Рішення № 82943301, 11.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 липня 2019 р.справа № 400/262/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачіввідповідача 1: Державної фіскальної служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053 відповідача 2: Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправними і скасування наказу від 17.12.18 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказу від 20.12.18 р. № 90-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17.12.2018 р. № 2462-0 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 1 або ДФС України), Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач 2 або ГУ ДФС), в якому просить суд:

1) визнати протиправними і скасувати наказ ДФС України від 17 грудня 2018 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

2) визнати протиправним і скасувати наказ Очаківської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20 грудня 2018 р. № 90-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

3) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області;

4) стягнути з ГУ ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 грудня 2018 р. по дату прийняття рішення в даній справі.

Після отримання довідки про середній розмір заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню, позивач уточнив пункт 4 позовних вимог, зазначивши, що стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 576,89 грн. (т. 2 а. с. 11-12).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України) у випадку скорочення штату покладає на роботодавця обов`язок працевлаштувати працівника, запропонувавши йому іншу роботу, з урахуванням освіти, кваліфікації і досвіду. Позивач наголошує, що відповідач 2 вибірково пропонував йому вакантні посади, які не були рівнозначними його посаді, тоді як рівнозначні посади, хоча і були вакантними, йому не пропонувались.

Відповідачі позов не визнали, у відзивах, які за змістом є ідентичними, зазначили, що процедура звільнення позивача ними дотримана і йому пропонувались рівнозначні посади, від яких він відмовився. Крім того, звільнення позивача відбулось у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС, в результаті якої Очаківська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, до складу якої входило Березанське відділення, реорганізована шляхом приєднання до ГУ ДФС, що потягло зміну її юридичного статусу на вищу ланку (т. 1 а. с. 63-64, 74-75).

Позивач подав відповіді на відзиви відповідачів 1 і 2, в яких зазначив, що останні не спростували його доводів, викладених в позовній заяві (т. 2 а. с. 1-4, 7-9).

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (т. 1 а. с. 45-46).

Під час відкриття провадження у справі, суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновив цей строк (т. 1 а. с. 2-3, 49-50).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи. Під час розгляду справи, суд задовольнив клопотання відповідача 1 та призначив її до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а. с. 61, 107).

25 квітня 2019 р. судом задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача 2 письмових доказів (т. 1 а. с. 126-127).

31 травня 2019 р. судом проведено підготовче засідання, за наслідками якого прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т. 2 а. с. 27-28).

На підставі ст. 194 ч. 3 КАС України справа розглянута в письмовому провадженні (т. 2 а. с. 41-42).

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, з 11 травня 2016 р. і до дня звільнення, ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області (т. 1 а. с. 12, 28-29).

У зв`язку з реорганізацією органів ДФС України, Очаківська ОДПІ перетворена в Очаківське управління, яке приєднано до ГУ ДФС у Миколаївській області, а Березанське відділення, посаду начальника якого займав позивач перед звільненням, перетворено на Березанську ДПІ Очаківського управління.

11 вересня 2018 р. ОСОБА_1 був попереджений про наступне вивільнення, на підставі ст. 87 ч. 1 п. 1 Закону України "Про державну службу", одночасно йому для переведення запропонована вакантна посада старшого державного інспектора Казанківської ДПІ Баштанського управління ГУ ДФС у Миколаївській області, від якої він відмовився (т. 1 а. с. 68-69).

19 вересня 2018 р. відповідач 2 надіслав на адресу позивача список всіх вакантних посад ГУ ДФС (т. 1 а. с. 84-96).

Як свідчить поданий позивачем лист "Укрпошти", кореспонденція від відповідача 2 на адресу позивача із списком вакантних посад в ГУ ДФС, не надходила (т. 1 а. с. 123).

Наказом в.о. Голови ДФС України від 17 грудня 2018 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", державна служба позивача припинена, він звільнений з посади заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ відповідно до ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України (т. 1 а. с. 66).

Наказом голови комісії з реорганізації Очаківської ОДПІ від 20 грудня 2018 р. № 90-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивачу оголошений вищевказаний наказ ДФС України про його звільнення та встановлена дата фактичного звільнення - 20 грудня 2018 р. (т. 1 а. с. 87-88).

Правовідносини щодо проходження державної служби, підстави звільнення з державної служби, гарантії державних службовців, врегульовані Законом України "Про державну службу".

Так, відповідно до ст. 5 ч. 2-3 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені ст. 87 вказаного Закону, зокрема, відповідно пункту 1 - це скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

При цьому процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (ст. 87 ч. 3 Закону України "Про державну службу").

Законом України "Про державну службу" встановлені гарантії працевлаштування для державних службовців державних органів, які реорганізуються. Так, відповідно до ст. 22 ч. 5 цього Закону, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Статтею 36 ч. 3 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому таке звільнення допускається лише якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України).

Статтею 49-2 ч. 1 і 3 КЗпП України передбачено, що у разі вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при реорганізації державного органу, звільнення державного службовця може вважатись правомірним лише за одночасної наявності таких умов:

- реорганізація державного органу в якій працює особа та/або скорочення штату працівників;

- відсутність можливості працевлаштування державного службовця на рівнозначну посаду;

- відмова державного службовця від переведення на іншу (ніжчу) посаду відповідно його кваліфікації.

Таким чином, перед звільненням позивача, йому необхідно було запропонувати або рівнозначну посаду, або іншу посаду, яка відповідає його кваліфікації.

12 вересня 2018 р. наказом відповідача 2 № 2008 був оголошений конкурс на зайняття вакантних посад в структурних підрозділах ГУ ДФС, в тому числі і на посаду начальника Березанської ДПІ Очаківського управління (т. 1 а. с. 78-86).

Реорганізація Очаківської ОДПІ, до складу якої входило Березанське відділення, шляхом її приєднання ГУ ДФС і створення замість Березанського відділення Березанської ДПІ, не змінює статусу новоутвореної Березанської ДПІ порівняно з Березанським відділенням Очаківської ОДПІ, а тому посада начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ, яку позивач займав до звільнення та посада начальника створеної Березанської ДПІ, є рівнозначними, відповідно, відповідач 2 мав запропонувати позивачу цю посаду, чого ним зроблено не було.

Сам факт оголошення відповідачем 2 конкурсу на посаду начальника Березанської ДПІ, свідчить про вакантність такої посади, яка є рівнозначною посадою порівняно з посадою позивача до звільнення.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі не довели правомірності рішень про звільнення позивача, які оформлено наказами від 17 грудня 2018 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та від 20 грудня 2018 р. № 90-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", а тому ці накази є протиправними і підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді, яку займав на момент звільнення - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ з 20 грудня 2018 р.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Порядок розрахунку середнього заробітку визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку розрахунку середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 № 100.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно довідки, середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарних місяці, які передували його звільненню (жовтень і листопад 2018 р.), складає 12 691,63 грн., відповідно, середньоденна заробітна плата за жовтень-листопад 2018 р. із розрахунку 44 робочих днів в ці місяці, складає 576,89 грн. (12 691,63х2/44=576,89) (т. 1 а. с. 112).

Станом на день ухвалення рішення в цій справі, кількість днів вимушеного прогулу позивача, за які необхідно стягнути кошти, становить 135 днів (грудень 2018 р. 5 днів, січень 2019 р. 21 день, лютий 2019 р. 20 днів, березень 2019 р. 20 днів, квітень 2019 р. 20 днів, травень 2019 р. 22 дні, червень 2019 р. 18 днів, липень 2019 р. 9 днів). Таким чином, сума стягнення за час вимушеного прогулу позивача складає 77 880,15 грн. (135х576,89=77 880,15), а сума стягнення за 1 місяць (червень 2019 р.) складає 10 384,02 грн. (18х576,89=10 384,02).

Відповідно до ст. 371 ч. 1 п. 2-3 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині стягнення 10 384,02 грн. середнього заробітку за один місяць та про поновлення позивача на посаді, підлягає негайному виконанню.

За приписами ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач подав заяву, в якій просив присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,0 грн. До заяви додані договір про надання професійної правничої допомоги від 28 січня 2019 р., акт приймання-передачі виконаних робіт, розрахунок адвокатських послуг, квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 17 травня 2019 р. на суму 7 000,0 грн. (т. 2 а. с. 15-26).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 134 ч. 7 КАС України).

Відповідачі заперечень на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не подавали.

Відповідно до ст. 134 ч. 5 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не вважає, що 7 000,0 грн. є вочевидь завищеною (неспівмірною) платою за послуги адвоката в даній справі.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд присуджує позивачу судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,0 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в рівних долях.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277), задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати наказ від 17 грудня 2018 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

3. Визнати протиправним і скасувати наказ від 20 грудня 2018 р. № 90-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 р. № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

4. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області з 21 грудня 2018 р.

5. Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6 м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2018 р. до 11 липня 2019 р. в сумі 77 880,15 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень п`ятнадцять копійок), без врахування заробітної плати за один місяць в сумі 10 384,02 грн. (десять тисяч триста вісімдесят чотири гривні дві копійки).

6. Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6 м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заробітну плату за один місяць в сумі 10 384,02 грн. (десять тисяч триста вісімдесят чотири гривні дві копійки).

7. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області з 21 грудня 2018 р., підлягає негайному виконанню.

8. Рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6 м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) заробітної плати за один місяць в сумі 10 384,02 грн. (десять тисяч триста вісімдесят чотири гривні дві копійки), в межах загальної суми стягнення в розмірі 77 880,15 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень п`ятнадцять копійок), підлягає негайному виконанню.

9. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,0 грн. (три тисячі п`ятсот гривень).

10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6 м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,0 грн. (три тисячі п`ятсот гривень).

11. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А. О. Мороз