Рішення № 82944006, 10.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/1558/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними постанов та їх скасування,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 02.05.2019 за № 25-01-022/0369/148 та № 25-01-022/0369/149.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законодавство про працю не порушувала, тому застосування до неї відповідачем штрафних санкцій є безпідставним. Крім того, у спірних постановах зазначені норми, які відсутні в законодавстві.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки при проведенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено факт недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та невиплата індексації грошових доходів працівникам.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено за наявними у ній матеріалами та доказами.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив, встановив наступне.

17.04.2019 інспектором праці Управління Дудар Л. М. за наслідками проведеної перевірки у ФОП ОСОБА_1 складений акт інспекційного відвідування № 25-01-022/0369, в якому зафіксовано порушення позивачем законодавства про працю.

02.05.2019 Управлінням за порушення позивачем вимог частини шостої статті 95 КЗпП України винесена постанова про накладання штрафу № 25-01-022/0369/148 у розмірі 83460,00 грн, за порушення вимог частини першої статті 116 КЗпП України - постанова про накладання штрафу № 25-01-022/0369/149 у розмірі 4173, 00 грн.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі- Закон) заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю).

У відповідності до частини п`ятої статті 2 Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1. статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно зі статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст. 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), чинна на час проведення перевірки, відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

У зв`язку зі зверненням гр. ОСОБА_2 стосовно порушення позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, внесення записів до трудової книжки при звільненні та її видачі, строків виплати заробітної плати, в тому числі повного розрахунку при звільненні, Управлінням видано наказ від 08.04.2019 № 113 «Про проведення контрольних заходів», у тому числі ФОП ОСОБА_1 .

На підставі наказу Управління від 08.04.2019 № 113 та направлення на проведення контрольного заходу від 08.04.2019 № 437 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Дудар Людмилі Миколаївні доручено провести інспекційне відвідування у позивача відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 у період з 11.04.2019 по 12.04.2019.

12.04.2019 інспектором Управління складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № 25-01-022/0094 та вимогу про надання/поновлення документів від 12.04.2019 № 25-01-022/0090, у зв`язку з чим інспекційне відвідування зупинено до 17.04.2019.

За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 17.04.2019 № 25-01-022/0369, в якому зафіксовані порушення вимог трудового законодавства, зокрема недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці при нарахуванні та виплати індексації заробітної плати, невиплати заробітної плати при звільненні працівників в день звільнення.

Так, в ході інспекційного відвідування на підставі наданих позивачем документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не проводилась виплата індексації заробітної плати працівникам.

Посадові оклади працівників ФОП ОСОБА_1 , які були встановлені станом на 01.01.2018 рік, протягом 2018 року не змінювались.

Відповідно до абзацу 1 і 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) в місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки) індекс споживчих цін (ІСЦ) приймають за 1 або 100%. Для подальшої індексації ІСЦ обчислюють наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем такого підвищення.

Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 11 Порядку № 1078 нарахування індексації проводиться в місяці наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

У ФОП ОСОБА_1 січень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів, так званим «базовим», незалежно від суми підвищення окладу. Обчислення ІСЦ для поточної індексації здійснюється з лютого - місяця, наступного за місяцем підвищення окладу.

Право на індексацію зарплати для «базового» січня 2018 року настало в листопаді 2018 року. Коефіцієнт індексації склав 4,0% (1,009*1,011*1,008*1*1*0,993*1*1,019*100-100), сума індексації – 73,64 грн., (1841 грн.*4,0%).

За грудень 2018 року сума індексації становить 76,84 грн. (1921 грн., прожитковий мінімум з 01.12.2018) х 4,0%.

Станом на 17.04.2019 працівникам ФОП ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 індексація грошових доходів за листопад-грудень 2018 року не нарахована і не виплачена, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями за листопад-грудень 2018 року.

Факт не нарахування і не виплати індексації підтверджено відомостями нарахувань та відомостями на виплату готівки.

Також, при проведенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено, що при звільненні працівників виплата всіх сум, що належить їм від фізичної особи-підприємця, не провадиться в день звільнення.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою статті 12 Закону України «Про оплату праці» та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до частини шостої статті 95 КЗпПУ заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, відповідно до наказу ФОП ОСОБА_1 від 23.03.2019 № 2 з посади продавця продтоварів з 23.03.2019 за власним бажанням звільнено ОСОБА_2 , сума належна до виплати становить - 3789,74 грн., яка станом на 17.04.2019 не виплачена, що підтверджено відсутністю підпису у відомості на виплату готівки № 7 за березень 2019 року.

Докази, які б спростували позицію відповідача, позивач суду не надав.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини статті 256 КЗпП України).

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати (абзац 8 частини другої статті 256 КЗпП України).

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці 03.08.2018 № 84 Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 із змінами (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Справа про накладення штрафу розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.З).

19.04.2019 Управлінням прийнято рішення № 118 щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам. При цьому необхідно зазначити, що повідомлення Управління від 22.04.2019 за вих. № 10-04/2453 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 11 год. 20 хв. 02.05.2019 направлено рекомендованими листами № 1400043610041 на адресу за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 та рекомендованим листом № 1400043610050 на адресу за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 . Рекомендований лист № 1400043610041, які вручені позивачу 25.04.2019.

02.05.2019 Управлінням розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 17.04.2019 № 25-01-022/0369. Розгляд справи проводився за участю представника за довіреністю Лобас О.В.

В адміністративному позові позивач зазначає, що Управлінням порушено строки при прийняті постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.05.2019 № 25-01-022/0369/148 та № 25-01-022/0369/149.

Проте суд вважає, що дане твердження є помилковим, оскільки відповідно до Порядку № 509 справа про накладення штрафу розглядається у п`ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3). В даному випадку акт інспекційного відвідування складено 17.04.2019, рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято 19.04.2019, а справу про накладення штрафу розглянуто 02.05.2019, тобто в межах строку, встановленого Порядком № 509.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність спірних постанов.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не відповідають обставинам справи, не спростовують матеріалів інспекційного відвідування належними доказами, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 158 - 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10.07.2019.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Суддя І.І. Соломко