Рішення № 82944092, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року №640/3972/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ГУ ДФС у м. Києві №806 від 22 січня 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , (далі - оскаржуваний наказ);

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу начальника Головного управління ДФС у м. Києві №806 від 22 січня 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/3972/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому він є протиправний та підлягає скасуванню.

Представник позивача звертав увагу суду, що, незважаючи на незаконність запиту, позивач все ж надав контролюючому органу всі пояснення та документальні підтвердження з питань операцій з продажу нерухомого майна та майнових прав, однак відповідач з незрозумілих причин не врахував такі документи та безпідставно призначив податкову перевірку позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуваний наказ прийнятий ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

На адресу ОСОБА_1 відповідачем направлено запит від 26.11.2018 року №76982/К/26-15-42-05-27 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), (далі - запит від 26.11.2018 р.), в якому, зокрема, відповідач просив надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з отриманням доходу від операцій з продажу нерухомого майна та майнових прав протягом 2013-2017 років (договори купівлі продажу, платіжні документи, тощо).

За результатами розгляду вказаного вище запиту від 26.11.2018 р. позивач листами від 10.12.2018 року та 09.01.2019 року надав відповідачу пояснення та документальне підтвердження операцій з продажу нерухомості у запитувані періоди.

Наказом відповідача від 22.01.2019 року №806 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року в Головному управлінні ДФС у м. Києві за адресою м. Київ, вул. Лескова, 4.

Не вбачаючи у контролюючого органу наявності законодавчо визначених підстав для прийняття наказу на проведення перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Стаття 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, абз. 1 п. 78.4 ст. 78 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не наддасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п.п. 73.1 та 73.3 ст. 73 ПК України, інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію запиту від 26.11.2018 р. судом встановлено, що вказаний запит складений не у відповідності до вимог ПК України.

Так, у запиті від 26.11.2018 р., всупереч вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України, як підставу його надіслання зазначено лише, що "головним управлінням ДФС у м. Києві за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку виявлено факти, які свідчать про порушення податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

Таким чином суд погоджується із твердженнями позивача відносно того, що запит від 26.11.2018 року не містить жодної інформації та доказів, які б підтверджували наявність підстав для його надіслання, відтак суд вважає, що запит контролюючого органу оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, та не містить конкретних підстав та чітко окреслених обставин які б свідчили про порушення платником податку податкового законодавства.

Такої ж думки притримується і Верховний суд в своїй постанові від 07.02.2019 року у справі №813/2716/17, постанові від 18.12.2018 року у справі №820/1686/17, постанові від 20.06.2018 року у справі №802/2054/17-а.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 цього Кодексу встановлено, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем у відповідь на запит контролюючого органу було надіслано пояснення та документальне підтвердження операцій з продажу нерухомості за запитувані періоди, однак факт надання позивачем пояснень і підтверджуючих документів не знайшов відображення у оскаржуваному наказі,

Суд також критично оцінює посилання у спірному наказі на доповідну записку управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 22.01.2019 року №455/26-15-42-05-29 яка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та, здебільшого, має за мету спонукання керівника до прийняття конкретного рішення що свідчить про необґрунтованість та безпідставність наказу податкового органу.

Згідно з пунктом 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Наведеними нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Їх дотримання є обов`язковою умовою призначення та проведення перевірки платника податків. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Не виконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.

Оскаржуваним наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 22.01.2019 року №806 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 в період з 05.02.2019 по дату завершення перевірки тривалістю 10 робочих днів.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ отриманий позивачем 11.02.2019 року, тобто через 6 днів після початку проведення позапланової невиїзної перевірки, що свідчить про незаконність та відсутність правових наслідків її проведення. Такої ж думки притримується і Верховний суд в своїй постанові від 12.03.2019 року у справі №815/6516/18 та № 804/15542/13-а.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що контролюючим органом не доведено наявність підстав для надсилання запиту та не спростовано факт отримання відповідачем пояснень та підтверджуючих документів від позивача та своєчасність отримання наказу про проведення перевірки, відтак у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 27.02.2019 року №12569 та від 25.03.2019 року №56523, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1536,8 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1536,8 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980), про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ ДФС у м. Києві №806 від 22 січня 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

3. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїздної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу начальника Головного управління ДФС у м. Києві №806 від 22 січня 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки;

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 1536,80 грн. (тисячу п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко