Рішення № 82942850, 27.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2019 року Справа № 280/1601/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ковальок О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення №0142025007 від 23.10.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 11684,59 грн.

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 25 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 20 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 червня 2019 року.

19 червня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення у зв`язку з наступним. Вказаним рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області позивачу нараховані штрафні санкції та пеня у розмірі 11684,59 грн за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 23.12.2014 року по 18.11.2016 року. Але ж починаючи з 2011 року й по цей час він своєчасно та у повному обсязі сплачував всі податки та ЄСВ у тому числі. Оскільки не маю власного банківського рахунку, у сплаті (перерахуванні) податків його допомагає донька - ОСОБА_3 , яка здійснює оплату зі свого рахунку за допомогою інтернет-банкінгу з обов`язковим зазначенням реквізитів платника та призначення платежу. Всі платежі по податках зараховуються без будь яких питань, крім деяких платежів по ЄСВ. Так у 2014 та 2016 роках позивач звертався із заявами на ім`я начальника ДПІ Ленінського району М.Запоріжжя, із проханням в наданні допомоги у вирішенні цих питань, на екземплярі 2016 року навіть мається вказівка про необхідність «перерахування». Натомість, замість виявлення причин помилкового зарахування вказаних платежів по ЄСВ на ім`я дочки, а не на ім`я позивача, відносно нього було винесене оскаржуване рішення. Вважає, що ним здійснені всі необхідні дії щодо своєчасної сплати ЄСВ у повному обсязі. Вважає рішення винесене контролюючим органом протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. 18545 від 08 травня 2019 року), відповідно до якого зазначає, що ФОП ОСОБА_2 належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону №2464, а саме: єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Розрахунок фінансових санкцій та пені, які належать до сплати ФОП ОСОБА_2 здійснено у відповідності з вимогами п.2 ч.2 розділу VII Інструкції № 449 на підставі даних інформаційної системи «Податковий блок». Згідно карток особового рахунку ФОП ОСОБА_2 по єдиному внеску (код платежу 1701) у період з 12.12.2014 року до 18.11.2016 року встановлено несвоєчасну сплату самостійно узгодженого єдиного внеску в сумі 19847,22 грн. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до вимог чинного законодавства застосовано штрафні санкції та пеню до ФОП ОСОБА_2 за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску і прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 23.10.2018 року №0142025007 на загальну суму 11684,59 грн. (у т.ч. штрафна санкція у розмірі 10 % - 55,02 грн., штрафна санкція у розмірі 20 % - 3859,38 грн. та пеня 7770,19 грн.) за формою згідно з додатком 12 Наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469 «Про внесення змін до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО травня 2018 р. за № 645/32097. У період з 23.12.2014 року по 18.11.2016 року ФОП ОСОБА_2 не здійснювалось оплати єдиного соціального внеску. Збою в програмі при зарахуванні грошових коштів від ОСОБА_2 по єдиному соціальному внеску не відбувалось. Просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_4 . ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 03.09.2009 року у Запорізькій ОДПІ (Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя).

Згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.10.2018 року №0142025007 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464-УІ) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.12.2014 року по 18.11.2016 року до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафну санкцію у розмірі 55,02 грн. (10% своєчасно не сплачених сум), за період з 10.02.2015 року по 18.11.2016 року застосовано штрафну санкцію у розмірі 3859,38 грн. (20% своєчасно не сплачених сум) та нараховано пеню в розмірі 7770,19 грн. (0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу).

Зазначене рішення направлено 27.10.2018 року на адресу ФОП ОСОБА_2 листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого було вручено 19.11.2018 року (№ поштового відправлення 02577168).

23.11.2018 року ФОП ОСОБА_2 оскаржено зазначене рішення до Вознесенівського управління у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області (вхідний №17573/фоп від 23.11.2018 року).

Вознесенівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області листом від 04.12.2018 року №11566/14/08-01-50-07 повідомлено ОСОБА_2 про порушення порядку оскарження рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, передбаченого ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), а саме про те, що дана скарга не підлягає розгляду на рівні ГУ ДФС у Запорізькій області, а має бути подана до ДФС України.

26.12.2018 ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до ДФС України, але 04 лютого 2019 року ДФС України прийняте рішення про залишення скарги без розгляду, оскільки від дня винесення оскаржуваного рішення й до направлення скарги до ДФС України минуло понад 10 днів

Не погоджуючись із винесеним рішенням від 23.10.2018 № 0142025007, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно із частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з тим, частиною 6 статті 9 Закону №2464 передбачено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 19 вересня 2013 року №493/815 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за №1667/24199 (яке було чинним на час виникнення спірних відносин; далі – Положення №493) Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів (далі - територіальні органи Міндоходів) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Пунктами 3.1 – 3.4 розділу ІІІ Положення №493 встановлювалось, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.

На кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів Міндоходів, перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки головних управлінь Міндоходів на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.

До 10 год. 00 хв. наступного операційного дня страхові кошти з рахунків 3719 головних управлінь Міндоходів засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я Міндоходів у Казначействі України, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених з власниками рахунків.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 Міндоходів, об 11 год. 00 хв. засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі України за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством України з власниками рахунків.

За змістом пункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Разом з тим відповідач зазначає й про те, що сплата єдиного внеску за позивача здійснювалась іншою особою – ОСОБА_3 , що суперечить вимогам частини 9 статті 25 Закону №2464, відповідно до якої передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 через рахунок своєї доньки ОСОБА_3 , за допомогою інтернет – банкінгу з обов`язковим зазначенням реквізитів платника та призначення платежу, було сплачено єдиний внесок за період з грудня 2014 по листопад 2016 загальною сумою 19847,22 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень (документів): №10 від 04.01.2015, №20 від 06.02.2015, №31 від 19.03.2015, №38 від 07.04.2015, №49 від 11.05.2015, №62 від 03.06.2015, №72 від 30.06.2015, №80 від 01.08.2015, №95 від 09.09.2015, №103 від 02.10.2015, №113 від 05.11.2015, №165 від 05.04.2016, №187 від 06.05.2016, №203 від 03.06.2016, №222 від 09.07.2016, №240 від 05.08.2016, №257 від 13.09.2016, №281 від 05.10.2016, №300 від 02.11.2016.

Але у зв`язку з тим, що кошти списувались з рахунку ОСОБА_3 , то й платником в платіжних дорученнях зазначена вона, а не ОСОБА_2 .

Допущена ОСОБА_2 помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі.

ОСОБА_3 , є рідною донькою ОСОБА_2 , не є фізичною особою- підприємцем та не є третьою особою по відношенню до позивача в контексті положень частини 9 статті 25 Закону №2464, а тому сплата нею за свого батька єдиного внеску свідчить про добросовісне виконання ним обов`язку зі сплати цього обов`язкового платежу, не є порушенням вимог Закону №2464 та не спричинило настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому. Водночас основною метою діяльності відповідача в частині адміністрування податків і зборів є контроль по їх надходженню на відповідні розрахункові рахунки бюджету країни, що встановлено судом в межах розгляду справи.

Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Крім того, дослідивши належним чином засвідчені копії інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 зі сплати єдиного соціального внеску за спірний період, які надані до суду представником відповідача, судом встановлено, що в них відсутні відомості за 2016 рік (а.с.74-82).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є хибними, а рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0142025007 від 23.10.2018 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми витрат на правничу допомогу та судового збору, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З приводу заяви про стягнення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 6000 гривень, надану адвокатом Власовою Я.М., суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи №280/1601/19 Фізичною особою – підприємцем Костюком Юрієм Олексійовичем було укладено договір про надання правової допомоги (далі Договір) від 05.03.2019 р. з адвокатом Власовою Яною Миколаївною.

Згідно пункту 5.1 Договору на час укладення цього договору сторонами погоджено виконання наступних дій та їх вартість:

- ознайомлення з наданими клієнтом документами, їх аналіз та надання консультації – 1000 (одна тисяча гривень) із розрахунку 1 година робочого часу адвоката;

- складання адміністративної позовної заяви від імені клієнта та подальша її передача клієнту для подання до адміністративного суду – 5000 (п`ять тисяч гривень), із розрахунку 5 годин робочого часу адвоката).

Згідно акту про прийняття – передачу наданих послуг від 27.03.2019 до договору про надання правової допомоги від 05.03.2019 перелік наданих послуг адвокатом:

- ознайомлення з наданими клієнтом документами, їх аналіз та надання консультації – 1000 (одна тисяча гривень) із розрахунку 1 година робочого часу адвоката;

- складання адміністративної позовної заяви від імені клієнта та подальша її передача клієнту для подання до адміністративного суду – 5000 (п`ять тисяч гривень), із розрахунку 5 годин робочого часу адвоката);

Виконавець своїм підписом свідчить про оплату Замовником всієї суми наданих послуг (шість тисяч гривень), а Замовник підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих Виконавцем послуг.

Щодо заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні зазначила про те, що позивачем в якості доказів надано до суду копію Договору про надання правової допомоги від 05.03.2019 та копію акту про прийняття-передачу наданих послуг від 27.03.2019. У адміністративному позові від 27.03.2019 відсутні докази фактичного перерахування (надання) коштів адвокату, за виконану роботу. Відповідач вважає, що позивачем не доведено обставин надання адвокатом правової допомоги в зазначеному розмірі, а саме в якості сплати послуг адвоката, у зв`язку з чим дана вимога задоволенню не підлягає.

Суд не бере до уваги вищезазначені твердження представника відповідача, оскільки на підтвердження фактичного перерахування (надання) коштів адвокату за виконану роботу представником позивача суду надано належним чином засвідчену копію квитанції до прибуткового касового ордера від 27.03.2019 (а.с.71).

З наведених підстав суд дійшов висновку про підтвердження позивачем судових витрат на правничу допомогу надану адвокатом Власовою Яною Миколаївною у сумі 6000 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768 гривень 40 копійок, що підтверджується квитанцією від 03 квітня 2019 року №4032-03-006/С.

На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця Костюка Юрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0142025007 від 23.10.2018.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця Костюка Юрія Олексійовича витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 04.07.2019.

Суддя М.С. Лазаренко