Рішення № 82944764, 03.07.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3283/18

Провадження № 2/496/69/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Біляївського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «АСК Інго Україна» суму сплаченого відшкодування в розмірі 9151,59 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Тойота» н.з. НОМЕР_1 , в м. Одеса по вул. Агономічній, 5 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль «Тойота» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , отримав пошкодження. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.03.2016 року по справі № 523/2456/16-п притягненно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за фактом скоєння ДТП. ДТП визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування. За умовами договору страхування страховик оплачує страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у зв`язку з чин було виплачена страхове відшкодування на підставі рахунку ТОВ «ВТП Інжпроект» № ЗН000029812 від 26.01.2016 року на суму в розмірі 58151,59 грн. а/т «Тойота» н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності а ПрАТ «УПСК» з лімітом відшкодування заподіяному майну трьох осіб – 50 000 грн, франшиза – 1000 грн. позивач надсилав відповідачеві претензію за № 2557/1 від 11.08.2016 року, згідно почтового повідомлення, претензію отримав, але станом на сьогоднішній час виплату не відшкодував.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява, в якій він на позовних вимогах наполягає та просить розглянути справу без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 101-102).

Відповідач ОСОБА_1 в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подав до суду відзив на позовну заяву, жодних заяв на адресу суду не надходило, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом надсилання судових ухвал на адресу останнього відомого місця проживання, відзиву на позов до суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з тим, що відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.01.2016 року згідно довідки № 85259064 про ДТП мало місце ДТП за участі автомобілів «Тойота Прадо» н.з. НОМЕР_1 та «Тойота Раф4» н.з. НОМЕР_2 (а.с. 17).

Згідно з протоколом серії АП2 № 457209 від 19.01.2016 року, 19.01.2016 року о 16:15 год., ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Агрономічна в м. Одеса, не врахував дорожні обставини, не витримав безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , тим самим порушив п. 13.1 «Правил дорожнього руху». Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Суворівського районного суду м. Одеса від 01.03.2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності по вказаному ДТП (а.с. 26).

На дату скоєння цієї пригоди а/т «Тойота Раф4» н.з. НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «АСК «Інго Україна» за договором страхування № 670509602.15 (а.с. 19-25).

Відповідно до акту огляду т/з від 19.01.2016 року автомобіль «Тойота Раф4» н.з. НОМЕР_2 отримала пошкодження внаслідок ДТП (а.с. 27).

Згідно страхового акту № 136993 від 04.02.2016 року сума збитків ОСОБА_2 склала 58151,59 (а.с.53).

Відповідно до платіжного доручення № 1014 від 11.02.2016 року суму шкоди 58151,59 грн. була відшкодована ПрАТ «Інго Україна» на користь ТОВ «ВТП Інжпроект» з зазначенням платежу відносно ОСОБА_2 (а.с. 55).

За полісом Серії АІ № 004664996 діючого на момент ДТП, яким застраховано «Тойота Прадо» н.з. НОМЕР_1 , що належить відповідачу - ліміт шкоди майну складає 50 000,00 грн. та франшиза згідно умов договору страхування складає 1000 грн.(а.с. 58,62,63).

Від так, представник ПрАТ «АСК «Інго Україна» звернувся до відповідача з претензією на суму 8151,59 грн., однак виплат так і не отримав (а.с. 59-61).

Згідно ст. 1166 ЦК України, шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду, якщо та не доведе, що шкоду заподіяно не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно до позиції викладеної в Постанові № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 11 якої зазначено, що за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов`язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

За ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, заподіяна зіткненням двох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, заподіяна одному з вини другого, відшкодовується винною особою.

Як передбачено ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування в порядку регресу в розмірі 9151,59 грн.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1762 грн. (а.с.14).

З огляду на викладені обставини, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 22, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 141, 178, 247, 264, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (місце знаходження – 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602, р/р НОМЕР_3 в ПАТ «ОТП Банк») до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди у порядку регресу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» суму сплаченого відшкодування в розмірі 9151,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» суму сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Буран В.М.