Ухвала суду № 82941348, 09.07.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26303/19

Провадження № 1-кс/761/18206/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Сидоров Є.В., при секретарі Бондарі В.Б., за участю слідчого Мельнікова Є.С., представників володільців тимчасово вилученого майна Кожеми В.П., Приходька О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого з ОВС 10 слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Мельнікова Є.С., про арешт майна у кримінальному провадженні № 32018100100000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

в с т а н о в и в:

04.07.2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого з ОВС 10 слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Мельнікова Є.С., про арешт майна, тимчасово вилученого 02 липня 2019 року, під час проведення обшуку за адресою: м . Київ, вул. Миру, 3-а, .

Повноваження слідчого та представників володільця тимчасово вилученого майна, які були присутні у судовому засіданні, слідчим суддею перевірені.

У судовому засіданні слідчий Мельніков Є.С. підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Представники володільців тимчасово вилученого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували з приводу задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на тимчасово вилучене майно, зазначали, що податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки №306/26-15-14-01-01/37200460 від 24.07.2017 року, який був підставою внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР наразі оскаржуються, а тому податкові зобов`язання за ними вважаються неузгодженими та, відповідно не можуть бути доказом вчинення злочину. Зазначали, що ТОВ «Авантех груп» було надано на запит слідчого усі засвідчені копії документів, які стосувались взаємовідносин з підприємствами, переліченими в витязі з ЄРДР. Звертали увагу слідчого судді на те, що частина з вилучених документів необхідна для надання суду в адміністративній справі №826/11628/17, в якій оскаржують ся податкові повідомлення-рішення. Крім того, відмічали, що слідчим не доведено існування ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення вилучених документів. З приводу обставин наведених вище представники володільця тимчасово вилученого майна надали слідчому судді письмові заперечення з відповідними додатками.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення слідчого та представників володільця тимчасово вилученого майна, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом із цим, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що майно тимчасово вилучене 02 липня 2019 року, під час проведення обшуку за адресою: м . Київ, вул. Миру, 3-а, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів для кримінального провадження № 32018100100000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Так, слідчим, не зважаючи на формально проведений огляд вилученого майна, у клопотанні не зазначено, які конкретно відомості, що мають значення для проведення досудового розслідування містить кожен із документів, на які орган досудового розслідування просить накласти арешт.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що постанова слідчого з ОВС 10 слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Мельнікова Є.С. від 03 липня 2019 року, долучена до матеріалів клопотання, не містить жодного посилання на те, яким саме критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, відповідають документи, визнані речовим доказом, а також яке доказове значення вони мають для досудового розслідування кримінального провадження, що свідчить про її суто формальний характер.

Також слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешти майна слідчий не долучив жодного доказу вчинення кримінального правопорушення, хоча і посилався на їх наявність у тексті клопотання, що в свою чергу позбавляє слідчого суддю можливості зробити висновок по те чи мав місце злочин взагалі.

Поряд з цим, слідчий також не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на велику кількість оригіналів фінансово-господарської документації ТОВ «Аватех Груп», тривале вилучення якої може мати істотний негативний вплив на законну господарську діяльність останнього, а також враховуючи доводи представників володільця тимчасово вилученого майна, слідчий суддя вважає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, у даному випадку є передчасним та неспіврозмірним з завданнями кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л в и в:

У задоволенні клопотання слідчого з ОВС 10 слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Мельнікова Є.С., про арешт майна у кримінальному провадженні № 32018100100000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - відмовити.

Майно, тимчасово вилучене 02 липня 2019 року, під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул . Миру , 3-а , відповідно до протоколу обшуку - негайно повернути володільцю.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали буде проголошено о 08 годині 07 хвилин 10 липня 2019 року.

Слідчий суддя Є.В. Сидоров