Ухвала суду № 82943534, 11.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 липня 2019 року Р і в н е №460/1601/19

Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Друзенко Н.В.,

розглянувши заяву про самовідвід у адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доНаціонального агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів рішень,

В С Т А Н О В И В:

05.07.2019 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів рішень №1247, №1248 та №1249 від 26.04.2019. До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справі призначено номер 460/1601/19 та визначено головуючою суддю Нор У.М.

Ухвалою від 08.07.2019 задоволено заяву ОСОБА_2 про самовідвід головуючого судді у справі №460/1601/19 і справу передано для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим у справі №460/1601/19 визначено суддю Щербакова В.В.

Ухвалою суду від 09.07.2019 задоволено заяву ОСОБА_3 про самовідвід головуючого судді у справі №460/1601/19 і справу передано для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим у справі №460/1601/19 визначено суддю Борискіна С.А.

Ухвалою суду від 10.07.2019 задоволено заяву ОСОБА_4 про самовідвід головуючого судді у справі №460/1601/19 і справу передано для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим у справі №460/1601/19 визначено суддю Друзенко Н.В.

11.07.2019 суддею Друзенко Н.В. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України подано до Відділу документального забезпечення суду заяву про самовідвід. Заява мотивована тим, що позивач у даній справі – ОСОБА_1 , до вересня 2016 року був суддею Рівненського окружного адміністративного суду та перебував на посаді голови цього суду. Протягом часу перебування ОСОБА_1 на посаді голови Рівненського окружного адміністративного суду і по теперішній час суддя Друзенко Н.В. здійснює правосуддя у такому суді, що вказує на наявність обставин, які можуть викликати сумнів у сторін та в суспільства в цілому щодо її об`єктивності та неупередженості під час розгляду даної адміністративної справи.

Згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

А в силу вимог частини третьої цієї статті, самовідвід повинен бути вмотивованим і заявленим не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу самовідводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

А згідно з частиною другою цієї статті питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні ("Кіпріану проти Кіпру", "П`єрсак проти Бельгії", "Грівз проти Сполученого Королівства"). Разом з тим чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: "Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано". Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом ("Фіндлі проти Сполученого Королівства"). В свою чергу пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає незалежності від інших гілок влади (тобто виконавчої та законодавчої), а також від політичних партій ("Нінн-Хансен проти Данії"). При цьому, питання завжди полягає в тому, чи дотримуються в конкретній справі вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Хенрік Урбан і Ришард Урбан проти Польщі"). Також Європейський суд з прав людини запровадив критерії оцінки незалежності. А саме, при визначенні того, чи може орган вважатися "незалежним", Європейський суд з прав людини бере до уваги такі критерії ("Фіндлі проти Сполученого Королівства"): 1) порядок призначення його членів і тривалість терміну їх повноважень; 2) гарантії від зовнішнього тиску; 3) зовнішні ознаки незалежності. Що стосується першого критерію, то Європейський суд з прав людини зазначає, що саме по собі призначення суддів парламентом не може піддавати сумніву незалежність цих суддів ("Філіппіні проти Сан-Марино"; "Нінн-Хансен проти Данії"). Аналогічно призначення суддів органом виконавчої влади є допустимим за умови, що призначені особи не відчувають впливу або тиску ззовні при виконанні судових функцій ("Хенрік Урбан і Ришард Урбан проти Польщі"; "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства"). Що стосується третього критерію, то важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню ("Саінер проти Туреччини"). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у "об`єктивного спостерігача" не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається ("Кларк проти Сполученого Королівства"). Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду ("Бєлілос проти Швейцарії", "Очалан проти Туреччини"). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії", "Веттстейн проти Швейцарії"). Суддя, у відношення якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід ("Веттстейн проти Швейцарії", "Кастілло Альгар проти Іспанії", "П`єрсак проти Бельгії") .

За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на те, що позивач у справі №460/1601/19 - ОСОБА_1 , до вересня 2016 року був суддею Рівненського окружного адміністративного суду та перебував на посаді голови цього суду, а суддя Друзенко Н.В. була призначена та обіймала посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду протягом часу перебування ОСОБА_1 на посаді голови цього суду, дана суддя може обґрунтовано вважатися заінтересованою у результаті розгляду справи №460/1601/19.

Враховуючи наведену у заяві про самовідвід ситуацію, суд приходить до висновку про обґрунтованість такої заяви, позаяк за наведених обставин відсутні достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді Друзенко Н.В.

З урахуванням цього, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади, уникнення звинувачень в упередженості та будь-яких спроб посягань на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності, а також для усунення сумнівів у сторін та у суспільства вцілому щодо об`єктивності та неупередженості в розгляді адміністративної справи №460/1601/19, заява про самовідвід судді Друзенко Н.В. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву судді Друзенко Н.В. про самовідвід у справі №460/1601/19 задовольнити.

Адміністративну справу №460/1601/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів рішень №1247, №1248 та №1249 від 26.04.2019 передати до Відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повну ухвалу складено 11.07.2019.

Суддя Друзенко Н.В.