанецький Ю.В., Слуцький К.В.,

перекладача Хребтовой Н.В.,

представник потерпілих Албул Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160500001024 від 04.02.2016 року відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_5 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України та ОСОБА_6 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146, ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, посилаючись на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, знищити або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, посилаючись на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, посилаючись на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не має постійного місця мешкання на території міста Одеси, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не має постійного місця мешкання на території міста Одеси, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Адвокат Муравська О.О. – захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , просила відмовити в продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що прокурором не подано клопотання в письмову вигляді за три години, як передбачає діюче КПК України. Це грубе порушення права на захист обвинувачених. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 2017 року, суд повинен бути безстороннім, учасники кримінального провадження повинні показувати змагальність, у звязку з тим, що прокуророрм не надано доказів відповідно до ст. 177 КПК України, суд позбавлен цього права. Обвинувачений ОСОБА_1 не може спотворити будь які речі, оскільки досудове розслідування закінчено. Ризик тиску на інших обвинувачених та свідків прокурором не доведено, у зв`язку з тим, що відносно деяких обвинувачених застосовано цілодобова охорона. У звязку з зазначеним прошу відмовити у продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 Крим цього прошу змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на нічний домашній арешт за місцем мешкання з адресою: АДРЕСА_1 , з підстав викладених в письмовому клопотанні. У звязку з тим, що такий запобіжний захід буде відповідати розумності застосуванню данного запобіжного заходу.

Адвокат Піщанецький Ю.В. заперечував проти продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у звязку з тим, що прокурором не доведено щодного ризику, та вповному обсязі підтримує промову захисника Муравську О.О. Крим цього, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Так, обвинувачений ОСОБА_1 під вартою перебуває протягом одного року та чотирьох місяців, але ризики на які посилається прокурор не доведені. Так, ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду не переховувався, він одружений, має постійне місце мешкання у місті Одесі, та у нього на утриманні перебуває малолітня дитина, раніше не судимий. Крім того, всі речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення під час досудового розслідування вже були вилучені та знаходяться на зберіганні у сторони обвинувачення, а у ОСОБА_1 не має ніякої можливості знищити, сховати або спотворити їх. Також, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що у разі зміни відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт, він зможе незаконно впливати на потерпілого, свідка, обвинувачених та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інший злочин.

Захисник Слуцький К.В. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі захисників Муравську О.О. та ОСОБА_7 Ю.В.

Захисник Бондар М.В. просив відмовити в продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що прокурором формально перераховуються ризики передбачені ст. 177 КПК України, та прокурор не може посилатися на інші кримінальні провадження відносно обвинувачених, у зв`язку з відсутністю судових рішень. Крим цього захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_2 з підстав, що він раніше не судимий, громадянин України, має постійне місце проживання в місті Києві. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 патріот України і активний учасник бойових дій під час проведення ати терористичної операції з вересня 2014 року почав свій бойовий шлях у складі добровольчого полку «Азов», з січня 2015 року по 15.08.2016 року, за місцем служби характеризується виключно з позитивного боку, нагороджений знаком МВС медаллю «Захиснику Маліуполя», має статус ветерана учасника АТО, пройшов навчання в школі десятників в Національній дружині, працював помічником голови ГО «Комітет сприяння боротьбі з корупцією». Також, ОСОБА_2 з 21.03.2016 року по 17.06.2016 року знаходився на стаціонарному лікуванні в ТМО «Псіхіатрія» у місті Києві, з діагнозом: «розлад адаптації, змішана тривожно – депресивна реакція з виходом одужання» і супутніми захворюваннями: «нейросенсорна туговухість, ВСД, гіпертонічний тип, гіперпластичний гастрит, дезадаттаційна вегето-судинна дистонія», але належної медичної допомоги в слідчому ізоляторі ОСОБА_8 не отримує. Також, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_2 зможе знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих чи свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інший злочин.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захиник Ковбаско В.Л. просить відмовити в продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у звязку з тим, що промова прокурора не відповідає нормам КПК України, та просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у нього є дружина, двоє дітей, та він був громадським діячем в селі Великий Дальник Одеської області.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Захисник Муравська О.О. просила відмовити в продовженні запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, з підстав викладених в її промові стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 Крім цього, захисник звернулася з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 з посиланням на рішення Европейського суду "Летье проти Франції" п. 46, та просить обрати йому запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду справи, керуючись ст.331 ч.3 КПК України, суд, розглядаючи питання доцільності продовження, обраного обвинуваченим запобіжного заходу, вирішує чи є на час розгляду зазначеного питання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, чи вони не зменшилися та не відпали.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішені питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177,178,183,199 КПК України.

При продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_1 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілого та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_1 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров`я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, що раніше не судимий, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, наявність обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_2 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілих та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_2 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров`я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_3 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілого та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_3 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров`я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожу є у разі визнання ОСОБА_4 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілого та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_4 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров`я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Розглядаючи доводи захисників щодо можливості застосування до обвинувачених запобіжного заходу не пов`язанного з триманням під вартою, колегія суддів вважає, що наявність у обвинувачених міцних сімейних зв`язків, постійного місця проживання, захворювань, тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду та можливого покарання, та з огляду на характер інкримінованих злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш мякі запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31,177-178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотань захисників про зміну відносно обвинувачених запобіжного заходу на не пов`язаний з позбавленням волі, відмовити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці – задовольнити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.

Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області строком на два місяці,тобто до 10.09.2019 року.

Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області, строком на два місяці, тобто до 10.09.2019 року.

Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області, строком на два місяці, тобто до 10.09.2019 року.

Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області, строком на два місяці, тобто до 10.09.2019 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Войтов Г. В.

Судді: Галій С.П.

Борщов І.О.