Рішення № 82943041, 10.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року № 810/3180/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 № 274805-5602-1008.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у нього відсутня земельна ділянка, яка зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Також вказав, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 адміністративний позов залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2018, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач має у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, які розташовані в Київській області, Макарівський район, с/рада АДРЕСА_1 з кадастровими номерами:

НОМЕР_1 (3,0409 га);

НОМЕР_2 :007:009 (3,2861 га);

НОМЕР_3 :04:014:0025 (4,2701 га);

НОМЕР_4 (3,286 га).

Рішенням Королівської сільської ради Макарівського району Київської області від 10.03.2017 № 106-17-VІІ «Про встановлення плати за землю на території Королівської сільської ради», зокрема п. 4. 2, ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

Відповідно до інформації Держгеокадастру нормативно грошова оцінка ріллі та перелогів станом на 01.01.2017 по Київській області становить 31970, 15 грн. за 1 га.

ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 № 2754805-5602-1008, яким визначено позивачу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 22192, 27 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п. 141 ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю – обов`язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 ПК України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно)

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Статтею 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати і землю (земельного податку) є календарний рік.

Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби.

Згідно п.287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючій орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Як вже зазначалося, позивач є власником земельних ділянок, загальною площею 13, 8831 га за адресою: Київській області, Макарівський район, с АДРЕСА_2 рада АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Королівської сільської ради Макарівського району Київської області від 10.03.2017 № 106-17-VІІ «Про встановлення плати за землю на території Королівської сільської ради» та даних з інформації Держгеокадастру керуючись Податковим кодексом України, ГУ ДФС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 № 274805-5602-1008, яким визначило позивачу податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 22192, 27 грн.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах повноважень та в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, то відшкодуванню позивачу судові витрати не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143,194, 205, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.