Рішення № 82944012, 09.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/937/19

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача Калініна І.В.,

представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (далі -ПрАТ «Ічнянський МКК») до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі-ГУДФС в Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2018 №00004341400, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 1976 793,00 грн. (в т.ч. о/п – 1581434,00грн. та штрафні санкції– 395359,00 грн.), №00004351400, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на 1861305,00 грн., № 00004361400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1761698,00 грн. та штрафні санкції – 440 425,00 грн., №00004371400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 416509,00 грн., №00052621306, яким збільшено грошове зобов`язання по ПДФО на суму 8000,40 грн. (в т.ч. о/п – 4580,93 грн. та штрафні санкції – 3419,47 грн.), №00052631306, яким збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 656,20 грн. (в т.ч. о/п – 381,74 грн. та штрафні санкції – 274,46 грн.), загальна сума складає 6465386,60 грн.

Позов мотивований тим, що прийняті оскаржувані рішення є протиправними і підлягають скасуванню, так як всі господарські операції з контрагентом СВК «Молочна країна» є реальними, направлені на виконання господарських завдань товариства, всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій, а відтак господарські операції з вказаним контрагентом не можуть бути визнані такими, що не відбулись.

08.04.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

13.05.2019 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 620/937/19.

14.05.2019 ухвалою суду прийнято до провадження судді Соломко І.І.

Представником відповідача до суду подано відзив на позов, в якому як на підставу правомірності оскаржуваних рішень посилається на наявність вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018р. по справі №199/5543/18 (набрав законної сили 11.09.2018р.), та яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 діючи умисно, за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, у 2014 році створив СВК «Молочна країна», визнав свою вину та був засуджений за ч. 1 ст. 205 КК України. Водночас, у наданих під час перевірки документах щодо взаємовідносин ПрАТ «Ічнянський МКК» та СВК «Молочна країна» (договір, видаткові накладні), містяться підписи від імені директора СВК «Молочна країна» ОСОБА_1 , а податкові накладні зареєстровано в ЄРПН за допомогою електронно - цифрового підпису ОСОБА_1 , отже, господарські операції з постачання товару (молока) від постачальника СВК «Молочна країна» до покупця - ПрАТ «Ічнянський МКК» не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту в зв`язку з наведеним вище. В ході перевірки також встановлено, що ПрАТ «Ічнянський МКК» не утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із сум доходу, отриманого працівниками підприємства як додаткове благо у вигляді вартості послуг стільникового зв`язку (роумінгу) у сумі 10133,29 грн., сплачених за рахунок коштів підприємства. Вказані обставини зафіксовані в акті перевірки, який слугував підставою для прийняття спірних рішень. Ураховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що прийняті у відповідності до чинного законодавства України і підстав для їх скасування не вбачає.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ПрАТ «Ічнянський МКК» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі направлень, виданих ГУДФС у Чернігівській області від 25.09.2018 № 2099, № 2100, № 2101, № 2102, № 2103, від 18.10.2018 № 2269, у ПрАТ «Ічнянський МКК» проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт №759/14/00381152 від 15.11.2018.

У вказаному акті перевірки встановлено порушення вимог Податкового кодексу України ПрАТ «Ічнянський МКК», зокрема, п.44.1 п.44.2 ст.44, п.134.1, ст.134, п.198.1 п.198.2 п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп..168.1.1 пп.168.1.2 пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 п.171.2 ст.171, пп.”a” пп.”г” п.176.2 ст.176, п.16 прим.1 підр.10 роз. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

На підставі акту перевірки №759/14/00381152 від 15.11.2018 ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.12.2018 №00004341400, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 1976793,00 грн. (в т.ч. о/п – 1581434,00грн. та штрафні санкції– 395359,00 грн.), №00004351400, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на 1861305,00 грн., № 00004361400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1761698,00 грн. та штрафні санкції – 440425,00 грн., №00004371400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 416509,00 грн., №00052621306, яким збільшено грошове зобов`язання по ПДФО на суму 8000,40 грн. (в т.ч. о/п – 4580,93 грн. та штрафні санкції – 3419,47 грн.), №00052631306, яким збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 656,20 грн. (в т.ч. о/п – 381,74 грн. та штрафні санкції – 274,46 грн.), загальна сума складає 6465386,60 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У зв`язку з чим суд, вирішуючи спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо нереальності й безтоварності господарських операцій із СВК «Молочна країна» та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами, та докази відповідача.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 13.12.2018 №00004341400, №00004351400, №00004361400, №00004371400, суд зазначає таке.

Відповідно до статі 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, спростовуючи висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій з СВК «Молочна країна» та на підтвердження їх реальності ПрАТ «Ічнянський МКК» було подано суду ряд документів (копії):

- договір № 27-07/2016М від 27.07.2016, укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Молочна країна» (продавець) в особі голови правління Хахули Дмитра ОСОБА_2 та ПрАТ «Ічнянський МКК» (покупець), яким продавець зобов`язується в порядку і на умовах визначених цим договором передавати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (сировину) – молоко коров`яче незбиране охолоджене, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар; додаток №1 від 27.07.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016, додаток № 2 від 22.08.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016, додаток № 3 від 02.09.2016 року до договору № 27- 07/2016М від 27.07.2016, додаток № 4 від 08.09.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016, додаток № 5 від 16.09.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016, додаток № 6 від 28.10.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016, додаток № 7 від 30.09.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016, додаток № 8 від 28.10.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016, додаток № 9 від 07.11.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016, додаток № 10 від 01.12.2016 року до договору № 27-07/2016М від 27.07.2016 року, додаток № 11 від 27.12.2016 року до договору № 27- 07/2016М від 27.07.2016 року, графіком поставок молока в липня 2016 в серпні 2016, в вересні 2016, в жовтні 2016, в листопаді 2016, в грудні 2016 (т. 1 а.с.272-276, 277-293).

- товарно-транспортні накладні та спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини №130716 від 28.07.2016, №300716 від 30.07.2016, №310716 від 31.07.2016, № 010816 від 01.08.2016, №010816 від 01.08.2016, від 02.08.2016 р., №030816 від 03.08.2016, №б/н від 03.08.2016, №040816 від 04.08.2016, №040816 від 04.08.2016, №050816 від 05.08.2016, № 060816 від 06.08.2016, № 060816 від 06.08.2016, №010816 від 07.08.2016, №090816 від 09.08.2016, №б/н від 09.08.2016, №100816 від 10.08.2016, №100816 від 10.08.2016, від 13.08.2016 р №150816 від 15.08.2016, №160816 від 16.08.2016, №б/н від 16.08.2016, №170816 від 17.08.2016, №б/н від без дати (прийнято 18.08.2016 о 8:30), №230816 від 23.08.2016, №240816 від 24.08.2016, №б/н від 02.09.2016, №030916 від 03.09.2016, №050916 від 05.09.2016, №060916 від 06.09.2016, №080916 від 08.09.2016, №080916 від 08.09.2016, №090916 від 09.09.2016, №100916 від 10.09.2016, №110916 від 11.09.2016, №160916 від 16.09.2016, №180916 від 18.09.2016, №180916 від 18.09.2016, №210916 від 21.09.2016, №220916 від 22.09.2016, №220916 від 22.09.2016, №б/н від 03.10.2016, від 04.10.2016, від 05.10.2016, від 06.10.2016 р., від 08.11.2016 р„ №091116 від 09.11.2016, №101116 від 10.11.2016, №101116 від 10.11.2016, від 12.11.16 р., від 15.11.2016 р, від 17.11.2016 р„ №б/н від 19.11.2016, №251116 від 25.11.2016, №б/н без дати (прийнято 28.11.2016 о 11:15), від 01.12.2016 р., №б/н від без дати (прийнято 06.12.2016 о 11:30 №031216 від 03.12.2016, №б/н від без дати (прийнято 04.12.2016 о 14:15), б/н від 07.12.2016, №131216 від 13.12.2016 (т. 2 а.с. 117, 120, 123, 126, 129, 133, 136-137, 139, 142, 145, 148, 151,154,157,160,163,164,166,170,174,177,179,183,188,191,194,198,201,204,207,210,213,215,218,221,224,227,230,233,236,239,248,251,254,260,263,266,270,274,276,279), та видаткові накладні копії містяться в матеріалах справи, та наявність яких не заперечує представник відповідача.

Представник відповідача посилається на те, що у ТТН №130716 від 28.07.2016, №300716 від 30.07.2016, №310716 від 31.07.2016, №010816 від 01.08.2016, №010816 від 01.08.2016, №б/н від 03.08.2016, №050816 від 05.08.2016, №060816 від 06.08.2016, №060816 від 06.08.2016, 010816 від 07.08.2016, №090816 від 09.08.2016, №090816 від 09.08.2016. №100816 від 10.08.2016, №100816 від 10.08.2016, №150816 від 15.08.2016, 230816 від 23.08.2016, №240816 від 24.08.2016, б/н від 02.09.2016, №050916 від 05.09.2016, №080916 від 08.09.2016, №100916 від 10.09.2016, №090916 від 09.09.2016, №110916 від 11.09.2016, №160916 від 16.09.2016, №180916 від 18.09.2016, №180916 від 18.09.2016, №210916 від 21.09.2016, №220916 від 22.09.2016, №220916 від 22.09.2016, №б/н від 03.10.2016, №101116 від 10.11.2016, №031216 від 03.12.2016, №131216 від 13.12.2016 міститься тільки підпис особи, яка отримала товар, без зазначення прізвища, ініціалів, посади, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка здійснювала отримання молока від СВК «Молочна країна» зі сторони ПрАТ «Ічнянський МКК», тобто складені з порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Проте суд такі висновки відповідача вважає помилковими, оскільки відсутність у товарно-транспортних накладних вказаних даних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

У свою чергу в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які підтвердили свої підписи, проставлені на товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи, а також пояснили, що при отриманні товару перевірялись відомості, вказані у транспортних документах. Однак з пояснень свідків неможливо встановити, що поставка товару позивачу здійснювалась саме СВК «Молочна країна», оскільки інформація щодо вказаного підприємства перевірялася лише за даними ТТН, тому не є достовірними доказами в розумінні статті 75 КАС України.

Водночас вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018р. у справі №199/5543/18, який набрав законної сили 11.09.2018, встановлено, що за створення СВК «Молочна країна з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Також, у даному вироку зазначено, що: ОСОБА_1 , діючи умисно, за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши протокол загальних зборів учасників СВК «Молочна країна» та нотаріально завірений статут СВК «Молочна країна», на підставі якого створюється юридична особа, зареєструвавши на своє ім`я підприємство СВК «Молочна країна» та, передавши установчі документи вказаного підприємства невстановленій слідством особі, для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного підприємства, отримав суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності.

У зазначеному вироку також зазначено, що в подальшому, протягом періоду з 2015р. по 2017р. підприємство СВК «Молочна країна» використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із здійсненням підприємством господарської діяльності як суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, з метою ухилення від сплати податків, зокрема: за період з липня 2016р. по грудень 2016р. незаконно сформовано податковий кредит ПАТ «Ічнянський МКК» по податку на додану вартість на суму 2129398,18 грн.

У наданих суду документах по взаємовідносинам між ПрАТ «Ічнянський МКК» та СВК «Молочна країна» (договір, видаткові накладні), містяться підписи від імені директора СВК «Молочна країна» ОСОБА_1 , а податкові накладні зареєстровано в ЄРПН за допомогою електронно - цифрового підпису ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку врахування витрат при проведенні господарських операцій наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В тому числі з обов`язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Отже, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Факт визнання контрагентом позивача протиправності діянь в якості посадової особи, яким підписані первинні документи та які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 813/1820/16.

Отже, суд вважає належним та достовірним доказом вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018р. у справі №199/5543/18, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності СВК «Молочна країна», що є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за підтвердження її первинними документами.

Враховуючи встановлений вироком суду факт визнання контрагентом позивача СВК «Молочна країна» в особі ОСОБА_1 своєї вини у створенні фіктивного підприємства, та яким підписані договір з ПрАт «Ічнянський МКК» № 27-07/2016М від 27.07.2016 і видаткові накладні, суд приходить до висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 13.12.2018 №00052611306, №00052621306, №00052631306, то суд зазначає таке.

Також перевіркою констатовано порушення ПрАТ «Ічнянський МКК» вимог пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп. 163.1.1, пп.163.1.2 п. 163.1 ст.163, п.164.1, аб. «б», «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.164.5 ст.164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п. 16і, підр. 10 розд. XX Перехідних положень ПКУ, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету ПДФО в сумі 4580,93 грн. та військового збору на 381,74 грн..

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір:

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, при виплаті фізичній особі доходів, що є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, сплачується військовий збір.

Актом перевірки встановлено, що ПрАТ «Ічнянський МКК» не утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із сум доходу, отриманого працівниками підприємства як додаткове благо у вигляді вартості послуг стільникового зв`язку (роумінгу) у сумі 10 133,29 грн., сплачених за рахунок коштів підприємства.

Так, працівники підприємства ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не перебували у відрядженні за кордоном. Крім того, працівнику ОСОБА_11 безпідставно компенсовано кошти по авансовому звіту у сумі 15 316,34 за алкоголь (вино, коньяк, бренді).

Документи про відрядження працівників за кордон, пов`язані із господарською діяльністю підприємства, а саме: запрошення сторони, яка приймає, і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; наказів керівника підприємства про відрядження працівників за кордон для вирішення виробничих питань; первинних документів про перебування працівників у відрядженні за кордоном (оплата проїзду, проживання, добові витрати та ін.), звітів працівників про відрядження з наданням укладених договорів та інших документів, що засвідчують участь у переговорах, до перевірки та суду не надано.

Зазначені доходи у загальній сумі 25449,63 грн. ПрАТ «Ічнянський МКК» не включено до складу загального оподатковуваного доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага.

Крім того, перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Ічнянський МКК» вимог п. 176.2 ст. 176 ПКУ та роз. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), в частині подання розрахунку №1-ДФ з недостовірними відомостями, а саме: відображення доходів громадян з недійсними податковими номерами, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платників податків і, відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПКУ, застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.

Докази, які б спростували позицію відповідача, позивачем суду не надано.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.07.2019.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (вул.Вишнева,4,м.Ічня,Чернігівська область,16700, код ЄДРПОУ 00381152).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Суддя І.І. Соломко