Рішення № 82942665, 11.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7904/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою йому земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років за кадастровим номером НОМЕР_1 яка розташована на території Коростишівського району Житомирської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл йому на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років за кадастровим номером НОМЕР_1 яка розташована на території Коростишівського району Житомирської області;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області на його користь витрати понесені на юридичну допомогу.

Аргументуючи позовні вимоги зазначає, що звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Коростишівського району Житомирської області, для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду строком на 49 років, додавши всі необхідні документ, проте, отримав відмову у наданні такого дозволу. Вважає відмову, викладену у листі протиправною, оскільки вона не містить підстав, передбачених ст.123 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді від 24.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

11.06.2019 представник відповідача подала до суду заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду заяву Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

11.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхідний номер 14254/19) від представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказано, що позивач є керівником і засновником селянського (фермерського) господарства "Світанок", тому отримання земельної ділянки в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст.124 Земельного кодексу України. Крім того зазначено, що земельні ділянки на які претендує позивач має орієнтовний склад угідь – рілля та мають вищий показник родючості, у зв`язку із чим використання її для сінокосіння буде свідчити про її нераціональне використання. З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначає, що це є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Щодо вимоги стягнути з відповідача на користь позивача понесенні останнім судові витрати на правову допомогу, наголошено, що на підтвердження таких витрат, повинні бути надані ряд документів (договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку), крім того в договорі про надання правової допомоги має зазначатися конкретний номер справи, який безпосередньо у наданому позивачем договорі відсутній.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням, у якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою орендою строком на 49 років за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 44,1325 га, розташованої на території Коростишівського району Житомирської області.

Листом Г-10817/0-6573/0/22-18 від 03 грудня 2018 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання. Зазначено наступні підстави відмови:

1) отримання фермерським господарством земельної ділянки в оренду можливе тільки за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст.124 Земельного кодексу України;

2) земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 відноситься до земель запасу та має орієнтовний склад угідь-рілля.

Не погодившись із відмовою, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною другою статті 22 ЗК України, встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п «а» ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини третьої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає підстави до висновку, що для отримання земельної ділянки безоплатно у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

Більш того, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою, яка може бути визнана обґрунтованою, є лише встановлення, компетентним суб`єктом владних повноважень, невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ЗК України визначає чіткий алгоритм дій щодо розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови. При цьому, ЗК України зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, подане позивачем клопотання відповідає вимогам ст. 123 ЗК України, оскільки позивачем, як фізичною особою. У вказаному клопотанні зазначено цільове призначення земельної ділянки та її розміри та місця розташування, які відповідають нормам безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, до заяви також додані графічні матеріали.

Однак, як вже зазначалося, однією із підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, слугувало те, що позивач є керівником селянського фермерського господарства "Світанок", а тому отримання ним земельної ділянки в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів, що передбачено ст.124 ЗК України.

При цьому, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що предметом позову є ненадання вказаного вище дозволу ОСОБА_1 , як фізичній особі, а не як керівнику селянських фермерських господарств, тобто керівнику юридичної особи. Таким чином, викладені у відзиві доводи відповідача, щодо правомірності прийнятого рішення, до уваги судом не приймаються.

Крім того, як було зазначено раніше, спірне рішення відповідача в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 також обґрунтовано, тим що вказана земельна ділянка відноситься до земель запасу та має орієнтовний склад угідь-ріллі.

В свою чергу, матеріали справами підтверджено, що невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суб`єктом владних повноважень не встановлено.

Враховуючи зазначені обставини, відповідачем протиправно відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 44,1325 га для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років за кадастровим номером НОМЕР_1

Отже, підстави які слугували відмові у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, зокрема зазначені в оскаржуваному рішенні, не відповідають положенням ст. 123 ЗК України.

Проаналізувавши викладене та положення ЗК України, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, тобто з підстав, які не передбачені ч.3 ст.123 ЗК України.

З огляду на викладене відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 для сінокосіння орієнтовною площею 44,1325 га на території Коростишівського району Житомирської області згідно клопотання від 30 жовтня 2018 року, оформлена листом № Г-10817/0-6573/0/22-18 від 03 грудня 2018 року, не може вважатися обґрунтованою, добросовісною і законною, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у ній не наведено. Мотиви при розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містять визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання позивача.

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відтак, за наявності належним чином поданих ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області документів у відповідності до вимог частини другої статті 123 ЗК України, та з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, є підстави вважати, що у суб`єкта владних повноважень відсутні перешкоди у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно клопотання від 06 листопада 2018 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та посилаючись на вищевказані обставини, вийшов за межі визначених ЗК України виняткових підстав.

Щодо форми рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слід зазначити наступне.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Приписами п. 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

При цьому, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Згідно п. 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Проаналізувавши вказані вище норми, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем подано до відповідача клопотання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки, відповідно і рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що рішення на підставі поданих позивачем документів у порядку, визначеному законом, не приймалось, а тому дії відповідача щодо ненадання дозволу на розроблення документації із землеустрою є протиправними.

Відтак, за наведених вище обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом № Г-10817/0-6573/0/22-18 від 03 грудня 2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Коростишівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 30.10.2018.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 44,1325 га на території Коростишівского району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаних замовниками об`єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зокрема, в матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 (справа №824/332/17-а).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід відмовити.

Одночасно, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч. 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.10.2018 та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням норм ЗК України та встановлених обставин справи.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженій відмові, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки вона має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід вказати наступне.

Частинами 2-5 ст. 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись ( ч. 9 ст. 139 КАС України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, лише у випадку документального підтвердження.

А тому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Так, між позивачем та адвокатом Нестеренком Миколою Миколайовичем укладено договір про надання правової допомоги № 16 від 03.05.2019 року.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема робота по юридичному аналізу спірного питання оцінена - 1116,90 грн, підготовка та складання позовної заяви – 1489,20 грн. Позивачем для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано акт приймання-передачі грошових коштів за послуги адвоката по наданню професійної правової допомоги від 08.05.2019.

Проте, з доданих документів, суд не має можливості встановити, в якій конкретній (-ому) справі/позові надавались правничі послуги.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів в сумі 2606,10 грн адвокатом Нестеренком М.М. від ОСОБА_1 , оскільки вказаний факт, може бути підтверджено лише витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період травень 2019 року.

Суд звертає увагу позивача на те, що квитанція до прибуткового касового ордера №103 від 20.05.2019 на суму 2606,10 грн, підписана та видана адвокатом, являється без доказів оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, а тому не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.

Таким чином, враховуючи викладене, вимога позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2606,10 грн задоволенню не підлягає, оскільки надані суду докази, на їх підтвердження, не є достатніми.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням від 30 жовтня 2018 року, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №Г-10817/0-6573/0/22-18 від 03 грудня 2018 року та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути подане клопотання ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, буд.45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням від 30 жовтня 2018 року, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №Г-10817/0-6573/0/22-18 від 03 грудня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 площею 44,1325 га на території Коростишівського району Житомирської області, для сінокосіння у користування терміном на 49 років, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та у встановленій законодавством формі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов