Рішення № 82943450, 10.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/1612/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до управління Держпраці у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 22.02.19 №ПЛ3298/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Позов обґрунтований такими підставами:

спірним рішенням порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування контролюючим органом штрафних санкцій з посиланням на допуск трьох працівників до роботи без укладення трудового договору;

викладені у акті інспекційного відвідування від 12.02.19 відомості не відповідають фактичним обставинам справи;

доводи про допуск позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору є припущеннями інспектора та не підтверджені документально, оскільки в ході інспекційного відвідування позивачем надані докази працевлаштування трьох працівників;

позивача двічі притягнуто до одного й того самого виду відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки на підставі акта інспекційного відвідування складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП, а також прийнято спірну постанову про застосування штрафних санкцій;

постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 11.03.19 у справі №531/301/19 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 89-90/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з таких підстав:

спірне рішення відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є безпідставними;

інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, завчасне повідомлення роботодавця про здійснення заходів державного нагляду (контролю) чинним законодавством не передбачено;

за результатами інспекційного відвідування встановлено факт використання праці трьох працівників без оформлення трудових відносин: ОСОБА_3 за період з травня 2018 року по 3.06.18, ОСОБА_4 за період з 1.01.19 по 10.01.19, ОСОБА_5 .

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Судове засідання 30.05.19 не відбулось з огляду на перебування головуючого судді у відпустці.

Судове засідання 10.06.19 відкладено за клопотанням представника відповідача.

У судове засідання 11.06.19 учасники справи не з`явились.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у порядку письмового провадження.

Представник відповідача про розгляд справи повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджено розпискою, заяв чи клопотань до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У свою чергу, за приписами частини дев`ятої згаданої статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Крім того, як визначено частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність потреби заслухати у судовому засіданні свідка чи експерта, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі наказу управління Держпраці у Полтавській області від 1.02.19 №31П та направлення від 4.02.19 №239, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.17 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", головним державним інспектором праці Кодинець Юлією Анатоліївною проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем ведення господарської діяльності по АДРЕСА_1 (магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1") /а.с. 91, 94/.

Направлення на перевірку вручено особисто позивачу 11.02.19, про що ФОП ОСОБА_1 проставив підпис на звороті направлення /а.с. 94 - зворот/.

12.02.19 інспектором праці Кодинець Ю.А. складено акт №ПЛ3298/159/АВ інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю /а.с. 105-114/. У даному акті наведені твердження про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору у письмовій формі. Дані доводи інспектор мотивував посиланням на відомості, викладені у довідці-спостереженні від 23.01.19, складеній робочою групою з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, утвореної розпорядженням Голови Карлівської РДА від 16.01.11 №445.

Того ж дня, відповідачем складено припис №ПЛ3298/159/АВ/П про усунення виявлених порушень /а.с. 117-119/.

Крім того, 12.02.19 інспектором праці Кодинець Ю.А. складено протокол про адміністративне правопорушення №ПЛ3298/159/АВ/П/ПТ, у якому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення /а.с. 22-24/.

Даний протокол переданий для розгляду до Карлівського районного суду Полтавської області, який постановою від 11.03.19 у справі №531/301/19 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення /а.с. 57-58/.

12.02.19 відповідачем прийняте рішення №ПЛ3298/159/АВ/П/ПТТД щодо розгляду справи про накладення штрафу, яким на 22.02.19 призначено розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у відповідності до приписів частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України /а.с. 122/.

Листом від 12.02.19 вих. №02-12/965 позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу /а.с. 123/. Даний лист того ж дня вручений ФОП ОСОБА_1 , що підтверджено підписом останнього /а.с. 123/ та не заперечувалось позивачем.

22.02.19 управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову №ПЛ3298/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на позивача штраф у розмірі 375570,00 грн /а.с. 124-125/.

Не погодившись з даним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач оскаржила його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу).

А відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У відповідності до частин четвертої та п`ятої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.17 №295 (надалі - Порядок №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Згідно з абзацом другим пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку №295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до пунктів 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно з пунктом 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

А відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд враховує, що підставою для накладення на роботодавця штрафу у відповідності до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України є встановлений у ході проведення заходу державного нагляду (контролю) /інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування/ факт допуску найманого працівника до роботи без укладення трудового договору.

У цій справі підставою для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 слугував наказ управління Держпраці у Полтавській області від 1.02.19 №31П "Про проведення заходів державного контролю" /а.с. 91/.

Зі змісту даного наказу судом встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 зазначено лист Карлівської РДА Полтавської області від 29.01.19 №1274/01-10 /а.с. 91/.

Дослідивши копію зазначеного листа /а.с. 92/ суд встановив, що ним управління Держпраці у Полтавській області повідомлено про те, що Карлівською районного робочою групою з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення проведено спостереження, у ході якого встановлено ймовірний факт залучення ФОП ОСОБА_1 найманих працівників до роботи без укладення трудового договору.

До листа додано довідку спостереження від 23.01.19, у якій зазначено, що на момент проведення спостереження продавець ОСОБА_6 відпускала товар клієнтам, продавець ОСОБА_3 - фасувала та розвішувала товар, а продавці ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - обслуговували покупців /а.с. 93/. Від письмових пояснень працівники відмовились. Водночас зі слів ОСОБА_6 встановлено, що вона працює продавцем у магазині із квітня 2018 року, з 8:00 до 17:00, за графіком змінності, заробітну плату отримує готівкою, трудовий договір укладено у листопаді 2018 року. Зі слів ОСОБА_3 встановлено, що вона працює продавцем у магазині з травня 2018 року, з 8:00 до 17:00, за графіком змінності, заробітну плату отримує готівкою, трудовий договір укладено у листопаді 2018 року. Зі слів ОСОБА_5 встановлено, що вона працює у магазині перший день, заробітну плату не отримувала, трудовий договір з нею не укладався. Зі слів ОСОБА_4 встановлено, що вона працює у магазині продавцем з 1.01.19, з 8:00 до 17:00, за графіком змінності, заробітну плату не отримувала, трудовий договір з нею не укладався.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що норма підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 не встановлює вичерпного переліку джерел інформації, натомість, передбачає, що відповідна інформація може надходити і з інших джерел, не визначених цим пунктом.

Таким чином, відповідач мав підстави для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд акцентує увагу на тому, що спостереження не є формою державного контролю за дотриманням вимог трудового законодавства, а тому висновки такого спостереження не є достовірним та достатнім доказом вчинення особою порушення вимог трудового законодавства.

Натомість саме інспектор праці зобов`язаний під час проведення інспекційного відвідування встановити фактичні обставини щодо дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства, зокрема в частині працевлаштування працівників.

Однак, як встановлено судом зі змісту акта інспекційного відвідування, опис виявлених порушень фактично дублює зміст довідки спостереження від 23.01.19 /а.с. 113/. Проте така довідка складена у довільній формі, не є офіційним документом, а зазначені у ній обставини не підтверджені документально. У довідці зазначено про те, що працівники відмовились від надання пояснень, але факт такої відмови не оформлено письмово.

Посилання представника відповідача на те, що довідку, окрім інших, підписано інспектором праці Кодинець Ю.А. суд визнає безпідставними, оскільки таку довідку складено поза межами процедури проведення інспекційного відвідування.

Крім того, інспектор праці, з огляду на заперечення позивачем фактів допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, не запропонував таким працівникам надати письмові пояснення, не залучив свідків під час проведення інспекційного відвідування, як те передбачено пунктом 11 Порядку №295.

Натомість позивачем у ході проведення інспекційного відвідування інспектору праці Кодинець Ю.А. надано:

наказ від 30.03.18 про прийняття на роботу продавця ОСОБА_6 з 1.04.18, трудовий договір у письмовій формі від 1.04.18 та повідомлення про прийняття працівника на роботу, подане до Кременчуцької ОДПІ 30.03.18 /а.с. 101-103/;

наказ від 3.06.18 про прийняття на роботу працівника ОСОБА_3 з 4.06.18, трудовий договір від 4.06.18, повідомлення про прийняття працівника на роботу, подане до Кременчуцької ОДПІ 3.06.18 /а.с. 98-100/;

наказ від 10.01.19 про прийняття на роботу ОСОБА_4 з 11.01.19, трудовий договір від 11.01.19 та повідомлення про прийняття працівника на роботу, подане до Кременчуцької ОДПІ 10.01.18 /а.с. 95-97/.

Доводи відповідача про вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України зводяться до посилань на усні пояснення гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , отримані від них під час спостереження 23.01.19.

Однак, такі усні пояснення, навіть у разі їх фактичного надання зазначеними особами, не можуть бути використані як доказ у справі, оскільки їх отримано за межами процедури проведення інспекційного відвідування.

До того ж, суд звертає увагу на те, що ні довідка спостереження, ані будь-які інші матеріали не містять навіть відомостей про те, на підставі яких документів встановлено особу згаданих громадян, адже вказівки на паспортні дані останніх відсутні.

За твердженням позивача, гр. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю 23.01.19 прибула у магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" з метою працевлаштування на посаду продавця. Однак, оскільки ОСОБА_1 цього дня у магазині був відсутній, співбесіда з нею не відбулась. Питання про працевлаштування даної особи позивачем не розглядалось, до роботи вона допущена не була.

Інші фактичні дані, що свідчили б про допуск позивачем зазначених вище працівників до роботи без укладення трудового договору, у матеріалах справи відсутні.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту допуску ФОП ОСОБА_1 найманих працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору.

Суд також враховує, що постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 11.03.19 у справі №531/301/19 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому суд зазначив, що гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 працевлаштовані на підставі трудових договорів, а ОСОБА_5 не була працівником на момент інспекційного відвідування та не обслуговувала клієнтів.

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, згаданим судовим рішенням підтверджено факт відсутності у діях позивача порушення вимог чинного законодавства в частині допуску найманих працівників до роботи без укладення трудового договору.

Окрім того, суд зазначає, що відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП.

При цьому, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 22.04.19 у справі №806/2143/18.

З цих підстав, суд погоджується з доводами позивача про те, що одночасне застосування до однієї і тієї особи санкцій на підставі частини другої статті 265 КЗпП України та статті 41 КУпАП є подвійним притягненням одного і того самого суб`єкта до одного виду відповідальності, що суперечить приписам частини першої статті 61 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд констатує, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи працівників без укладення трудового договору здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. А відтак, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та безпідставним.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП Широкова В.Ю. повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 3755,70 грн, що підтверджено квитанцією від 3.05.19 №27601 /а.с. 3/.

Сплачену суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено випискою /а.с. 4/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, судові витрати позивача у розмірі 3755,70 грн належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Полтавській області від 22 лютого 2019 року № ПЛ3298/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136; вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 3755,70 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень сімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба