Рішення № 82942687, 10.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/5875/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення та зобов`язати Державну казначейську службу України негайно перерахувати кошти на рахунок стягувача за судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2014 у справі №295/17668/14-ц;

- зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконанні в Державній казначейській службі України перебуває судовий наказ Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2014 у справі №295/17668/14-ц про стягнення з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру "Поліськгеодезкартографія" на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 30473,78 гривень. Разом з тим, позивач вказує, що на даний час заборгованість за вищезазначеним судовим наказом не виплачена, що свідчить про те, що відповідач свого обов`язку щодо перерахування коштів стягувачу не виконав. Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду. Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з порушенням відповідачем строку для перерахування коштів за судовим наказом справі Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2014 у справі №295/17668/14-ц у неї виникло право на отримання компенсацію за порушення строку виконання судового рішення.

Ухвалою від 22 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

02 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду на виконання вимог ухвали від 22.04.2019 надійшло клопотання з усуненими недоліками.

Ухвалою суду від 07 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №240/5875/19 та призначено судове засідання на 30 травня 2019 року о 11:30.

Копію вищезазначеної ухвали 10 травня 2019 року було надіслано на адресу місцезнаходження Державної казначейської служби України, зазначену в Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримано відповідачем 13 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду (а.с.25).

Разом з тим, свого права на заперечення проти заявлених позовних вимог Державна казначейська служба України не реалізувала, відзиву на позовну заяву до суду не надіслала.

Судове засідання, що було призначено на 30 травня 2019 року, відкладено на 27 червня 2019 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді Черняхович І.Е. на лікарняному.

27 червня 2019 року до суду з`явилась позивач - ОСОБА_1 , а також її представник - ОСОБА_2 . У свою чергу відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомляв.

У зв`язку з неявкою відповідача, позивач подала до суду клопотання про розгляд адміністративної справи №240/5875/19 в порядку письмового провадження.

Враховуючи зазначене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, 11 листопада 2014 року Богунським районним судом м.Житомира в адміністративній справі №295/17668/14-ц був прийнятий судовий наказ, яким стягнуто з Поліського державного підприємства Геодезії, картографії та кадастру ДП "Поліськгеодезкартографія" на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі в розмірі 30473,78 гривень станом на 27.10.2014 року (а.с.10).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 05 березня 2015 року було прийнято до виконання виконавче провадження №46466153 з примусового виконання судового наказу №295/17668/14-ц від 19.12.2014, виданого Богунським районним судом м. Житомира (а.с.11).

В подальшому, судовий наказ №295/17668/14-ц від 19.12.2014, виданий Богунським районним судом м. Житомира відповідно до ст. 4 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" був направлений органом державної виконавчої служби до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

В Державній казначейській службі України судовий наказ Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014 був зареєстрований на виконання 14 березня 2018 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 30473,78 гривень за судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014 на даний час ОСОБА_1 не виплачена.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 19 лютого 2019 року звернулась до Державної казначейської служби України із заявою про виконання судового наказу Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014.

За наслідками розгляду заяви позивача, Державна казначейська служба України листом від 12.03.2019 №5-11-11/4331 повідомила ОСОБА_1 , що відповідно прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Враховуючи прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" позивача було повідомлено, що судовий наказ Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014 підлягає виконанню у другу чергу. Крім того, відповідачем було зазначено, що на виконанні в органах Казначейства перебуває виконавчих документів на суму близько 796,00 млн. грн., які відносяться до першої черги, тоді як Законом України "Про державний бюджет України на 2019 рік" за програмою на виконання судових рішень передбачено 600,00 млн. грн. Таким чином, встановлений обсяг коштів не дозволяє Казначейству здійснити у поточному розі погашення заборгованості за рахунок програми за всіма судовими рішеннями, гарантованими державною. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 було повідомлено, що виконання судового наказу Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014 можливо буде здійснити тільки після погашення заборгованості по першій черзі (а.с.12-13).

Вважаючи такі дії відповідача, щодо невиконання судового наказу Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014 неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) зазначено, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Пунктом 1 статті 3 Закону №4901-VІ визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 4 Закону №4901-VІ, якою визначені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов`язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

Разом з тим, приписами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4901-VІ визначено, що заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

Зазначений Порядок №845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 47 Порядку №845 визначено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно з п. 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд зазначає, що строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежить від суми коштів, визначеної у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Судом встановлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на поточний рік за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів був визначений обсяг бюджетного асигнування в розмірі 600,00 млн. гривень.

Згідно з поясненнями відповідача, зазначеними у листі від 12.03.2019 №5-11-11/4331 (а.с.12-13), станом на 12.03.2019 виконанні в органах Казначейства перебуває виконавчих документів на суму близько 796,00 млн. грн., які відносяться до першої черги. Тоді як, судовий наказ Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014 належить до другої черги, а тому його виконання можливо буде здійснити тільки після погашення заборгованості по першій черзі в порядку надходження виконавчих документів.

Як вже було зазначено судом, відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, п. 49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Як вбачається з інформації вказаної в листі від 12.03.2019 №5-11-11/4331 (а.с.12-13) Державна казначейська служба України неодноразово зверталось до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності визначення у законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою", що дозволило б виконати гарантовані державою судові рішення у встановлені законом строки, проте відповідні зміни прийняті не були.

Водночас, відповідно до частини другої статті 32 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою", відповідає за складання проекту Закону про Державний бюджет України, забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Натомість, Державна казначейська служба України, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку №845 виконання рішень, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою", що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Суд зазначає, що під неправомірними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій не на користь зацікавлених осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично здійснені не на його користь.

Для визнання неправомірними дії недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично були виконані з порушенням норм чинного законодавства та всупереч обов`язків суб`єкта владних повноважень. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі вчинення таких дій, а також наслідки неправомірності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Матеріали справи підтверджують, що Державна казначейська служба України у відповідності до норм вищезазначеного законодавства, здійснила всі передбачені законодавством заходи, щодо виконання судовий наказ Богунського районного суду м.Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014, виконання якого залежить від наявності відкритих бюджетних асигнувань, та коштів державного бюджету, а саме вказаний судовий наказ був поставлений в чергу на виплату за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Одним з головних чинників реалізації покладеного на адміністративні суди завдання та ефективного захисту є безумовне виконання судових рішень. Саме виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, право на виконання судового рішення в розумний строк у такому випадку може бути самостійним об`єктом правового захисту.

Обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

При цьому, обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

У справі, що розглядається, суд звертає увагу на те, що відповідачем вживалися активні дії щодо забезпечення виконання судових рішень, проте з об`єктивних причин виконати значний обсяг судових рішень, серед яких є судовий наказ Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014 відносно позивача, не є можливим.

Крім того, ОСОБА_1 перебуває у черзі для отримання коштів на виконання судового наказу Богунського районного суду м. Житомира №295/17668/14-ц від 19.12.2014, натомість особи, які перебувають у зазначеній черзі перед позивачем, ще не отримали свої кошти на виконання рішень суду, що гарантовані державою, а тому суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Державну казначейську службу України негайно перерахувати кошти на рахунок стягувача за судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2014 у справі №295/17668/14-ц, призведе до порушення їх прав, оскільки вони перебувають у черзі перед позивачем, а тому мають право на виконання їх рішень суду, раніше за позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення та зобов`язати Державну казначейську службу України негайно перерахувати кошти на рахунок стягувача за судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2014 у справі №295/17668/14-ц є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовими актами, що передбачають можливість нарахування компенсації за прострочення виконання судових рішень є Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №4901-VІ у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Боржником за судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 11.11.2014 у справі №295/17668/14-ц є Поліське державне підприємство Геодезії, картографії та кадастру ДП "Поліськгеодезкартографія" .

Частиною 3 статті 5 Закону №4901-VІ передбачено, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Аналогічні норми закріплені також у Порядку №845.

Так, пунктом 50 Порядку №845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що органом, який наділений повноваженням щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів на виконання судового наказу Богунського районного суду м.Житомира від 11.11.2014 у справі №295/17668/14-ц є державний виконавець, оскільки боржником за вказаним рішенням є державне підприємство - Поліське державне підприємство Геодезії, картографії та кадастру ДП "Поліськгеодезкартографія".

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Державну казначейську службу України нарахувати компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки заявлені до неналежного відповідача, а тому задоволенню не підлягають.

Натомість вимоги про зобов`язання Державну казначейську службу України сплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки, заявлені позивачем передчасно, оскільки державним виконавцем постанови про нарахування такої компенсації не приймалось, а тому й підстави для сплати такої компенсації Державною казначейською службою України, ще не виникли. З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

З приводу поданого позивачем одночасно з позовною заявою клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки, за результатами розгляду даної справи суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , то підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даному випадку відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи доведено та підтверджено наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів правомірність своїх дій під час здійснення виконання судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2014 у справі №295/17668/14-ц, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович