Ухвала суду № 82938893, 10.07.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

10.07.2019

Справа 639/12182/14

№2/642/270/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., за участю секретаря Канаєвої К.М., позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області Лутай О.Г.,

розглянув в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Міцар», директора ТОВ «Ювент» Т.Вусика, ФОП ОСОБА_3 , Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров`я України, Державної служби геології та надр України, Харківської міської ради, Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Жовтневого районного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби у Харківській області, Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції у Харківській області, працівника Головного управління державної служби надзвичайних ситуацій у Харківській області Логвіненка Григорія Миколайовича, колишнього головного санітарного лікаря м. Харкова ОСОБА_4 , директора ТОВ «Міцар» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , працівника Новобаварської районної адміністрації Харківської міської ради Цибульник ОСОБА_7 , Головного управління Держпраці у Харківській області, начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області ОСОБА_8 Артема Павловича, держінспектора з охорони навколишнього природного середовища у Державній екологічній інспекції у Харківській області Коваленко Романа Олександровича, держінспектора з охорони навколишнього природного середовища у Державній екологічній інспекції у Харківській області Єгорової Юлії Олександрівни, судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової Ірини Володимирівни, судді Дзержинського районного суду м. Харкова Рибальченко Людмили Миколаївни, про поновлення порушеного права на безпечне довкілля та відшкодування нанесеної діями відповідачів шкоди здоров`ю, –

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулися до суду із даним позовом, в якому, серед інших вимог, ставлять вимоги до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової Ірини Володимирівни про стягнення на їх користь компенсації шкоди, завданої здоров`ю у сумі 1 млн. грн. кожному позивачу та до судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_9 про стягнення на їх користь компенсації шкоди, завданої здоров`ю у сумі 1 млн. грн. кожному позивачу. (уточнена позовна заява на аркушах справи 130-136 том 6)

В підготовчому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 на запитання головуючого надала пояснення, що вимоги до суддів пов`язані з триманням позивачів у небезпеці, відсутності дій, щодо усунення небезпеки, та бездіяльності по негайному відновленню прав позивачів. Так, судді не застосували заходів цивільного примусу, не додержувалися принципу змагальності сторін чим вчинили дискримінацію позивачів. Також у суддів, можливо, був приватний інтерес щодо позову і вони не виконали належним чином свої обов`язки при розгляді даного позову.

Позивачка ОСОБА_2 підтримала думку ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 з приводу позовних вимог до суддів, дослідивши позовну заяву, уточнений позов та матеріали справи, вважаю, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення компенсації шкоди з судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. та судді Дзержинського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. з наступних підстав.

В уточненому позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вказують, чим мотивовані позовні вимоги до суддів. Разом із тим, ОСОБА_1 пояснила, що позовні вимоги до вказаних суддів заявлені у зв`язку із неналежним, на її думку, розглядом суддями даного позову.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових відносин, а також з інших правовідносин, крім справ, коли розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв`язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Також, згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, зазначеними положеннями ст.ст. 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.

Згідно ч. 2 статті 55 Конституції України: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як вже було зазначено вище, виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядку у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів (судів), вчинених під час розгляду конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У зв`язку з викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене, спір в частині вимог про стягнення шкоди з судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. та судді Дзержинського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України, а відтак у відповідності до ст. 255 ЦПК України провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю.

На цю обставину жодним чином не впливає той факт, що на даний час ОСОБА_10 не займає посаду судді у зв`язку із виходом у відставку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 55, 62, 126, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 255 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі 639/12182/14 в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової Ірини Володимирівни та судді Дзержинського районного суду м. Харкова Рибальченко ОСОБА_11 про стягнення компенсації шкоди.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 10.07.2019р.

Суддя Л.Г. Проценко