Ухвала суду № 82943408, 11.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4112/19

УХВАЛА

11 липня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області про визнання протиправним та скасування Повідомлення від 04.07.2019р. №208 щодо відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Повідомлення Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області від 04.07.2019р. №208 щодо відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язати Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших публічно-правових відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

При цьому, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативно-правові і такі, що не мають нормативно-правового характеру, тобто індивідуальні.

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків, чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований. До того ж, обов`язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії, є юридичний характер, тобто обов`язковість його приписів для відповідного суб`єкта (суб`єктів), дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені лише рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.13 ст.10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, прийняв рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа цього центрального органу виконавчої влади протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про звернення за захистом в Україні продовжується, якщо особа оскаржує таке рішення.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що в межах спірних правовідносин предметом оскарження може бути, зокрема, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення носить лише інформаційний характер.

Таким чином, суд зазначає, що оскаржуване позивачем - ОСОБА_1 Повідомлення Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області від 04.07.2019р. №208 щодо відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за своїм змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє прав чи обов`язків особи, а лише фіксує певні обставини.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку, та відповідно визнання протиправним та скасування Повідомлення Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області від 04.07.2019р. №208 щодо відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, т.я. спірний документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розумінні положень КАС України, (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Натомість, права та обов`язки для ОСОБА_1 , у межах спірних правовідносин, породжує, зокрема, рішення органу міграційної служби про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області про визнання протиправним та скасування Повідомлення від 04.07.2019р. №208 щодо відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.170 КАС України, з вищенаведених підстав.

Керуючись п.п.18, 19 ч.1 ст.4, п.1 ч.1 ст.19, п.1 ч.1 ст.170, п.6 ч.1 ст.171, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області про визнання протиправним та скасування Повідомлення від 04.07.2019р. №208 щодо відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Харченко Ю.В.