Рішення № 82942283, 02.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 липня 2019 р. Справа № 120/1674/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лояніча В.О.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Вербицької Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач, УПФУ в м. Вінниці), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати протокол УПФУ в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_2 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати УПФУ в м. Вінниці призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " починаючи з 18.05.2018 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працювала на посаді телефоніста довідкової служби міської телефонної станції мережі 2 класу в період з 1987 року по 2004 рік, має необхідний спеціальний стаж роботи на посаді, віднесеної до Списку №2, що дає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах. У зв`язку з цим вона 15.05.2018 року звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії. Рішенням УПФУ в м. Вінниці №023830001494 від 01.06.2018 року їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії у відповідності до норм статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Така відмова мотивована тим, що назва посади за атестованим робочим місцем, яку вона обіймала, не відповідає назві посади, передбаченої списком № 2 Розділу ХХІХ підрозділу «Зв`язок» постанови КМУ від 16.01.2003р. № 36. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки нею до заяви про призначення пенсії по Списку №2 було подано всі необхідні документи, що підтверджують загальний стаж роботи 32 роки 09 місяців 19 днів та пільговий стаж - 17 років 06 місяців, що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. За наведених обставин позивач за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Ухвалою від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, відповідачу встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву.

27.06.2019 року на адресу суду надійшов відзив (вх. №33721)УПФУ в м. Вінниці на позовну заяву в якому зазначено, що згідно Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Враховуючи наказ «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці» №138 від 09.12.1993 року, в якому зазначено, що «визначити робочі місця телефоністів №6-14 шкідливими за умовами праці і підтвердити їх віднесення до Списку №2», а також відповідно до наказу «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці» №99а\П від 17.09.2001 року» де зазначено, що «робоче місце №1 телефоністів довідкової служби та робоче місце №2 телефоністів міжміського телефонно-документального зв`язку віднести до Списку №2», що не відповідає назві посади, передбаченої Списком №2 Розділу ХХІХ підрозділу «Зв`язок» постанови КМУ від 16.01.2003 року №36. При визначенні права на пенсію відповідач фактично керувався вищезазначеними результатами проведення атестації робочих місць, які не зазначають та не підтверджують посаду «телефоніста довідкової служби міської телефонної мережі», як такої, що віднесена до Списку №2. Позаяк, загальний трудовий стаж, за розрахунками Управління становить 32 роки 9 місяців 19 днів, в тому числі на пільгових умовах по Списку №2 - 5 років 1 місяць 21 день, тому орган пенсійного фонду правомірно відмовив позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 статті ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві. Додатково уточнив, що позовна вимога про скасування протоколу про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії стосується рішення відповідача №023830001494 від 01.06.2018 року, яке і є предметом оскарження.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені у наданому суду письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.07.1987 до 31.12.2004 року працювала на підприємствах зв`язку, правонаступником яких є Вінницька філія ПАТ «Укртелеком» на посаді телефоністки довідкової служби міської телефонної мережі 2 класу, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

15.05.2018 року позивач, у віці 51 рік 8 місяців 27 днів звернулась до УПФУ в місті Вінниці із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як зазначає позивач, з метою підтвердження спеціального (пільгового) стажу роботи, нею подані до УПФУ у м. Вінниці наступні документи:

- Уточнююча довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №10/33-34 від 08.02.2018 року, видана Вінницькою філією ПАТ «Укртелеком»;

- Наказ про результати проведення атестації робочих місць в ПАТ «Укртелеком» від 09.12.1993 року №138;

- Наказ про результати проведення атестації робочих місць в ПАТ «Укртелеком» від 17.09.2001 року №99а/П;

- Список працівників, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення від 11.09.2001 року;

- Довідка ПАТ «Укртелеком» від 11.10.2018 року №10/33-350 про розшифрування скороченої назви посади «телефоніст».

Рішенням УПФУ в місті Вінниці №023830001494 від 01.06.2018 відмолено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Мотивами прийняття такого рішення є те, що визначені роботодавцем згідно наказу «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці» №138 від 09.12.1993 року та наказу «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці» №99а\П від 17.09.2001 року» посади які обіймала позивач та які були атестованими, не відповідають назві посади, передбаченої Списком №2 Розділу ХХІХ підрозділу «Зв`язок» постанови КМУ від 16.01.2003 року №36 - «телефоніст довідкової служби міської телефонної мережі 2 і 1 класу». При цьому відповідач наголошує, що він зможе зарахувати період роботи позивача на відповідних посадах з 22.08.1992р. по 31.12.2004р., що становить 12р. 4м. 10дн. до пільгового стажу у випадку внесення змін до зазначених наказів по підприємству щодо уточнення назви посад у відповідності до вимог законодавства.

Тобто, спірним моментом у цій справі є назва робочого місця, на якому працювала позивач, та яке було атестоване як таке, робота на якому надавала право на пільгове пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) та Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначено пунктом "б" статті 13 Закону №1788.

Відповідно до пункту "б "частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за 1451/11731 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно із підпунктом 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_2 з 01.07.1987 року по 31.12.2004 року працювала телефоністом 2 класу довідкової служби на підприємствах зв`язку, правонаступником яких є Вінницька філія ПАТ «Укртелеком».

Довідкою ВФ ПАТ «Укртелеком» № 10/33-350 від 11.10.2018 року підтверджено, що під скороченою назвою посади «телефоніст» потрібно розуміти «телефоніст довідкової служби міської телефонної мережі».

Уточнюючою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.02.2018 року №10/33-34, виданою ВФ ПАТ «Укртелеком», підтверджується те, що ОСОБА_2 в період з 01.07.1987 рік по 31.12.2004 рік (17 років 6 місяців) працювала повний робочий день на підприємствах зв`язку, правонаступником яких є Вінницька філія ПАТ «Укртелеком» та виконувала роботу телефоніста довідкової служби міської телефонної мережі 2 класу за відповідною посадою, що передбачена Списком 2 Розділу ХХІХ підрозділу «Зв`язок» постанови КМУ від 16.01.2003р. № 36.

У цій же довідці міститься посилання на накази «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 09.12.1993 року № 138 (проводилася вперше), від 17.09.2001р. № 99а/п.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

За правилами пунктів 4.2-4.4 Порядку № №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Комплексний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 6-21183а13.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Суд звертає увагу на те, що Наказом Вінницького міського виробничо-технічного вузла електрозв`язку №138 від 09.12.1993 року "Про результати атестації робочих місць за умовами праці» затверджено протоколи засідання атестаційної комісії та визначено робочі місця телефоністів №6-14 шкідливими за умовами праці та підтверджено їх віднесення до Списку № 2. Відповідна інформація була занесена у трудову книжку позивача, де під № 6 міститься запис від 09.12.1993р. про віднесення її робочого місця до Списку №2.

Наступним наказом по Вінницькій дирекції ВАТ «Укртелеком» від 17.09.2001р. за № 99а/П в цілях виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» та користуючись встановленим порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, згідно Постанови КМУ від 01.09.1992 року №422 та методичних рекомендацій була проведена атестація, яка розглянула і встановила два робочих місця в ЦОСПП Вінницької дирекції ВАТ «Укртелеком» зі шкідливими умовами праці визначивши та віднісши їх до Списку №2, а саме: «робоче місце №1 телефоністів довідкової служби та робоче місце №2 телефоністів міжміського телефонно-документального зв`язку». Вказані відомості також були занесені до трудової книжки позивача.

Проте, що робоче місце позивача ОСОБА_2 саме як «телефоніст довідкової служби міської телефонної мережі» було атестовано вперше 09.12.1993р. та у наказі «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 09.12.1993р. № 138 зазначено скорочену назву посади «Телефоніст», що необхідно розуміти саме як «телефоніст довідкової служби міської телефонної мережі» зазначено у довідці ВФ ПАТ «Укртелеком» №10/35-350 від 11.10.2018р. А додатковим підтвердженням про те, що робоче місце позивача атестоване згідно наказом №99а/п від 17.09.2001р. підтверджує Список працівників які мають право на пільгове забезпечення, затверджений головою атестаційної комісії 11.09.2001р., згідно якого посада ОСОБА_2 вказується як «Телефоніст довідкової служби міської телефонної мережі».

При цьому визначальним в даному випадку є те, що саме підприємство - роботодавець позивача ВП ПАТ «Укртелеком» в уточнюючій довідці № 10/33-34 від 08.02.2018 року підтверджує ту обставину, що ОСОБА_2 дійсно за період з 01.07.1987р. по 31.12.2004р. виконувала роботу телефоніста довідкової служби міської телефонної мережі 2 класу за відповідною посадою телефоніста довідкової служби міської телефонної мережі 2 класу, що передбачена Списком 2 Розділу ХХІХ підрозділу «Зв`язок» постанови КМУ від 16.01.2003р. № 36.

Таким чином суд вважає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлена свого законного права на призначення пільгової пенсії у зв`язку з некоректним зазначенням назви посади під час проведення атестації робочих місць, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та на які вона не могла вплинути. Зі свого боку, позивач вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії та надала всі документи для врахування до пільгового стажу періоду роботи на посаді телефоніста довідкової служби міської телефонної мережі 2 класу, а відтак, не може нести тягар відповідальності за оформлення результатів проведення атестації робочих місць належним чином.

Крім того, суд зазначає, що дії управління Пенсійного фонду при відмові у врахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу у зв`язку з фактичними неточностями в назві посади позивача є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункту 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з підпунктом 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправним рішенням Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці за №023830001494 від 01.06.2018 року про відмову у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування такого рішення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 N 3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п. 9 абз. 10).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі N 826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " починаючи з 18.05.2018 року.

Щодо дати призначення пенсії, суд додатково звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону N 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Із матеріалів справи слідує, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії 15.05.2018 року у віці, що перевищує 51 рік та 6 місяців. У своїх позовних вимогах позивач просить зобов`язати відповідача призначити їй пенсію з 18.05.2018 року, що не суперечить вимогам вищезазначеної норми Закону N 1058-IV та узгоджується з ч. 2 ст. 9 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці № 023830001494 від 01.06.2018 року про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_2 .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 18.05.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 08.07.19

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Суддя Слободонюк Михайло Васильович