Рішення № 82939059, 27.06.2019, Харківський районний суд Харківської області

27.06.19

Справа № 635/8877/14-ц

Провадження № 2/635/737/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, стягнення вартості 1/2 частин автомобіля, визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2014 року позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишена без руху, позивачу наданий п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних в неї недоліків.

24 грудня 2014 року до суду на усунення недоліків визначених ухвалою від 03.10.2014 надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якій позивач просила поділити спільне з ОСОБА_2 майно, виділивши позивачу квартиру загальною площею 54,90 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , а Відповідачу – ОСОБА_2 , автомобіль «Suzuki Grand Vitara» (Сузуки Гранд Витара), реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти від продажу автомобіля, придбаного під час шлюбу в сумі 4500 доларів США та борги по сплаті аліментів у сумі 52 000 гривень, а також зобов`язати відповідача надати суду підтвердження наявності в нього на праві власності автомобіля «Suzuki Grand Vitara» (Сузуки Гранд Витара), реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнути з нього на користь позивача судові витрати.

Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2014 року провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відкрито, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У травні 2015 року до суду від позивача надійшла чергова уточнена позовна заява, в якій остання просить суд поділити спільне з ОСОБА_2 майно, виділивши позивачу квартиру загальною площею 54,90 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , та автомобіль Део Ланос з реєстраційним номером НОМЕР_2 , а Відповідачу – ОСОБА_2 , автомобіль «Suzuki Grand Vitara» (Сузуки Гранд Витара), реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти від продажу автомобіля, придбаного під час шлюбу в сумі 4500 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28 вересня 1996 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який вони зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову, актовий запис №1420. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09.09.2013 шлюб, в якому ОСОБА_3 , і відповідач, ОСОБА_2 , перебували, розірвано. Під час перебування у шлюбі придбано майно, що належить їм відповідно на праві спільної сумісної власності: квартира загальною площею 54,90 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 ; автомобіль «Suzuki Grand Vitara» (Сузуки Гранд Витара), реєстраційний номер НОМЕР_1 , який позивач оцінює в 18 000 доларів США; автомобіль Део Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; а також відповідача під час шлюбу отримав грошові кошти від продажу автомобіля, придбаного під час шлюбу, в сумі 4500 доларів США. Користаючись своїм правом передбаченим статями 60, 61, 63, 69, 70, 71, 89 СК України, статтею 372 ЦК України та роз`ясненнями викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», з огляду на обставину, що з позивачем продовжує проживати спільна донька сторін, позивач просить суд в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, виділивши їй квартиру загальною площею 54,90 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , та автомобіль Део Ланос з реєстраційним номером НОМЕР_2 , а відповідачу – автомобіль «Suzuki Grand Vitara» (Сузуки Гранд Витара), реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти від продажу автомобіля, придбаного під час шлюбу в сумі 4500 доларів США.

В червні 2015 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, стягнення вартості 1/2 частин автомобіля, визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії.

09 червня 2015 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кучер Анатолія Олександровича, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 02.05.2015, надійшла заява про проведення автотоварознавчої експертизи, в якій адвокат просив доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса, проведення експертизи на вирішення якої просив поставити таке питання: яка ринкова вартість легкового автомобіля марки «Daewoo» модель «Lanos», 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 09 червня 2015 року?

Також, 19 червня 2015 року від відповідача ОСОБА_2 у даній справі надійшло письмове заперечення, в якому останній вказує, що заперечує проти позовних вимог ОСОБА_3 щодо поділу спільного сумісного майна з посилання на наступне. Так, відповідач заперечує проти визначення вартості легкового автомобіля Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 18 000 доларів США, вказуючи при цьому що експертної оцінки на підтвердження вартості вказаного автомобіля позивачем не було надано. Відповідачем також заперечується обставина викладення у позовній заяві тези – «Також відповідач під час шлюбу отримав грошові кошти від продажу автомобіля придбаного під час шлюбу, в сумі 4500 доларів США». Далі вказано, що таке формулювання вводить в оману суд, адже створює думку, що відповідачем було одноосібно присвоєно кошти та їх не було використано в інтересах родини. Однак, легковий автомобіль марки «Suzuki» модель «Swift» реєстраційний номер « НОМЕР_3 », був переданий у користування відповідно до довіреності, яка була складена 20 березня 2008 року нотаріусом Броварського району нотаріального округу Київської області Попович Любов`ю Степанівною за згодою та в присутності ОСОБА_3 . Між тим, позивач був присутній при складанні розписки та передачі коштів від ОСОБА_5 . Відповідач зауважує, що таємниць між позивачем та відповідачем не було. Отримані кошти в сумі 4500 доларів США від передачі легкового автомобіля марки «Suzuki» модель «Swift» (Сузуки Свифт) реєстраційний номерний знак « НОМЕР_3 », в 2009 році були використані в інтересах сім`ї, а саме здійснено оплату вартості легкового автомобіля марки «Daewoo» модель «Lanos», сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » за кредитним договором №01006202800 від 9 серпня 2007 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс», що підтверджується квитанціями про оплату від 26.02.2009, 27.04.2009, 01.04.2009, 27.05.2009. Крім того, ОСОБА_3 давала згоду на укладення зазначеного кредитного договору №01006202800 від 29 серпня 2007 року, позивачу було достовірно відомо, що кошти з сімейного бюджету першою чергою направлялися на погашення кредиту, а постійна зміна ТОВ «ПростоФінанс», умов щодо сплати по кредитному договору, для нашої сім`ї на той час унеможливлювали проводити до 10.09.2012 відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, в зв`язку з чим нами були проведені послідні оплати. Легковим автомобілем марки «Daewoo» модель «Lanos», сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » - позивач користується та володіє з 29 серпня 2007 року по теперішній час. З огляду на викладене, відповідач вказує, що кошти отримані за автомобіль марки «Suzuki» модель «Swift» (Сузуки Свифт) реєстраційний номерний знак « НОМЕР_3 », були використані в інтересах сім`ї, за придбання спільного сумісного майна. Відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2013 року шлюб між сторонами розірваний, а на час припинення шлюбу залишилось за адресою: АДРЕСА_1 , та легковий автомобіль марки «Daewoo» модель «Lanos», сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 ». Відтак, відповідач вважає, що відповідно до положень частини першої статті 69 та частини першої статті 70 СК України, у зв`язку з тим, що добровільної згоди між сторонами не було щодо розподілу майна не було досягнуто, відповідач просить поділити спільне сумісне майно у рівних частинах, однак, щодо позовних вимог визначених ОСОБА_3 відповідач заперечує та просить в їх задоволенні відмовити.

03 липня 2015 року ухвалою Харківського районного суду Харківській області клопотання представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , яка діяла на підставі довіреності від 15 травня 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліфановою І.О. та зареєстрованої в реєстрі за №810, про витребування доказів задоволено та витребувано з Управління Державтоінспекції УМВС України в Харківській області відомості: щодо проведення державної реєстрації, перереєстрації, зняття обліку транспортних засобів на ім`я ОСОБА_2 за період з 28 вересня 1996 року по 09 вересня 2013 року; щодо наявності/відсутності придбаних за період з 28 вересня 1996 року по 09 вересня 2013 року транспортних засобів на ім`я ОСОБА_2 станом на теперішній час; у випадку відсутності/зняття з обліку придбаних за період з 28 вересня 1996 року по 09 вересня 2013 року транспортних засобів станом на теперішній час, повідомити мету зняття, підстави та документи, які підтверджують вказані дії.

Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2015 року частково задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кучер Анатолія Олександровича, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 02.05.2015, про забезпечення позову, та накладено арешт на автомобіль марки «Daewoo Lanos», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22 вересня 2015 року до суду з Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області надійшов лист за вих.№52/6877 від 13.07.2015 на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 03.07.2015 про витребування доказів.

Згідно ухвали Харківського районного суду від 26 жовтня 2015 року ухвалено прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, стягнення вартості 1/2 частин автомобіля, визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії, до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, об`єднавши їх в одне провадження.

Згідно з вимогами зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 просить суд:

1)визнати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за кожним на 1/2 частину;

2)визнати право власності на легковий автомобіль марки «Daewoo» модель «Lanos», сірого кольору, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за кожним на 1/2 частину;

3)стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини легкового автомобіля марки «Daewoo» модель «Lanos», сірого кольору, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » залишивши його у користуванні відповідача ОСОБА_3 ;

4)встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , наступним чином:

-у користування ОСОБА_2 виділити першу житлову кімнату площею 18,0 кв.м., разом з лоджією 4,80 кв.м.;

-у користування ОСОБА_3 виділити другу житлову кімнату площею 12,80 кв.м.;

-в загальному користуванні залишити: кухня – 8,60 кв.м., вбиральню – 1, 0 кв.м., ванна кімната – 2,50 кв.м., коридор – 9,60 кв.м.

5)зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користування житловим приміщенням та не порушувати визначений порядок користування ним;

6)зобов`язати Комунальне підприємство «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг , що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою;

7)стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 4141,20 гривень.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог в заяві вказано, що зважаючи на наявність позовної заяви ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_2 вважає його права спільної сумісної власності порушено, у зв`язку з чим він звертається до суду із зустрічним позовом. Так, ОСОБА_2 вказує, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3 , було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки «Daewoo» модель «Lanos» сірого кольору, 2007 року випуску. Відповідне майно ним вказано як таке, що є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно і кожен з подружжя має рівні права на таке майно кожний в 1/2 частині. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 у відповідності до частини першої статті 372 ЦК України не була заінтересована в добровільному поділі спільного сумісного майна, тому ОСОБА_2 вважає, що в судовому порядку необхідно поділити та визнати право власності на квартиру за кожним у 1/2 частині, визнати право власності на 1/2 частину на кожним із подружжя на автомобіль та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості відповідного автомобіля, залишивши його у користуванні ОСОБА_3 . Поряд з приведеними вище вимогами, ОСОБА_2 просить суд визначити порядок користування спільною з ОСОБА_3 квартирою, яка складається з двох ізольованих житлових кімнат, кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору, лоджії. В зустрічному позові ним вказано, що ОСОБА_3 вказала місцем постійного проживання АДРЕСА_3 . Спільна дитина сторін – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . тривалий час у спірній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , ні спільна донька, ні ОСОБА_3 не проживають. А оскільки ОСОБА_2 не має постійного місця проживання, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, має намір повернутися проживати до спірної з ОСОБА_3 квартири. Тому і просить суд визначити порядок користування спірною квартирою. З огляду на те, що ОСОБА_2 просить суд розділити між бувшим подружжям квартиру та визначити порядок користування нею, перед судом ним було визначено ще одну вимогу, а саме – розподіл рахунків на оплату житлово-комунальних послуг. Так, з посиланням на положення статей 360 ЦК України, 179 ЖК України та пункту 10 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, ОСОБА_2 вказав, що оскільки на даний час особистий рахунок відкритий для сплати комунальних послуг за спірною квартирою відкритий на нього, і їх ОСОБА_3 не сплачує, в подальшому її такі пасивні дії ускладнять відносини між ними з приводу сплати обов`язкових платежів по оплаті комунальних послуг, у зв`язку з чим він просить зобов`язати Комунальне підприємство «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг , що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою.

28 грудня 2015 року в судовому засідання від представника позивача – ОСОБА_6 надійшло два клопотання: перше – про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara» сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер « НОМЕР_5 », № кузова НОМЕР_6 , № дв. НОМЕР_7 та автомобіль марки «Suzuki Swift» синього кольору, 1995 року випуску, державний номер « НОМЕР_3 », № кузова НОМЕР_8 ; друге – про призначення судової товарознавчої експертизи на вирішення якої поставити питання: яка вартість 1) двокімнатної квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , 2) автомобілів марки «Suzuki Grand Vitara» сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер « НОМЕР_5 », № кузова НОМЕР_6 , № дв. НОМЕР_7 , та марки «Suzuki Swift» синього кольору, 1995 року випуску, державний номер « НОМЕР_3 », № кузова НОМЕР_8 .

На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2015 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 про забезпечення позову було відмовлено, оскільки між сторона не виник спір щодо поділу автомобіля марки «Suzuki Swift», так як він не є предметом позову, а стосовно автомобіля марки «Suzuki Grand Vitara» суду не надано доказів кому він належить, у зв`язку з чим, суд був позбавлений можливості забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідний автомобіль.

Згідно іншої ухвали Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2015 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 про призначення судової товарознавчої експертизи, для визначення ринкової (дійсної) вартості спірного майна, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортного засобу марки «Suzuki Grand Vitara» сірого кольору, 2007 року випуску. Проведення даної експертизи доручено експертам ХНДІСЕ ім.М.С.Бокаріуса. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

20 травня 2016 року на адресу суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.професора М.С. Бокаріуса надійшли матеріали цивільної справи та висновок судової оціночно-будівельної експертизи №472, а також висновок судової автотоварознавчої експертизи №989 від 16.05.2016.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2016 року провадження у даній цивільній справі відновлено та призначено судове засідання.

В судовому засідання 04 липня 2016 року представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 заявив клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково дослідному інститут судових експертиз, на вирішення якого поставити питання щодо вартості на час проведення експертизи автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску.

Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 04 липня 2016 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 про призначення судової автотоварознавчої експертизи задоволено, та призначено у даній справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково дослідному інститут судових експерти, на вирішення якої постановлено запитання – яка ринкова (дійсна) вартість на час проведення експертизи транспортного засобу – автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску? Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

11 серпня 2016 року до суду з Київського науково-дослідного інститут судових експертиз надійшло повідомлення про повернення ухвали суду від 04.07.2016 у справі №635/8877/14-ц без виконання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2016 року провадження у даній цивільній справі відновлено та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 17 жовтня 2016 року представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 заявив клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої просив доручити ХНДІСЕ ім.М.С.Бокаріуса, та на вирішення якої поставити питання щодо вартості на час проведення експертизи автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску.

Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 про призначення судової автотоварознавчої експертизи задоволено, та призначено у даній справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.Засл.професора М.С. Бокаріуса, на вирішення якої постановлено запитання – яка ринкова (дійсна) вартість на час проведення експертизи транспортного засобу – автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску? Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

20 червня 2017 року до суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.професора М.С. Бокаріуса надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи №10787 від 09.06.2017.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2017 року провадження у даній цивільній справі відновлено та призначено судове засідання.

17 листопада 2017 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу квитанції про сплату коштів за проведення судово автотоварознавчої експертизи, та відповідно заявив клопотання про стягнення з ОСОБА_8 (як вимога зустрічного позову) сплачений судовий збір та витрати пов`язані з розглядом справи на загальну суму 6319,20 гривень.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до п.1.9 Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діяли після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 надійшла уточнена позовна заява.

Згідно з ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2018 року уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, залишено без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення без руху позовної заяви від 13 червня 2018 року, 18 червня 2018 року від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 , до суду надійшла заява про внесення змін до предмету спору, в якому остаточно просить суд:

-визнати за ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 ) майнові права на двокімнатну квартиру загальною площею 54,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

-автомобіль Suzuki Grand Vitara, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 (відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №989 від 16.05.2016 проведеної Харківським НДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса вартість складає 284260 гривень 00 копійок) визнати приватною власністю ОСОБА_2 ;

-автомобіль Suzuki Swift (кошти від його відчуження), синього кольору, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_10 , номер шасі НОМЕР_8 (вартістю чотири тисячі п`ятсот доларів США, що за курсом НБУ становить 117 945 гривень 00 копійок) визнати приватною власністю ОСОБА_2 ;

-автомобіль Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_11 (відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №10787 від 09.06.217 проведеної Харківським НДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса вартість складає 89552 гривень 32 копійок) визнати приватною власністю ОСОБА_2 ;

-стягнути з відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи підстави для зміни предмету спору в заяві представник позивача ОСОБА_11 – ОСОБА_9 вказав, що з огляду на формулювання, яке було використано в уточненій позовній заяві у даній справі та виходячи з положень ЦПК України необхідно внести зміни до предмету позову, адже помилково до позовних вимог не було внесено до предмету спору один з автомобілів, який також є у спільній сумісній власності подружжя, а саме, автомобіль Daewoo Lanos. Разом з тим, в заяві зазначено, що оскільки реальному поділу квартира як нерухомість та автомобілі, не підлягають, представник ОСОБА_1 просить поділи спільне майно подружжя визнавши за ОСОБА_11 право власності на квартиру, а за ОСОБА_2 – право власності на всі автомобілі та кошти отримані з продажу автомобілів.

04 вересня 2018 року за наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який було здійснено згідно розпорядження в.о. керівника апарату Харківського районного суду Харківської області №01-02/85 від 03 вересня 2018 року у зв`язку з розглядом Вищою радою правосуддя 14.08.2018 заяви про відставку судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_12 та відповідно до наказу в.о. голови Харківського районного суду Харківської області від 20.08.2018 №05-05/88 «Про відрахування судді Харківського районного суду Харківської області Полєхіна А.Ю.», зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Шинкарчука Я.А.

На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 05 вересня 2019 року дана справа прийнята до провадження суддею та призначено судове засідання у справі.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги за первісним позовом підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, а зустрічний позов не визнає та заперечує проти його задоволення.

Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 в матеріалах справи також міститься заява про розгляд даної справи без його участі, в якій вказано, що позовні вимоги згідно заяви про внесення змін до предмету спору від 18.06.2018 підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, а вимоги зустрічного позову не визнає та просить їх відхилити. При цьому, в заяві також зауважено, що при розгляді даної справи представник просить врахувати рішення Вищого спеціалізованого суду України від 01 лютого 2017 у справі №541/642/13-ц, відповідно до якого, функція суду полягає у розподілі спільного майна подружжя та його виділі в натурі, а не визначення ідеальних часток у спільному майні кожного подружжя, що не вирішує спір по суті.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_11 не визнає та заперечує проти їх задоволення.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Кучук Анатолія Олександровича в матеріалах справи також міститься заява про розгляд даної справи у його відсутність, в якій вказано, що позовні вимоги ОСОБА_11 не підтримує та заперечує проти їх задоволення, а щодо вимог зустрічного позову в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Від представника відповідача за зустрічним позовом – начальника Комунального підприємства «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» Тараненка І.І. в матеріалах справи міститься заява про розгляд даної справи у відсутність їх представника, в якій також зазначено, що підприємство не заперечує проти вимог позивача.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно частини четвертої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 28 вересня 1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 укладено шлюб, зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадського стану м.Харкова, актовий запис №1420, про що вбачається з копії свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_12 (а.с. 4, Т. 1).

Згідно з рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2013 року у справі №635/1382/13-ц, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишено прізвище – « ОСОБА_14 » (а.с.5, Т.1).

Як встановлено з матеріалів справи, за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_15 було набуто наступне нерухоме і рухоме майно:

-двокімнатна квартира, загальною площею 54,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Харківського району державної нотаріальної контори Ніколенко Г.А. в реєстрі за №1-968, та зареєстрованого в Харківському міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №24 за реєстровим №3243/59 (а.с.8, Т.1);

-автомобіль Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_11 , який згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 (а.с.98, Т.2) зареєстрований за ОСОБА_2 ;

-автомобіль Suzuki Grand Vitara, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ;

-автомобіль Suzuki Swift, синього кольору, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_10 , номер шасі НОМЕР_8 .

У відповідності до проведених судових експертиз вартість спірного майна була визначена експертизами, а саме:

-згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №472 від 27.04.2016, виконаного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , на час складання висновку становила 527 794,00 гривень (а.с.24-47, Т.2);

-згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №989 від 16.05.2016, виконаного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса, ринкова вартість автомобіля «Suzuki Grand Vitara» д.н.з. НОМЕР_5 , визначена по матеріалам справи, відповідає 284 260, 00 гривень (а.с.48-52, Т.2);

-згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №10787 від 09.06.2017, виконаного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса, ринкова вартість автомобіля «DAEWOO Lanos» д.н.з. НОМЕР_2 , визначена по матеріалам справи, на момент проведення експертизи, складає 89552,32 гривень (а.с.90-98, Т.2).

Також із наданих суду доказів встановлено та сторонами не заперечувалось, що автомобіль Suzuki Swift, синього кольору, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_10 , номер шасі НОМЕР_8 , було відчужено ще у 2008 році та отримано за нього кошти у сумі 4500 доларів США (а.с.9, Т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_14 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві від 25.06.2015, 25 червня 2015 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_16 (а.с. 188, Т.2). Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 отримала прізвище – « ОСОБА_17 ».

Вирішуючи спір за первісним та зустрічними позовами, в частині поділу спільного майна подружжя, суд керується наступними положеннями законодавства.

Згідно частин третьої та четвертої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ( частина третя статті 61 СК України).

Згідно статті 66 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення ( частина перша статті 71 СК України).

Згідно з положеннями статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов`язань перед іншою.

Згідно частин першої та другої статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, частина третя статті 368 ЦК), відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Згідно роз`яснень викладених у пункті 25 вказаної Постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації на думку суду не може мати місце. У разі коли жоден із подружжя не вчинив дій, передбачених статтею 71 СК України, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу та залишає у спільній частковій власності.

Пунктом 30 приведеної Постанови також роз`яснено, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції – ухвалення рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Відтак, вирішуючи спір у даній справі, суд виходить з базової функції – ухвалення рішення, яке безпосередньо припиняє спір.

Так, оцінивши дані суду докази та позиції кожної із сторін у справі, а також виходячи з інтересів осіб, які перебували у шлюбі і їх спільної доньки, та обставин, що іншим чином здійснити поділ не виявляється можливим, суд прийшов до висновку, що слід поділити неподільні речі, які входять до обсягу спільного майна подружжя, а саме, двокімнатну квартиру загальною площею 54,90 кв.м. і автомобіль Daewoo Lanos TF69Y, визнавши за кожним по 1/2 частині, без їх реального поділу та залишити відповідне майно у спільній часткові власності ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

Одночасно, суд вважає за можливе вказати, що якщо у відповідності до правоустановчих документів право власності на майно, що підлягає поділу, власником якого є ОСОБА_2 , є можливе не здійснювати повторне визнання за ним права власності, залишивши у власності відповідні частки.

В іншій частині вирішуючи спір про поділ спільного майна подружжя у даній справі суд виходить із наступного.

Як вбачається з інформації Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 13.07.2015 №6877 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , автомобіль Suzuki Grand Vitara, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , та автомобіль Suzuki Swift, синього кольору, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_10 (а.с. 167, Т.1). Дана довідка не містить вичерпні відомості, які було витребувано на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 2015 року, відсутні роз`яснення позначень відповідних рядків довідки, а також не зрозуміло чому дана довідка містить дані на інших осіб, які не стосуються обставин справи.

Між тим, у відповідності до інформації Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 16.11.2015 №52/26, за ОСОБА_2 зареєстровано лише право власності на автомобіль Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 8, Т.2).

Будь-яких інших даних щодо обставин зняття, продажу, переєстрації вказаних автомобілів Suzuki Grand Vitara та Suzuki Swift, матеріали справи не містять.

Оскільки сторони не оспорювали продаж автомобіля Suzuki Swift у 2008 році, отримання за нього коштів у сумі 4500 доларів США (а.с.9, Т.1), а ОСОБА_2 приведено переконливі докази з відповідним обґрунтуванням про те, що вказані кошти було використано на погашення кредиту за автомобіль Daewoo Lanos TF69Y від 29.08.2007 (а.с.185-209, Т.1) та дана обставина не спростована ОСОБА_11 жодними доказами чи обґрунтуваннями, виходячи з того, що кошти було витрачено в інтересах сім`ї на придбання іншого майна - автомобіля Daewoo Lanos TF69Y, суд виключає відповідну сума коштів із обсягу спільного майна подружжя, що підлягає поділу.

Вирішуючи питання про поділ автомобіля Suzuki Grand Vitara, суд виходить з того, що відповідний автомобіль на момент розгляду справи не перебуває у власності ОСОБА_2 , а відчужений і знаходиться у власності третіх осіб. Момент відчуження вказаного автомобіля не встановлено, як іне встановлено чи надавала згоду ОСОБА_11 на його продаж. З огляду на викладене, у даному випадку можливо лише присудити іншій стороні, якій не було відшкодовано половину від її суми, грошову компенсацію, а саме, ОСОБА_11 . Проте, така вимога ОСОБА_11 не була порушена перед судом та виходячи з вимог статті 71 СК України, за відсутності згоди на отримання такої компенсації, судом самостійно така компенсація не присуджується.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_11 , врахувавши загальну вартість майна подружжя, яке підлягає поділу, встановлену на підставі судових експертиз (527794,00 гривень - квартира, 89 552,32 гривень - автомобіль Daewoo Lanos), за виключенням автомобілів Suzuki Grand Vitara та Suzuki Swift (про що викладено вище), суд приходить до висновку, що запропонований ОСОБА_11 порядок поділу спільного майна подружжя не є рівноцінним, оскільки за його результатами, вартість майна, яка виділяється ОСОБА_11 , є значно більшою ніж та, що виділяється ОСОБА_2 . Задоволення вказаної вимоги призведе до порушення прав ОСОБА_2 в частині значного зменшення вартості майна, що підлягає виділенню йому в наслідок поділу спільного майна подружжя. Разом з тим, посилання ОСОБА_11 на наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання спільної доньки, не дають підстав для перерозподілу розміру часток у спільній сумісній власності подружжя.

Щодо вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини легкового автомобіля Daewoo Lanos, суд приходить до висновку, що така вимога задоволенню не підлягає. Так, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_11 внесено на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму. Разом з тим, її позов не містить вимоги, яка б свідчила про те, що остання бажає отримати у свою власність спірний автомобіль Daewoo Lanos. З огляду на приведене вище та врахувавши, що з боку ОСОБА_11 не вчинено дій по внесенню на депозитний рахунок суду коштів та відсутня вимога про передачу відповідного автомобіля в цілому у власність останньої, суд вважає запропонований ОСОБА_2 спосіб поділу автомобіля із стягненням з ОСОБА_11 грошової компенсації є неприйнятним.

Більш того, оцінюючи можливість присудження грошової компенсації, судом враховано також правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 січня 2016 року №6-2925цс15, згідно якої роз`яснено, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права. Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Відтак, між іншим оцінюючи наявність спроможності сторін сплатити грошову компенсацію взамін їх часток у справі спільної сумісної власності на майно (зокрема, автомобіль), суд прийшов до висновку, що докази такої спроможності у справі відсутні, а тому врахувати чи становитиме для сторони грошова компенсація надмірний тягар, не видалось можливим.

При цьому, оскільки сторони подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, будь-яких інших доказів не надали, суд позбавлений можливості з`ясувати думки сторін з приводу можливості поділу спільного майна іншим шляхом, зокрема, як і присудження виплати грошової компенсації різниці вартості автомобіля Suzuki Grand Vitara, 2007 року випуску.

Щодо вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_2 , згідно із запропонованим порядком, суд оцінивши всі обставини справи, прийшов до наступного висновку.

Так, ОСОБА_2 просить суд визначити порядок користування спірною квартирою наступним чином: у користування ОСОБА_2 виділити першу житлову кімнату площею 18,0 кв.м., разом з лоджією 4,80 кв.м.; у користування ОСОБА_11 виділити другу житлову кімнату площею 12,80 кв.м.; в загальному користуванні залишити: кухня – 8,60 кв.м., вбиральню – 1, 0 кв.м., ванна кімната – 2,50 кв.м., коридор – 9,60 кв.м. Обґрунтовуючи вказану вимогу ОСОБА_2 посилався на те, що у відповідності до листа-відповіді №233 від 12.03.2015 служби справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (а.с.210, Т.2), неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з бабусею, ОСОБА_18 , 1953 року народження, за адресою: АДРЕСА_4 , де у ОСОБА_19 є окрема кімната обладнана всі необхідними для нормального розвитку, відпочинку та навчання. Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_11 постійно проживає у місті Києві і тривалий час ні вона, ні їх спільна донька не мешкають у спірній квартирі, а сам ОСОБА_2 не має постійного місця проживання та на ґрунті скрутного матеріального становища він планує повернутись до спірної квартири і мешкати за відповідною адресою, у зв`язку з чим і просить виділити йому у користування більшу за площею кімнату, разом з лоджією.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», з відповідними змінами, судам роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

За статтею 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами сторони, про те, що оскільки у спірній квартирі є окремі ізольовані житлові кімнати, можливо встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши кожному по кімнаті із залишенням в загальному користування інших приміщень. Разом з тим, при встановлені порядку користування квартирою, суд виходить також з того, що спільна донька сторін - ОСОБА_4 , 1997 року народження, у відповідності до свого віку може ще продовжувати навчання та перебувати на утриманні своєї матері та спільно з нею мешкати. Даних, які б спростували вказане вище судом, не надано. Станом на дату розгляду справи, в суді відсутні докази того, де на сьогоднішній день мешкає та навчається спільна донька сторін. На момент розгляд справи судом актуальність відомостей викладених у листі-відповіді №233 від 12.03.2015 служби справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ставиться під сумнів, оскільки з дати його складання минуло більше чотирьох років. Відтак, виділивши ОСОБА_2 у користування більшу житлову кімнату у спірній квартирі, суд може значним чином порушити інтереси спільної дитини сторін, зокрема, якщо з`ясується, що остання теж планує мешкати у спірній квартирі.

З огляду також на те, що позивач за зустрічним позовом та його представник надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд позбавлений можливості з`ясувати думку ОСОБА_2 щодо можливості виділу йому у користування меншої за площею житлової кімнати, а тому суд вирішив, що вимога ОСОБА_2 щодо визначення порядку користування спірною квартирою, з виділенням останньому у користування більшої за площею житлової кімнати, виходячи з інтересів спільної дитини ОСОБА_4 , не підлягає задоволенню.

З приводу вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користування житловими приміщенням та не порушувати визначений порядок користування ним, суд приходить до висновку, що відповідна вимога також не підлягає задоволенню, адже такого порушення зі сторони ОСОБА_3 не було встановлено і не доведено жодним належним та допустимим доказом. Відтак, порушення такої вимоги у даній справі перед судом є необґрунтованим та передчасним.

Стосовно вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов`язання Комунальне підприємство «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» розподілити особисті рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються на квартиру, суд прийшов до наступного висновку, що в цій частині позовні вимоги є передчасними, оскільки суду не надано доказів того, що в позасудовому порядку сторони звертались з вимогою до відповідних організацій про укладення з ними окремих договорів, і їм було в цьому відмовлено. Таким чином на момент розгляду справи судом не встановлено порушення, невизнання або оспорювання житлових прав співвласників спірної квартири з боку обслуговуючої організації.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_15 сплачено згідно з оригіналами квитанцій (а.с.1, Т.1 - 243,60 гривень; а.с. 14, Т.1 - 27,60 гривень; а.с.247, Т.2 - 5287,94 гривень) судовий збір на загальну суму 5559,14 гривень. Виходячи з позовних вимог викладених в заяві про зміну предмет позову, ОСОБА_11 , просила визнати за нею право приватної власності на спірну квартиру в цілому, у зв`язку з чим сплатила судовий збір за ставкою - 1 відсоток від ціни позову. Вимоги нематеріального характеру нею не ставились перед судом.

За вимогами пункту 1 частини другої статі 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону на момент подачі позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Зважаючи на те, що позовну заяву ОСОБА_15 пред`явлено у жовтні 2014 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2014 року. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року складав 1 218,00 гривень.

Отже, за звернення до суду з відповідною позовною заявою ОСОБА_15 мало бути сплачено судовий збір на суму 3654 гривень.

Згідно частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За положеннями частин першої та другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент вирішення справи по суті), у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, ОСОБА_10 підлягає поверненню з державного бюджету сума переплаченого судового збору у розмірі 1905, 14 гривень (5559, 14 – 3654,00 = 1905,14).

Далі, з матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 сплачено згідно з оригіналами квитанцій (а.с.171, Т.1 - 3654,00 гривень; а.с. 172, Т.1 - 243,60 гривень) судовий збір на загальну суму 3897,60 гривень.

Однак, проаналізувавши вимоги, які поставлено ОСОБА_2 перед судом в зустрічному позові (а.с.173-179, Т.1), судом встановлено, що сплачений судовий збір за звернення до суду з відповідним позовом не відповідає підрахованому у відповідності до норм Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону на момент подачі зустрічної позовної заяви) розміру, виходячи з наступних обставин.

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону на момент подачі зустрічної позовної заяви) встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Зважаючи на те, що зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 пред`явлено у червні 2015 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2015 року. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року складав 1 218,00 гривень.

Ставка судового збору у відповідності до норм Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону на момент подачі зустрічної позовної заяви) за подання позовної заяви немайнового характеру становила 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (1218,00 х 0,2 = 243,60), а ставка судового збору за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (1218,00 х 0,2 = 243,60) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (1218,00 х 3 = 3654,00).

Виходячи зі змісту вимог заявлених ОСОБА_2 (три вимоги майнового характеру з проводу поділу майна подружжя та три вимоги немайнового характеру), ним мав бути сплачений судовий збір на загальну суму 4384,80 гривень (3654,00 + (243,60 х 3 ) = 4384,80), тоді як відповідна сума становить 3897,60 гривень.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави різниця від підрахованої у відповідності до закону суми та сплаченої реально до суду (4384,80 – 3897, 60 = 487,20), яка становить 487,20 гривень.

Згідно частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, оскільки судом задоволено частково позов ОСОБА_1 (половина від вимоги, що ставилась перед судом – 3654/2=1827,00) та вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 (дві вимоги з трьох, порушених перед судом – (3654/3)х2=2436,00), виходячи з положень частини десятої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця судового збору у сумі 609 гривень.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом встановлено, що ОСОБА_10 понесено такі витрати на загальну суму 5253,80 гривень (а.с.10, Т.2 – 243,60 гривень, забезпечення позову; а.с.24, Т.2 - 3072,00 гривень, проведення судової оціночно-будівельної експертизи №474; а.с.48, Т.2 – 1938,00 гривень, проведення судової автотоварознавчої експертизи №989), а ОСОБА_2 - 2421,60 гривень (а.с.142, Т.1 - 243,60 гривень, забезпечення позову; а.с.90, Т.2, а.с.125, Т.2 - 2178,00 гривень, проведення судової автотоварознавчої експертизи №10787).

Оскільки судом частково задоволено первісний та зустрічний позов, стягнення відповідних витрат проводиться пропорційно задоволених вимог, а саме, на користь ОСОБА_1 2626,90 гривень (5253,80/2=2626,90) та на користь ОСОБА_2 - 807,20 гривень ((2421,60/6)х2=807,20).

Враховуючи все приведене вище, керуючись положеннями частини десятої статті 141 ЦПК України, підраховуючи остаточний розмір судових витрат, який підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам, суд прийшов до висновку, що остаточно з ОСОБА_2 (сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат) на користь ОСОБА_1 (інша сторона) підлягає стягненню різниця від судових витрат, яка становить 1210,70 гривень (2626,90 – 807,20 = 1819,70; 1819,00 –609,00 = 1210,70).

Керуючись статями 12, 81, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя– задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, стягнення вартості 1/2 частин автомобіля, визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_10 право власності на:

-1/2 частину двокімнатної квартири загальною площею 54,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

-1/2 частину автомобіля Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_11 .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, залишити у власності ОСОБА_2 наступне майно:

-1/2 частину двокімнатної квартири загальною площею 54,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

-1/2 частину автомобіля Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_11 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

В іншій частині вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, стягнення вартості 1/2 частин автомобіля, визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю розміру судових витрат у сумі 1210 (одна тисяча двісті десять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави недоплачений судовий збір за звернення до суду з позовною заявою на суму 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Повернути ОСОБА_20 з державного бюджету розмір надміру сплаченого судового збору за подання позовної заяви у сумі 1905 (одна тисяча п`ять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване у встановлено порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_9 ;

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановлено порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_6 ; фактичне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_15 ;

Відповідач за зустрічним позовом – Комунальне підприємство «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» (скорочена назва – КП ПІСОЧИНСЬКЕ ВУЖКГ), місцезнаходження за адресою: 62416, Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, провулок Транспортний, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) - 14058380.

Повне рішення складено 08 липня 2019 року.

Суддя – Я.А. Шинкарчук