Рішення № 82944277, 11.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2019 року № 826/3570/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

01 березня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУПФ України в м. Києві), в якій просить:

- визнання бездіяльність ГУПФ України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії з 01 січня 2016 відповідно до статі 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), - протиправною;

- зобов`язати відповідача відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ та на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 01 червня 2017 року №22/6-2633 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії провести перерахунок пенсії з включенням до сум грошового забезпечення: надбавки за оперативно-розшукову діяльність у розмірі 31%; надбавки за особливо важливі завдання - 47%; премії - 28%; надбавки за вислугу років - 40%; роботи з таємними виробами, носіями, документами - 15%, що входять до розрахунку пенсії з 01 січня 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) на підставі рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-ХІІ».

Підставою для звернення до суду стала протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії, передбаченого законодавством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2018 року замінено відповідача у справі, а саме ГУПФ України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 22869069), його правонаступником - ГУПФ України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

05 червня 2018 року від ГУПФ України в м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, зокрема, зазначив, що виплату пенсії буде забезпечено після виділення коштів з Державного бюджету України.

Також, відповідачем зазначено, що ними здійснено перерахунок пенсії позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з огляду на що, підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУПФ України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років відповідно Закону №2262-ХІІ.

01 лютого 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку призначеної пенсії у зв`язку зі зміною розміру видів грошового забезпечення відповідно до Постанови №998 та надання інформації про розмір його пенсії, яку він повинен отримувати з 01 січня 2016 року, а також суму заборгованості пенсійного органу з моменту виникнення права на перерахунок пенсі.

ГУПФ України в м. Києві листом від 15 лютого 2018 року №5403/03/Ф-1064 повідомлено позивача, що останній отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. Розмір пенсії відповідно до статті 13 вказаного Закону становить 76% грошового забезпечення, що дорівнює 3077 грн 20 коп. (4048 грн 95 коп. х 76%). Грошове забезпечення, з якого обчислена пенсія складається з: посадового окладу 1150 грн; окладу за військове звання 130 грн; процентної надбавки за вислугу років 40% - 512 грн; роботи з таємними виробами, носіями, документами 15% - 172 грн 50 коп.; надбавки за оперативно-розшукову діяльність 31% - 356 грн 50 коп.; надбавки за особливо важливі завдання 47% - 842 грн 24 коп.; премії 28 % - 885 грн 71 коп.

Щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу відповідно до Постанови №988 останнього повідомлено, що вказаний перерахунок буде проведено після надходження коштів з Державного бюджету України.

Зі змісту цього листа вбачається, що за результатами отримання заяви позивача про перерахунок пенсії та довідки від 01 червня 2017 року №22/6-2633, такий перерахунок пенсії позивачу відповідачем не проведено. При цьому, право ОСОБА_1 на проведення перерахунку призначеної пенсії органом Пенсійного фонду України в цілому не заперечувалось.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії, протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до преамбули Закону №2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23 грудня 2015 року №900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», яким внесено доповнення до статті 63 Закону №2262-ХІІ наступного змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно зі статтею 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом №2262-ХІІ.

Постановою №988 та постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268» встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції.

Підставою для не перерахунку та невиплати позивачу пенсії відповідач в листі від 15 лютого 2018 року №5403/03/Ф-1064 визначив відсутність надходжень коштів на виплату пенсій з Державного бюджету України. Проте, суд звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для не перерахунку пенсії та відмови у її виплаті позивачу.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі №21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, у яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні спору суд враховує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зазначено, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи гарантоване законом право на перерахунок пенсії та дотримання у межах спірних правовідносин усіх вимог, передбачених Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2008 року №45, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Оскільки Постанова №988, якою встановлені розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, набрала чинності 02 грудня 2015 року, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських з 01 січня 2016 року.

Проте, всупереч положенням статті 51 Закону №2262-ХІІ та нормам Порядку №45 відповідач після надходження відповідної довідки не перерахував пенсію позивача, з урахуванням чого бездіяльність ГУПФ України в м. Києві є протиправною.

Відповідно, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача з 01 червня 2016 року провести перерахунок позивачу пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01 червня 2017 року № 22/6-2633.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» не приймаються судом до уваги з огляду на те, що нею лише врегульовано питання виплати перерахованих пенсій та не скасовано обов`язку позивача щодо здійснення відповідного перерахунку з 01 січня 2016 року.

Водночас, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із урахування інших виплат, передбачених чинним законодавством, та із урахуванням виплачених сум не належить задовольняти у зв`язку із їх передчасністю та відсутністю у справі доказів порушення прав позивача у цій частині.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_1 сплачено згідно наявної у справі квитанції від 01 березня 2018 №0.0.977645375.1 судовий збір у розмірі 704,80 грн та заявлено одну вимогу немайнового характеру (про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії). За наслідками розгляду справи судом заявлену вимогу задоволено, з частковою відмовою у врахуванні при перерахунку інших виплат, що носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог. А саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 704 грн 80 коп.

У позовній заяві позивач просить суд і встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУПФ України в м. Києві подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

З цього приводу суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини першої загаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на не наведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на цій стадії.

Водночас, суд звертає увагу позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі №800/592/17, а саме, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.

Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо непроведення з 01 січня 2016 року перерахунку та невиплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01 червня 2017 року №22/6-2633, - протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 червня 2016 року провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01 червня 2017 року №22/6-2633, виданої Міністерством внутрішніх справ України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак