Ухвала суду № 82944871, 10.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13635/19

Провадження № 1-кс/520/8310/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 1201810000000182 від 27.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 1201810000000182 від 27.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений слідством період часу ОСОБА_1 , маючи умисел направлений на придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, при невстановлених обставинах, у невстановленої слідством особи придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, який став незаконно зберігати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збуту.

07.06.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

04.07.2019 року за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, за результатами якого було виявлено та вилученого зазначені у клопотанні речі та документи.

Враховуючи, що вилучені речі та документи могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та є доходами, набутими в результаті вчинення кримінального правопорушення, а також являються речовими доказами в рамках даного кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, між тим від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності.

Згідно долученої до клопотання заяви, складеної слідчим, відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в зв`язку з чим, останній не може бути присутній під час розгляду клопотання про арешт майна.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З долучених до клопотання матеріалів вбачається, що 07.06.2019 року відносно ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, що свідчить про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження № 1201810000000182 від 27.02.2018 року.

Слідчий суддя враховує, що вилучення в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відбувалося на підставі ухвали слідчого судді від 12.06.2019 року, якою було надано дозвіл на відшукання речей та документів, які можуть бути використані як докази в рамках кримінального провадження.

З огляду на викладене, є достатньо підстав вважати, що зазначені у клопотанні речі та документи, які були вилучені 04.07.2019 року в ході проведення обшукуможуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, могли бути набуті кримінально протиправним шляхом, а отже мають значення речових доказів. Більше того, санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, а тому, у випадку подальшого визнання підозрюваного ОСОБА_1 винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, існує необхідність в забезпеченні можливого виконання конфіскації майна, як додаткового покарання.

З огляду на серйозність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ступінь його суспільної небезпеки та характер, наявність правових підстав для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, в свою чергу необхідністю та завданнями арешту майна є запобігання можливого знищення та втрати вилучених речей та документів, що суттєво ускладнить досягнення завдань кримінального провадження, та, таким чином, встановлення істини.

Слідчий суддя надає належну правову оцінку розумності та співрозмірності арешту майна, а також його наслідкам та приходить до переконання, що наявний суспільний інтерес, який полягає у запобіганні можливому вчиненні аналогічного роду протиправних дій, притягнення винних у вчиненні таких дій до встановленої законом відповідальності, суттєво перевищує обмеження прав та інтересів підозрюваної особи ОСОБА_1 , яке настане в результаті застосування арешту майна.

На підставі викладеного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, наявність правових підстав для арешту майна, оскільки наявні достатні підстави та розумні підозри вважати, що вилучені речі та документи є доказами в рамках кримінального провадження, можуть підлягати конфіскації майна, з метою досягнення завдань кримінального провадження, запобігання їх можливого знищення та приховання, з огляду на розумність та співрозмірність арешту майна, а також наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого прокурором є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак таке клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 1201810000000182 від 27.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на предмети, які були вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: пристрій, що складається зі скляного графіну та обрізної знизу пластикової пляшки та ковпаку з фольги з залишками речовини коричневого кольору, дерев`яну трубку для куріння, балончик сірого кольору з назвою «Терен-ІМ», гаманець з грошовими коштами у розмірі 3950 гривень та 1150 доларів США, банківську карту – Універсальна – «ПриватБанк» НОМЕР_1 , електронні ваги з залишками речовини темно-зеленого кольору, грошові кошти в розмірі 2150 гривень.

Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.