Рішення № 82939453, 10.07.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/652/19

номер провадження 2/695/724/19

10 липня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 13834,07 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.04.2016 року відповідач, відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 15.04.2016 року отримала кредит у сумі 17754.29 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Кредитні кошти ОСОБА_1 отримала, а свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує, а тому станом на 03.02.2019 року утворилась заборгованість, яку позивач визначає в сумі 13834,07 грн., що складається з наступного: 7080,42 грн. – заборгованість за кредитом; 1109,06 грн. – відсотки за користування кредитом; 2237.26 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 3407.33 грн. – штраф.

Оскільки позичальник добровільно не повертає отримані кошти, тому АТ КБ “ПриватБанк” змушений був подати позовну заяву до суду про стягнення заборгованості за кредитом із відповідача в примусовому порядку.

Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 22.03.2019 року.

Ухвалою суду, яка була направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотання про розгляд справи за участю сторін до суду не направив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов АТ КБ “ПриватБанк” підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода, разом з запропонованими позивачем Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що стверджується підписом у заяві.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

На підставі п.2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов`язується погашати заборгованість за отриманим кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач на підставі п.2.1.1.5.5 договору зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафу, згідно п.2.1.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов`язань за договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити винагороди банку.

Нормами статей 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення умов договору та закону відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, суму коштів не повернув та ухиляється від її сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Разом з тим із розрахунку заборгованості за договором від 15.04.2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем вбачається, що позивач включив до суми заборгованості нараховану пеню та комісію в сумі 2237.26 грн.

Законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України “Про захист прав споживачів” та Закону України “Про споживче кредитування”, який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до ст. 11 ЗУ “Про захист прав споживачів” цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України “Про споживче кредитування”.

Згідно з положеннями ч.,ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Із матеріалів вказаної справи вбачається, що відповідач отримав саме кредит на споживчі цілі.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ “Про споживче кредитування” споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 та в постанові №6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року.

Як вбачається із умов вказаного вище договору при непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100.0 грн. включаючи прострочені зобов`язання, передбачені п.п. 2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.8.1. Умов та правил, Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

У пункті 2.1.1.12.6.2 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, в розмірі, вказаному в пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і тарифах, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених процентів.

У пункті 2.1.1.12.8.1 умов та правил надання банківських послуг вказано, що у випадку відсутності коштів на картковому рахунку позичальника, що призвело до невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов`язань зі сплати комісії за обслуговування, позичальник сплачує штраф у розмірі 100 % від суми неналежно сплаченої комісії.

Таким чином вбачається, що нарахування вказаної пені може здійснюватися як за невиконання зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, обрахованого в п. 2.1.1.12.6.2 так і за невиконання зобов`язань зі сплати комісії за обслуговування кредиту обрахованого в п. 2.1.1.12.8.1 вказаних умов.

Однак, як вже зазначалося вище умова про встановлення плати за обслуговування кредиту є нікчемною і не потребує визнання недійсною.

Крім того, в розрахунку заборгованості за кредитом банк не провів розмежування нарахованих сум пені і комісії, виведена загальна сума, тому неможливо визначити окремо суму комісії і суму пені та за порушення яких саме умов вона нараховувалася.

Згідно з ч.,ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм ст.,ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до норм ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином заявляючи відповідні вимоги банк має надати суду чіткий розрахунок за порушення яких саме умов нараховується та чи інша сума боргу.

На підставі вказаного вище, задовольняючи позов банку суд, керуючись положеннями Закону України “Про захист прав споживачів” та Закону України “Про споживче кредитування”, а також враховуючи висловлену позицію Верховного Суду України, не може погодитися з включенням банком до розрахунку заборгованості коштів, які є і пенею і комісією одночасно.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача по кредиту перед позивачем становить 11596,81 грн., що складається з наступного: 7080,42 грн. – заборгованість за кредитом; 1109,06 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; 3407.33 грн. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідач належним чином не виконує умови договору, а тому у суду є всі підстави для стягнення суми заборгованості за кредитом у примусовому порядку.

Суд також вважає, що з відповідача необхідно стягти судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, що стверджуються платіжним дорученням від 06.02.2019 року.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 526,

ст., ст. 611, 625 ЦК України ст. 10, 141,

ст., ст. 264, 265, 274 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" кошти в сумі 11596 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 81 коп. – в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором від 15.04.2016 року, у задоволенні решти суми позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” кошти в сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одна) гривня – в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Сторони по справі:

– Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», зареєстроване за адресою: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ14360570, рах. НОМЕР_1 , МФО 305299;

– ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 28.09.2004 року Золотоніським МРВ УМВС України в Черкаській області.

Суддя: Середа Л.В.