Рішення № 82940116, 27.06.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10500/18

провадження № 2/753/2568/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях Івашків О.В., Пугач Д.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача 1 ОСОБА_2

представник відповідача 2 не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_3 (далі- позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 (далі- відповідач 1, ОСОБА_2 ), Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач 2, МТСБУ) та ПрАТ «СК «Україна» (далі - відповідач 3) на його користь суму матеріальної шкоди в розмірі 19522,34 грн. та з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 25000 грн. Позов обгрунтований наступними обставинами. 25.09.2015, близько 15 години на перехресті вулиць Російської та Вересневої в м. Києві відбулося зіткнення між автомобілем марки ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобілем ВАЗ 1118, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача. Причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, а саме ненадання переваги в русі по головної дорозі. Внаслідок ДТП позивач був госпіталізований до лікарні швидкої медичної допомоги, де знаходився на лікуванні під наглядом лікарів тиждень. Після того, як позивача виписали з лікарні, він був змушений повторно звернутися до лікарів за допомогою. Загалом тривалість лікування позивача перевищила місяць. За цей час він не мав можливості працювати, оскільки робота пов`язана з фізичним навантаженням. У зв`язку з тривалим лікуванням, позивач не міг приступити до роботи через больові відчуття, та утримувати свою сім`ю майже півтора місяця. Просив позов задовольнити в повному обсязі та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 31.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

06.11.2018 від представника МТСБУ надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній просив відмовити в позові в частині вимог до МТСБУ, посилаючись на те, що згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Від ліквідатора ПрАТ «СК «Україна» Тищенко О.І. надійшла заява про передачу справи до Господарського суду м. Києва в частині вимог до банкрута ПрАТ «СК «Україна» для розгляду по суті в межах справи № 910/842/18, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 20.11.2018 було закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в частині вимог до ПрАТ «СК «Україна».

21.11.2018 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній категорично заперечує проти задоволення позовних вимог. При цьому останній вказує на те, що покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону). Також ОСОБА_2 заперечував проти стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача через необгрунтованість таких вимог.

В подальшому позивач в заяві від 17.12.2018 остаточно виклав свої вимоги та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 19522,34 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Ухвалою суду від 30.01.2019 було закрито підготоче провадження на призначено справу до розгляду по суті.

Вислухавши виступи позивача, відповідача 1, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 25.09.2015, близько 15 години на перехресті вулиць Російської та Вересневої в м. Києві відбулося зіткнення між автомобілем марки ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем ВАЗ 1118, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.04.2017 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП /а.с. 93/.

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 1118, д.н.з. НОМЕР_2 , була забезпечена ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на підставі полісу № АІ/5596740 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн., за шкоду заподіяну здоров`ю та життю в розмірі 100000 грн. /а.с. 87/.

Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час вчинення ДТП), у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За даними висновку про вартість матеріальної шкоди № 111/3-16 від 11.03.2016, вартість матеріальної шкоди завданої автомобілю ВАЗ 1118, д.н.з. НОМЕР_2 становить 18 183 грн., а вартість відновлюваного ремонту складає 40229,40 грн. /а.с. 15-23/.

07.09.2018 постановою Господарського суду м. Києва у справі № 910/842/18 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550); припинено повноваження розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» арбітражного керуючого Тищенко О.І.; визнано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» арбітражного керуючого Тищенко О.І.; постановлено строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважати таким, що настав з 07.09.2018, ліквідатору провести ліквідаційну процедуру та подати суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута /а.с. 69-70/.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 38 Закону, пунктами 2 та 9 частини першої якої зокрема встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом третім Закону «Ліквідаційна процедура».

Статтею 41 вищевказаного Закону України визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини восьмої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник за договором страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами, відповідно до приписів ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, ухвалу про затвердження яких господарський суд виносить після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Пунктом 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, згідно висновку, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 29 липня 2015 року у справі № 910/5930/15-г, з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника, та неможливість у зв`язку із цим здійснити розрахунок за його зобов`язаннями може підтверджуватись затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом, складеними за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону.

Крім того, у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 127/12199/15-ц Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Із урахуванням наведених норм законодавства та беручи до уваги те, що страховий випадок стався більше ніж за рік до дати ухвалення рішення господарського суду про банкрутство ПрАТ «СК «Лафорт», Верховний Суд приходить до висновку, що на час звернення позивача до суду право вимагати від ПрАТ «СК «Лафорт» страхову виплату належало позивачу відповідно до статті 22 Закону (Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а після завершення процедури ліквідації та внесення до реєстру відомостей про припинення ПрАТ «СК «Лафорт» - від МТСБУ».

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами вищенаведеного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача суми матеріальної шкоди, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на день звернення позивача з даним позовом до суду та на час ухвалення даного рішення суду процедуру ліквідації страховика ПрАТ «Страхова компанія «Україна» не завершено, та не внесено до реєстру відомості про припинення ПрАТ «Страхова компанія «Україна», що виключає обов`язок відшкодування відповідачем МТСБУ, та даний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 127/12199/15-ц.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження № 12016100020004953 від 03.11.2016, відповідно до висновку експерта № 1630/Е від 27.10.2016, виявлені тілесні ушкодження, що спричинені ОСОБА_3 в результаті вказаної ДТП, відносяться до легкого тілесного ушкодження /а.с.13/ .

Позивач в період з 25.09.2015 по 30.09.2015 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом закрита травма грудної клітини, забій грудної клітини зліва, забій м`яких тканини голови /а.с. 8/.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, в результаті чого йому було спричинено певних душевних страждань, викликаних ушкодженням її здоров`я.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить зі ступеню спричинених моральних страждань, психологічного стресу позивача.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись принципом справедливості та розумності, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому з урахуванням перенесених моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 7 000 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач частково довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187, 1195 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 3, 9, 24-26, 29, 33, 34, 36, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 38, 41, 45, 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 7000 гривень, а також судовий збір у розмірі 700 гривень 00 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: Моторно (транспортне) страхове бюро України: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, ЄДРПОУ 21647131.

Повний текст рішення суду виготовлено 09.07.2019.

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.