Рішення № 82942754, 11.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/4972/19

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про скасування заборон відчуження,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис з реєстраційним номером обтяження 3481837 від 19.07.2006 про реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2015 року позивач успадкувала після смерті матері - ОСОБА_3 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_1 . Відповідно до запису про обтяження номер 5018039 з розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень, державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції внесено запис про обтяження - заборону на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі архівного запису - заборони від 07.04.1969 за повідомленням видавника заборони - ресторану станції Житомир. Підстави обтяження та за яким зобов`язанням накладено заборону на житловий будинок встановити неможливо. Проте запис з реєстраційним номером 3481837 від 19.07.2006 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно перешкоджає їй володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном на свій розсуд і у своїх інтересах.

Ухвалою судді від 10.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження

В судовому засіданні 03.06.2019 представник позивача та третьої особи позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся. 03.06.2019 подав клопотання про розгляд судового засідання без його участі, щодо задоволення позовних вимог покладається на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, просила справу розглядати без її участі, позовну заяву підтримує в повному обсязі і просить її задовольнити.

Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 03.06.2019 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду від 10.04.2019 відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі свідоцтв на право спадщину за законом від 22.12.2015 ОСОБА_1 є спадкоємицею 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11,13).

Право власності на частки вказаних об`єктів підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.12.2015 (а.с.12,14).

Підставою успадкування є родинні зв`язки мати-донька, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 від 16.11.1961 (а.с.15) та свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 від 18.06.2015 - матері ОСОБА_1 (а.с.17).

Відповідно до запису про обтяження номер 5018039 з розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень, державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції внесено запис про обтяження - заборону на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі архівного запису - заборони від 07.04.1969 за повідомленням видавника заборони - ресторану станції Житомир.

Згідно реєстраційного номеру обтяження: 3481837 - 19.07.2006 було внесено запис про заборону на нерухоме майно - житлового будинку АДРЕСА_1 - з підстав - б/н, виданий 07.04.1969, видавник Ресторан станції Житомир, зареєстровано реєстратором: Перша Житомирська державна нотаріальна контора, перенесення архівного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.18).

Вважаючи запис про реєстрацію обтяження таким, що порушує права на нерухоме майно, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягає заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно ст.13 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

У відповідності до приписів ч.1-3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Статтею 24 Цивільного кодексу України визначається, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно вимог ч.1 ст.607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно - правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 земельної ділянки площею 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності набуте за спадкуванням, після смерті матері у 2015 році.

Витяги з реєстру права власності на нерухоме майно, сформовані 22.12.2015 та жодних відомостей про наявність обтяжень на вказані об`єкти права власності не містять. Суд зауважує, що реєстрація права власності відбулась у встановленому законом порядку, доказів зворотнього відповідачем не надано.

З огляду на вищенаведене, підстави для внесення запису про реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно житлового будинку АДРЕСА_1 відсутні. На підтвердження інформації з приводу наявності архівного запису - заборони від 07.04.1969 за повідомленням видавника заборони - ресторану станції Житомир, жодного доказу суду відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що відсутність у позивача права вчиняти будь-які правочини відносно нерухомого майна у зв`язку з реєстрацією в Державному реєстрі прав обтяження перешкоджає їй у повній мірі реалізовувати свої права власника (право володіння, користування, розпорядження), у зв`язку з чим такі права підлягають безумовному захисту шляхом зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити дії щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей (запису) про скасування (припинення) обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 КАС визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи та з метою захисту права власності позивача, суд вважає за необхідне скасувати реєстраційний запис про реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно та задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, про, що свідчить квитанція №33 від 02.04.2019 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Департаменту реєстрації Житомирської міської ради сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , інд. код НОМЕР_1 ) задовольнити.

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис з реєстраційним номером обтяження 3481837 від 19.07.2006 про реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно житлового будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з Департаменту реєстрації Житомирської міської ради (майдан С.П. Корольова,4/2, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 40418650) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 768,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 11 липня 2019 року.

Суддя В.А. Панкеєва