Рішення № 82943137, 10.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1762/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинської селищної ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2019 до Луганського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Білокуракинської селищної ради (далі - відповідач), в обґрунтування якого зазначено, що позивач з метою зняття з реєстрації свого сина написала відповідну заяву до ЦНАП. Для розгляду цієї заяви адміністратором ЦНАП відзнято ксерокопії паспортів позивача та її сина, довіреності. У задоволенні заяви позивача відмовлено на підставі статті 11 Правил реєстрації (у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними).

З вимогами вказати конкретні причини недостовірності чи недійсності документів, а також повернути ксерокопії документів, що містять персональні дані, позивач звернулась до Білокуракинської селищної ради. На комісії при розгляді заяви позивача визнали дії адміністратора правомірними (лист № 02-26/584). Позивач вважає такі дії протиправними, зазначивши, що при підготовці відповіді відповідач маніпулює статтями закону, навмисно їх викривляючи, обманом заволодів персональними даними позивача, по недійсній причині відмовив у виконанні послуги зняття з реєстрації сина позивача, неправомірно утримує копії документів позивача, що містять персональні дані. З вимогою повернути копії документів позивач повторно зверталась до відповідача із заявою, проте відповіді не отримала.

Дії адміністратора ЦНАП у відмові зняття з реєстрації сина позивача і самовільного вилучення ксерокопій документів суперечать Правилам зняття з реєстрації і Закону України «Про захист персональних даних». На думку позивача, такі дії порушують права позивача, визначені Законами України.

З урахуванням уточненого позову позивач просила суд:

- визнати дії ЦНАП, підпорядкованого Білокуракинській селищній раді, протиправними в частині неправомірної відмови виконати адміністративну послугу зняття з реєстрації сина позивача, а також самовільному знятті і вилученні для себе ксерокопій паспортів і довіреності, поданих позивачем для виконання послуги зняття з реєстрації адміністратору, що суперечить Правилам зняття з реєстрації і Закону України «Про захист персональних даних» та відмову їх повернути;

- визнати бездіяльність Білокуракинської селищної ради протиправною в частині розгляду звернення позивача без врахування відповідних законоположень, у зв`язку з чим визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт-лист № 02-26/584 від 04.02.2019, в якому визначено вважати дії працівників ЦНАП правомірними, та яким Білокуракинської селищною радою відповіді на питання позивача так і не надано;

- зобов`язати Білокуракинську селищну раду, якій підпорядковується Центр надання адміністративних послуг, відповідно до статей 6, 8, 15 Закону України «Про захист персональних даних» вилучити у адміністратора ЦНАП, відзняті нею ксерокопії паспортів позивача та її сина та довіреності і повернути їх позивачу;

- стягнути з Білокуракинської селищної ради, якій підпорядковується ЦНАП, на користь позивача за шкоду, заподіяну протиправними діями та бездіяльністю ЦНАП та Білокуракинської селищної ради моральне відшкодування в сумі 4 500 грн, що передбачено статтею 23 ЦК України.

Ухвалою суду від 24.04.2019 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви (арк.спр. 25-26).

07.05.2019 за вх. № 25135/2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви (арк.спр. 28).

Ухвалою суду від 10.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відстрочено сплату судового збору, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 14.06.2019 витребувано докази від Білокуракинської селищної ради (арк.спр. 55-57).

22.05.2019 за вх. № 27957/2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 41-43), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

09.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної ради з заявою з приводу зняття з місця реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 її сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина РФ НОМЕР_2 , виданий відділом УФМС Росії по Красноярському краю, згідно довіреності 2411 № 2803017 від 06.07.2018, виданої ОСОБА_3 , тимчасово виконуючою обов`язки нотаріуса Моїсеєвої Антоніни Олексіївни Норильського нотаріального округу Російської Федерації.

Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016, до заяви про зняття з реєстрації місця проживання додається документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання, тож до заяви було додано паспорт громадянина України ОСОБА_2 НОМЕР_3 , виданий Білокуракинським РВУМВС 25.09.1998.

Розглянувши подані документи та керуючись п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року, адміністратором ЦНАП було прийнято рішення відмовити в знятті з реєстрації ОСОБА_2 , так як в довіреності не зазначено паспорт громадянина України ОСОБА_2 та процедуру встановлення особи згідно поданих документів провести неможливо. На заяві про зняття з реєстрації місця проживання адміністратором ЦНАП здійснено відповідний запис про відмову в знятті з реєстрації.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про адміністративні послуги» завданням адміністратора ЦНАП є прийняття від суб`єктів звернення документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) суб`єктам надання адміністративних послуг. Тож для здійснення владних повноважень, а саме надання відмови в знятті з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 та у випадку виникнення спірних питань для підтвердження законності дій адміністратором ЦНАП було зроблені копії з наданих документів.

Відповідно до п.п. 2, 5 ст. 11 та ч. 4 ст. 19 Закону України «Про захист персональних даних» органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на безперешкодний і безоплатний доступ до персональних даних відповідно до їх повноважень. Таким чином, обробка персональних даних суб`єктами надання адміністративних послуг здійснюється на підставі права, наданого володільцю персональних даних відповідно до закону для здійснення його повноважень та необхідності виконання своїх обов`язків без згоди володільця персональних даних.

Як свідчать документи, які були додані до позовної заяви, лист Білокуракинської селищної ради № 02-26/584 від 04.02.2019 щодо правомірності працівників ЦНАП отримано ОСОБА_1 особисто.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.05.2019 від позивача за вх. № 28598/2019 надійшли письмові пояснення на відзив (арк. спр. 52-53), в яких позивач зазначила, що процедуру встановлення особи її сина - ОСОБА_2 , провела російський нотаріус, після чого, видала довіреність, яку завірила своїм підписом і печаткою. За російським законодавством там він вважається тільки громадянином Росії і інші документи від нього нотаріус не приймала. За статтею 12 Гаагської конвенції і договорами країни довіреність має однакову юридичну силу на території обох країн.

Крім того, позивач зазначає, що в довіреності вказаний її український паспорт, як уповноваженої особи для подачі його документів при виконанні послуги зняття з реєстрації. За правилами реєстрації паспорт уповноваженої особи подається додатково для ідентифікації уповноваженої особи разом із документом, що підтверджує повноваження. Тому довіреність не може зашкодити процесу зняття з реєстрації ОСОБА_2 з відміткою в його українському паспорті та домовій книзі. Згідно з п. 8 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані обробляються у формі, що допускають ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися.

На думку позивача, при відмові у знятті її сина з реєстрації відповідачем лише процитовано перелік підстав для відмови, але не названо жодного конкретного документа, чи недійсності будь-якого з документів, наданих позивачем.

Також позивач заначила, що при знятті копій документів, наданих нею для зняття з реєстрації її сина, адміністратор ЦНАП прямо порушила положення чинного законодавства, адже відповідно до абзацу 8 статті 27 Правил реєстрації адміністратор повертає особі, або її представнику документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися. Жодного законоположення, за яким адміністратор мала право без згоди суб`єкта звернення зробити копії документів, що містять персональні дані при виконанні послуги зняття з реєстрації і залишити їх собі, позивачу не названо.

Неправомірні дії ЦНАП та Білокуракинської селищної ради, на думку позивача, позбавили її конституційного права користуватися законами України, що змусило позивача звернутися до суду.

03.07.2019 за вх. № 34973/2019 відповідачем надано витребувані ухвалою суду від 14.06.2019 докази та пояснення (арк.спр. 55-56).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (арк. спр. 7, 8-10), 09.01.2019 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної ради в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з вибуттям до Росії (арк.спр. 71).

Позивачем на підтвердження повноважень як представника ОСОБА_2 надано:

- довіреність 24АА № 2803017 від 06.07.2018, видану ОСОБА_3 , тимчасово виконуючою обов`язки нотаріуса Моїсеєвої Антоніни Олексіївни Норильського нотаріального округу Російської Федерації (арк.спр. 45 - російською мовою, арк.спр. 12 - переклад з російської на українську);

- паспорт громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_5 , виданий 04.02.2005 Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області (арк.спр. 7);

- паспорт громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_6 , виданий 25.09.1998 Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області (арк.спр. 46).

На заяві від 09.01.2019 адміністратором зроблено запис, що у знятті з реєстрації місця проживання відмовлено 09.01.2019 згідно п. 11 Правил реєстрації: у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (арк.спр. 71).

09.01.2019 позивач звернулась із заявою на ім`я голови Білокуракинської селищної ради ОСОБА_4 з вимогою вказати, які недостовірні відомості є в документах, які позивач надавала для зняття з реєстрації свого сина, а які є недійсними, та зобов`язати ЦНАП виконати дії щодо зняття з реєстрації сина позивача. Також зазначила, що документи відзняті в ЦНАП (арк. спр. 70).

17.01.2019 відповідачем листом № 02-26/347 надано відповідь ОСОБА_1 з зазначенням, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 згідно довіреності 24 АА № 2803017 від 06.07.2018, виданої в Російській Федерації, м. Норільськ, Красноярського краю, неможливе, у зв`язку з тим, що відповідно до частини другої статті 207 ЦК України персональні дані та громадянство довірителя у довіреності не відповідають паспортному документу, пред`явленому у ЦНАП (арк.спр. 68).

24.01.2019 за вх. № 02-29163 та 29.01.2019 ОСОБА_1 надала додаткові письмові пояснення до заяви від 09.01.2019, в яких, зокрема, зазначила про протиправність відмови в знятті з реєстрації місця проживання її сина, та про те, що адміністратором ОСОБА_5 зняті ксерокопії документів, поданих для зняття сина з реєстрації, і не повернуті заявнику. За правилами реєстрації адміністратор ЦНАП перевіряє документи, робить відмітку в них і повертає, а також зберігає персональні дані в таємниці, що стали їй відомі. ОСОБА_5 , взявши документи, виходила в інші організації, щоб проконсультуватись, пред`являла заявнику претензії, що виходить за межі Правил реєстрації. Просила довести правомірність вчинків реєстратора або визнати перебільшення нею службових повноважень, ознайомити з матеріалами перевірки, бути присутньою при розгляді заяви, винести рішення про здійснення дій ЦНАП відповідно до Правил (стаття 26), по якій не може бути відмовлено в задоволенні заяви про зняття з реєстрації, якщо подані документи відповідають переліку, наведеному в Правилах. Також заявник просила надати підтвердження правомірності копіювання і залишення в себе адміністратором ЦНАП ОСОБА_5. документів або повернути копії документів (арк.спр. 69, 72).

Відповідно до протоколу від 31.01.2019 № 1, 31.01.2019 о 14 год. 00 хв. відбулося засідання комісії з вирішення питання, піднятого у зверненні громадянки ОСОБА_1 , у складі: голови комісії, заступника селищного голови - Носулі В.М., секретаря комісії, завідувача сектору з юридичних питань селищної ради - Манька О .М. , членів комісії - начальника ЦНАП ОСОБА_8 , адміністратора ЦНАП ОСОБА_5 , завідувача сектору із соціальної роботи ОСОБА_9 , у присутності заявника ОСОБА_1 , на якому вирішено визнати дії ЦНАП Білокуракинської селищної ради та адміністратора ЦНАП такими, що відповідають чинному законодавству України та є повністю обґрунтованими та правомірними (арк.спр.67).

Листом від 04.02.2019 № 02-26/584 Білокуракинська селищна рада повідомила позивача, що розпорядженням селищного голови була створена комісія з вирішення питань порушених у звернені позивача. 31.01.2019 за участю позивача відбулося засідання комісії. Під час засідання комісії були заслухані пояснення позивача та працівників Центру надання адміністративних послуг. Присутні ознайомилися із необхідними документами.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику. Працівник органу реєстрації або ЦНАП перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Згідно із Законом України «Про адміністративні послуги» адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо, через ЦНАП або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Цим законом адміністратору визначено право безоплатно одержувати від суб`єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ, організацій, які належать до сфери їх управління, документи та інформацію, пов`язані з наданням адміністративних послуг погоджувати документи (рішення) в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, отримувати їх висновки з метою надання адміністративної послуги без залучення суб`єкта звернення.

Обробка персональних даних суб`єктами надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» на підставі права, наданого володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень та необхідності виконання своїх обов`язків, а не на підставі згоди.

Також у листі-відповіді зазначено, що в довіреності 24 АА № 2803017 від 06.07.2018 зазначені відомості стосовно паспортних даних ОСОБА_2 , які не відповідають паспорту громадянина України, який був наданий позивачем до Центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної ради. За таких обставин комісія вважає дії працівників Центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної ради правомірними (арк. спр. 15-16).

01.02.2019 позивач звернулася до голови Білокуракинської селищної ради з заявою (вх. № 02-29/87) з вимогами надати з посиланням на законодавство відповіді на питання, чому їй відмовлено в знятті з реєстрації сина по статті 11 Правил реєстрації (документи недійсні), якщо всі подані документи є дійсними; довіреність, надіслана сином, є дійсною і складена за встановленою формою, та навести законоположення, які б підтверджували законність знятих і залишених в адміністратора ксерокопій позивача і сина документів, оскільки відповідно до Правил вони (персональні дані) залишаються в ЦНАП в реєстрі в загальному вигляді, а всі документи повертаються. Просила повернути ксерокопії, якщо інше не буде доведено (арк.спр. 78).

06.02.2019 відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлено лист № 02-26/616 з зазначенням, що відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядається. 01.02.2019 була надана відповідь щодо шляхів вирішення піднятого у заяві питання згідно чинного законодавства України (арк.спр. 79).

12.02.2019 позивач звернулась до керівника ЦНАП із заявою, в якій з посиланням на норми Закону України «Про захист персональних даних» просила повернути ксерокопії документів, які були пред`явлені для зняття з реєстрації сина (арк. спр. 17).

18.02.2019 за вих. № 193 начальник ЦНАП Білокуракинської селищної ради Гнилицька Т.В. надала ОСОБА_1 відповідь на звернення, в якій, з посиланням на статтю 13 Закону України «Про адміністративні послуги» та пункти 2, 5 статті 11, частину четверту статті 19 Закону України «Про захист персональних даних», зазначила, що при зверненні громадян до ЦНАП на надання відповідної послуги дозвіл громадянина на обробку, використання та зберігання персональних даних не надається (арк.спр. 73).

Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України 06.09.2012 № 5203-VI «Про адміністративні послуги», Законом України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних», Правилами реєстрації місця проживання в порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (далі - Правила № 207).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону;

2) суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг;

3) суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Згідно із частиною першої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг (частина перша статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги»).

Згідно із положеннями частини другої статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» центри надання адміністративних послуг можуть утворюватися при виконавчому органі міської міста районного значення, селищної, сільської ради у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Судом установлено, що 05.05.2017 двадцять п`ятою сесією Білокуракинської селищної ради сьомого скликання прийнято рішення № 25/8 «Про створення Центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної територіальної громади» (арк.спр. 85-86).

Рішенням сорок п`ятої сесії Білокуракинської селищної ради сьомого скликання від 18.04.2018 № 45/10 «Про передачу повноважень з виконання послуг Центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної ради» селищна рада вирішила визначити Центр надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної ради, зокрема, органом реєстрації у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (арк.спр. 75).

Положення про Центр надання адміністративних послуг та Регламент центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної ради (далі - Положення та Регламент відповідно) затверджено рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Білокуракинської селищної ради від 23.08.2017 № 31/25 (арк.спр. 80).

Рішенням шістдесят першої сесії Білокуракинської селищної ради сьомого скликання від 23.04.2019 № 61/5 внесено зміни в Положення про відділ «Центр надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної ради» (арк.спр. 148-150).

Положенням (в редакції, чинній станом на 09.01.2019 - дата звернення ОСОБА_2 через представника за довіреністю ОСОБА_1 до ЦНАП з заявою про надання адміністративної послуги) визначено, що основними завданнями ЦНАП є прийняття документів, їх реєстрація та направлення у встановленому законодавством порядку до органу, уповноваженого приймати рішення щодо надання адміністративної послуги, надання адміністративних послуг (підпункти 4, 7 пункту 1 розділу ІІІ), ЦНАП забезпечує надання адміністративних послуг безпосередньо або через адміністраторів шляхом їх взаємодії із суб`єктами надання адміністративних послуг (пункт 1 розділу IV), основними завданнями адміністратора/виконавця є, зокрема, прийняття від суб`єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, здійснення їх реєстрації та подання документів (їх копій) відповідним суб`єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних» (арк.спр. 81-84).

Таким чином, ЦНАП Білокуракинської селищної ради є органом реєстрації у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб, є суб`єктом надання адміністративної послуги в розумінні статті 1 Закону України «Про надання адміністративних послуг».

Щодо позовних вимог в частині визнання дій ЦНАП, підпорядкованого Білокуракинській селищній раді, протиправними в частині неправомірної відмови виконати адміністративну послугу зняття з реєстрації сина позивача, суд зазначає таке.

Згідно із вимогами частини сьомої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» для отримання адміністративної послуги суб`єкт звернення у випадках, передбачених законом, подає документи (якщо відомості, що містяться в них, не внесені до відповідних інформаційних баз в обсязі, достатньому для надання адміністративної послуги), зокрема: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у тому числі військовослужбовців.

Згідно із пунктами 4 та 5 розділу VII Положення перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом, іншим нормативно - правовим актом, рішенням селищної ради або виконавчого комітету селищної ради; забороняється вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

Пунктами 3 та 6 частини першої статті 5 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги та перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» заява на отримання адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій, усній чи електронній формі.

Письмова заява може бути подана суб`єкту надання адміністративної послуги особисто суб`єктом звернення або його представником (законним представником), надіслана поштою, а в разі надання адміністративних послуг в електронній формі - через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що згідно із довіреністю 24 АА 2803017 від 06.07.2018, виданою ОСОБА_3 , тимчасово виконуючою обов`язки нотаріуса Моїсеєвої Антоніни Олексіївни Норильського нотаріального округу Російської Федерації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: сел. Білокуракине Луганської обл., громадянство: Російська Федерація, стать чоловіча, паспорт НОМЕР_2 виданий Відділом УФМС Росії по Красноярському краю в місті Норильську 25 червня 2013 року, код підрозділу: 240-015, зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , уповноважив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство: Україна, стать жіноча, паспорт громадянина України НОМЕР_5 виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 04 лютого 2005 року, зареєстровану за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , бути представником від його імені в усіх компетентних органах, організаціях, установах Луганської області України, в тому числі в органах державної влади і місцевого самоврядування, паспортних столах, міграційній службі, організаціях ЖКГ, багатофункціональному Центрі надання державних і муніципальних послуг, з питання здійснення юридично значущих та інших дій, пов`язаних з оформленням і поданням документів, необхідних для зняття довірителя з реєстраційного обліку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для чого надає право подавати та одержувати необхідні довідки, документи і дублікати документів, посвідчення, повідомлення, сповіщення, робити запити і отримувати відповіді на них, подавати і підписувати від імені довірителя будь-які заяви, поставити штампи про зняття з реєстраційного обліку, давати згоду на обробку персональних даних, з правом отримання всіх необхідних документів, оплачувати необхідні збори, мита і платежі, розписуватися за нього і здійснювати всі інші дії, пов`язані з виконанням даного доручення. Довіреність видана строком на один рік, із забороною на передоручення повноважень за цією довіреністю іншим особам (арк.спр. 45 - російською мовою, арк.спр. 12 - переклад з російської на українську).

Тобто, зазначеною довіреністю повноваження ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 обмежено представництвом інтересів довірителя щодо вчинення дій, пов`язаних з оформленням і поданням документів, необхідних для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за місцем проживання.

Суд зауважує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов`язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Таким чином, враховуючи наведене нормативне регулювання, право на оскарження індивідуальних актів (рішень, дій, бездіяльності) мають лише особи, права та інтереси яких порушено такими актами.

Суд зауважує, що в даному випадку ОСОБА_1 звернулася до суду не в інтересах ОСОБА_2 , а як самостійний позивач, з метою захисту власних порушених прав.

Натомість, в межах правовідносин з приводу надання адміністратором ЦНАП Білокуракинської селищної ради адміністративної послуги зняття з реєстрації місця проживання за заявою від 09.01.2019 суб`єктом звернення в розумінні статті 1 Закону України «Про надання адміністративних послуг» є ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 - його представником за довіреністю.

Тобто, відмова адміністратора ЦНАП Білокуракинської селищної ради в наданні адміністративної послуги у вигляді зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 на підставі його заяви, поданої через представника за довіреністю - ОСОБА_1 , може бути оскаржена в судовому порядку саме суб`єктом звернення - ОСОБА_2 , або ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 у разі наявності відповідних повноважень, підтверджених належним чином, а права безпосередньо позивача - ОСОБА_1 в даному випадку не порушено, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання дій ЦНАП, підпорядкованого Білокуракинській селищній раді, протиправними в частині неправомірної відмови виконати адміністративну послугу зняття з реєстрації сина позивача слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання дій ЦНАП, підпорядкованого Білокуракинській селищній раді, протиправними в частині самовільному знятті і вилученні для себе ксерокопій паспортів і довіреності, поданих позивачем для виконання послуги зняття з реєстрації адміністратору, що суперечить Правилам зняття з реєстрації і Закону України «Про захист персональних даних» та відмови їх повернути, та зобов`язання Білокуракинської селищної ради, якій підпорядковується ЦНАП, відповідно до статей 6, 8, 15 Закону України «Про захист персональних даних» вилучити у адміністратора ЦНАП, відзняті нею ксерокопії паспортів позивача та її сина та довіреності і повернути їх позивачу, суд зазначає таке.

Оскаржувані дії щодо зняття ксерокопій вчинено при розгляді заяви ОСОБА_2 , поданої 09.01.2019 в його інтересах ОСОБА_1 , щодо надання адміністративної послуги - зняття з реєстрації місця проживання.

Пунктом 6 Правил № 207 визначено, що у разі коли особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги" (абзац перший пункту 8 Правил № 207).

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 (пункт 9 Правил № 207).

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України: у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2.

Пунктом 11 Правил № 207 визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала необхідних документів або інформації;

у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Пунктом 26 Правил № 207 визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11.

Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Згідно із положеннями пункту 27 Правил № 207 працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Абзацами 2, 3 та 8 пункту 27 Правил № 207 визначено, що працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку:

приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи;

повертає особі або її представнику, адміністратору центру надання адміністративних послуг, представнику спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителю багатоквартирного будинку документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, довідку про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися.

Факт повернення адміністратором ЦНАП документів, які подавалися разом з заявою, не заперечується позивачем, проте при обробці заяви від 09.01.2019 адміністратором ЦНАП ОСОБА_5 зроблено ксерокопії паспортів позивача та ОСОБА_2 , і довіреності 24АА № 2803017 від 06.07.2018, і спірним питанням є правомірність дій адміністратора щодо копіювання цих документів, які містять персональні дані позивача та її довірителя ОСОБА_2 , а також відмова їх повернути на вимогу заявника.

Статтею 4 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що державна політика у сфері надання адміністративних послуг базується, зокрема, на принципі захищеності персональних даних.

Пунктом 3 частини дев`ятої статті 9 Закону України «Про надання адміністративних послуг» передбачено, що суб`єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов`язані відповідно до закону забезпечити зберігання та захист інформації, отриманої в результаті надання адміністративної послуги.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних врегульовано Законом України «Про захист персональних даних».

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних»:

- володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;

- персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

- суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються.

В межах спірних правовідносин персональними даними є відомості, що містяться у копіях паспорту сина позивача та довіреності, суб`єктами персональних даних є позивач ОСОБА_1 та її син; володільцем персональних даних - ЦНАП.

Згідно із абзацами першим - другим частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

Частиною третьою - четвертою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки. Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина шоста статті 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Статтею 11 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що підставами для обробки персональних даних є:

1) згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних;

2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;

3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних;

4) захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних;

5) необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом;

6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Таким чином, доводи позивача про протиправність обробки ЦНАП персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних, є безпідставними, оскільки в межах спірних правовідносин підставою для обробки персональних даних є необхідність виконання володільцем персональних даних (ЦНАП), передбаченого законом обов`язку щодо надання адміністративних послуг у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Стосовно доводів позивача про протиправність самовільного зняття ЦНАП і вилученні для себе ксерокопій паспортів і довіреності, поданих позивачем для виконання послуги зняття з реєстрації адміністратору, що суперечить Правилам зняття з реєстрації і Закону України «Про захист персональних даних» та відмови їх повернути, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 частини першої статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» визначено таку підставу для обробки персональних даних як необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Так, позивачем при звернені до ЦНАП із заявою про зняття з реєстрації ОСОБА_2 надано паспорт громадянина України ОСОБА_2 , паспорт громадянина України ОСОБА_1 , довіреність 24 АА 2803017 , в якій зазначені паспортні дані ОСОБА_2 відповідно до паспорту громадянина РФ (арк. спр. 45,46), і адміністратором було відмовлено в наданні адміністративної послуги на підставі пункту 11 Правил № 207, про що зроблено відповідну відмітку на заяві від 09.01.2019.

Пунктом 14 Правил № 207 визначено, що строк зберігання заяв про реєстрацію місця проживання/перебування та зняття з реєстрації місця проживання осіб та за необхідності відповідних копій документів, які подаються для здійснення реєстрації місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання в паперовому вигляді, становить три роки.

При розгляді даної справи суд не надає оцінку правомірності відмови в наданні адміністративної послуги, проте дійшов висновку, що необхідність зберігання копій документів, доданих до заяви, обумовлюється в даному випадку законними інтересами володільця персональних даних (ЦНАП), а саме - необхідністю підтвердження наявності підстав для відмови в наданні адміністративної послуги, якими слугувала невідповідність відомостей, що містилися у паспорті ОСОБА_2 як громадянина України та довіреності. Строк зберігання заяв та доданих документів визначено пунктом 14 Правил № 207 - три роки, які станом на теперішній час не сплинули, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, підстави для видалення або знищення персональних даних визначені частиною другою статті 15 Закону України «Про захист персональних даних», до таких підстав відносяться:

1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;

3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;

4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

В даному випадку підстави для обов`язкового видалення або знищення персональних даних, що містяться в паспортах громадянина України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та довіреності, відсутні, зокрема, визначений законом строк зберігання таких даних не закінчився, тривають правовідносини між суб`єктами персональних даних - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та володільцем - ЦНАП, доказів зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 сторонами суду не надано станом на дату розгляду справи.

Також суд зауважує, що згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Позивачем у позовній заяві не наведено доводів та не додано доказів, які б підтверджували невиконання ЦНАП обов`язку щодо захисту персональних даних, визначеного статтею 24 Закону України «Про захист персональних даних».

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Білокуракинської селищної ради протиправною в частині розгляду звернення позивача без врахування відповідних законоположень, у зв`язку з чим визнати протиправною та скасування індивідуального акта - листа № 02-26/584 від 04.02.2019, в якому визначено вважати дії працівників ЦНАП правомірними, та яким Білокуракинської селищною радою відповіді на питання позивача так і не надано, суд зазначає таке.

Як зазначено в описовій частині судового рішення, ОСОБА_1 09.01.2019, отримавши відмову у наданні адміністративної послуги щодо знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , звернулась до Білокуракинської селищної ради із заявою, в якій просила пояснити, які недостовірні відомості є в документах, подані для зняття сина з реєстрації, або які з документів є недійсними.

01.02.2019 позивач, окрім іншого, просила при відповіді на її заяву від 09.01.2019 пояснити всі питання, з якими позивач зверталась з посиланням на законодавство із вказанням норм законів та просила повернути ксерокопії документів, відзнятих адміністратором ЦНАП.

Відповідачем розглянуто звернення ОСОБА_1 від 09.01.2019 та від 01.02.2019 у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та листами від 17.01.2019 № 02-26/347 від 04.02.2019 № 02-26/584 повідомлено позивача про результати розгляду її звернення.

Абзацом третім статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до абзацу першого статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

З матеріалів справи встановлено, що заяву позивача розглянуто відповідачем у строки, визначені Законом, з дотриманням права ОСОБА_1 на участь у розгляді звернення, що підтверджується протоколом від 31.01.2019 № 1 засідання комісії з вирішення питання, піднятого у зверненні громадянки ОСОБА_1 , надано відповіді з посиланням на норми Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про надання адміністративних послуг» та Правил № 207 щодо поставлених у зверненнях питань.

Крім того, відповідно до пункту дев`ятнадцятого частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта, а відповідно інший суб`єкт зобов`язаний виконувати його вимоги та приписи.

Суд зазначає, що оскаржуваний позивачем лист (відповідь) не є індивідуальним актом в розумінні КАС України, тому сам по собі не може бути предметом оскарження. Діям відповідача щодо розгляду звернень позивача у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» судом надано вище, і порушень при їх розгляді не встановлено.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання дій, бездіяльності протиправними.

Для настання відповідальності відповідача складовими частинами ознак порушення прав особи може бути сукупність наступних ознак: протиправність поведінки особи відповідача що до позивача, отримані збитки, причинно-наслідковий зв`язок негативних наслідків для особи з діями відповідача, наявність вини особи.

Таких ознак в діях відповідача щодо позивача наявні в матеріалах справи докази не містять, підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди суд не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Ухвалою суду від 10.05.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Під час судового розгляду справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, на підтвердження чого надано квитанцію від 20.05.2019 № 23 (арк. спр. 50).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Білокуракинської селищної ради (92200, Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 04335447) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язати вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Г. Секірська