Рішення № 82943314, 11.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 р. Справа № 400/1180/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001 треті особи:1. Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону № 3, вул. Академіка Богомольця, 10, Мсп601, Центральна Частина Києва, м. Київ, 01601 2. Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001 про:стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області (далі – відповідач, ГУНП МО), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП МО № 47 о/с від 21.03.2016 року в частині звільнення за п. 5 ч. 41 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції, старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП МО Бондара Олександра Олександровича зі служби в поліції;

- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП МО з 21.03.2016 року;

- стягнути з ГУНП МО на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Треті особи у справі: Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону № 3, Атестаційна комісія № 3 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 814/753/16 (головуючий суддя В.В. Біоносенко) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 47 о/с від 21.03.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; визнано протиправним та скасовано висновок Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, викладений у протоколі ОП № 15.00004258.0022129 від 02.03.2016 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.03.2016 року по 30.11.2016 року у сумі 38356,00 грн., без врахування середньої заробітної плати за одним місяць, що підлягає негайному виконанню; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 5160,00 грн.

Постанова в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньої заробітної плати за одним місяць підлягали негайному виконанню у зв`язку з чим 30.11.2016 року судом видані виконавчі листи на виконання постанови в даних частинах.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 814/753/16 залишено без змін.

11.04.2017 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 814/753/16 на виконання резолютивної частини постанови в частині стягнення з ГУ НП МО заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2016 року по 30.11.2016 року в сумі 38356,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2019 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 814/753/19 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року у справі № 814/753/16 скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, справу в даній частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Справі присвоєно номер 400/1180/19 та передано на розгляд судді Малих О.В.

Ухвалою від 22.04.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Верховний Суд виходив з того, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції, а саме 21.03.2016 року норми Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі – Порядок № 260) не набрали законної сили, але на той момент діяли норми загального нормативно-правового акту, що регулює однорідні правовідносини, – постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок № 100), а отже Верховний Суд дійшов висновку про неможливість застосування Порядку № 260 до спірних правовідносин та вважає правильним використати саме Порядок № 100.

ГУНП МО надало відзив на адміністративний позов, в якому зазначило, що оскільки позивача звільнено 21.03.2016 року та поновлено 30.11.2016 року, відповідно до Порядку № 100 час вимушеного прогулу рахується з 22.03.2016 року по 30.11.2017 року включно та становить 175 робочих днів. Згідно довідки про грошове утримання ОСОБА_1 від 07.05.2019 року № 195/28/1-2019 середньоденне грошове забезпечення позивача становило 173,11 грн. Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 30294,25 грн. З урахуванням того, що за постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 814/753/16 на користь позивача стягнуто 43516,00 грн., переплата заробітної плати становить 15221,75 грн.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що за нормами Порядку № 100 середньоденне грошове утримання позивача складає 258,00 грн., а отже, з урахуванням вимушеного прогулу у 175 робочих днів, заробітна плата за цей час дорівнює 45150,00 грн. Різниця з виплаченими сумами становить 1634,00 грн. При цьому, оскільки відповідачем було затримано виконання постанови суду в частині поновлення на роботі позивача на 12 робочих днів, недоотримана заробітна плата за цей період у розмірі 3093,00 грн. (12 х 258 = 3093) також підлягає стягненню з відповідача. Отже, загальна сум до стягнення становить 4730,00 грн. (1634 + 3093 = 4730).

В запереченнях на відповідь на відзив ГУНП МО вказало на то, що виходячи з положень п. 8 Порядку № 100 УФЗБО ГУНП МО видано нову Довідку про грошове утримання ОСОБА_1 № 217/28/1-2019 від 29.05.22019 року, відповідно до якої середньоденне грошове забезпечення позивача дорівнює 240,43 грн. Отже, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу, що становить 175 робочих днів, складає 42075,25 грн. Отже, з урахуванням того, що за постановою від 30.11.2016 року у справі № 814/753/16 на користь позивача стягнуто загалом 43516,00 грн., переплата заробітку за вимушений прогул дорівнює 1440,75 грн. (43516,00 – 42075,25 = 1440,75).

Треті особи письмових пояснень по суті спору не надали.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені а середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наявної у матеріалах справи Довідки про грошове утримання ОСОБА_1 № 217/28/1-2019 від 29.05.22019 року, середньоденне грошове забезпечення позивача дорівнює 240,43 грн.

Час вимушеного прогулу за період з 22.03.2016 року по 30.11.2016 року становить 175 робочих днів: березень 2016 року – 8 робочих днів, квітень 2016 року – 21 робочий день, травень 2016 року – 19 робочих днів, червень 2016 року – 20 робочих днів, липень 2016 року – 21 робочий день, серпень 2016 року – 22 робочих дні, вересень 2016 року – 22 робочих дні, жовтень 2016 року – 20 робочих днів, листопад 2016 року – 22 робочих дні.

Отже, з урахуванням положень Порядку № 100, заробітна плата за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 42075,75 грн.

При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача щодо затримки виплати заробітку за час вимушеного прогулу за 12 робочих днів у розмірі 3096,00 грн., оскільки невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 814/753/19 не є предметом розгляду у справі № 400/1180/19.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 42075,25 грн.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 77, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40108735), за участю третіх осіб: Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону № 3 (вул. Академіка Богомольця, 10, Мсп601, Центральна Частина Києва, м. Київ, 01601), Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 41, м. Миколаїв, 54001) – задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2016 року по 30.11.2016 року у сумі 42075,25 грн. (сорок дві тисячі сімдесят п`ять гривень 25 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.07.2019 року.

Суддя О.В. Малих