Рішення № 82937509, 26.06.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/775/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Тіщенко Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Конев К.С. за довіреністю №1 від 18.03.2019р.

Від відповідача: Клочко С.І. за довіреністю № 16 від 08.01.2019р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про стягнення 286 842,08 грн. та за зустрічним позовом комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” про стягнення 100 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” (далі по тексту – ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (далі по тексту – КП „Теплопостачання міста Одеси”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 286 842,08 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 219 822,64 грн., пені у розмірі 50058,07 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4228,97 грн. та збитків від інфляції у розмірі 12732,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

12.04.2019р. від КП „Теплопостачання міста Одеси” надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” про стягнення збитків у розмірі 100 000,00 грн. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. в частині розроблення документації та отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин, в результаті чого КП „Теплопостачання міста Одеси” було завдано збитки. Наведене, за переконанням КП „Теплопостачання міста Одеси”, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову та задоволення заявлених відповідачем зустрічних позовних вимог.

Ухвалою від 17.04.2019р. господарським судом було прийнято зустрічну позовну заяву КП „Теплопостачання міста Одеси” до розгляду та об`єднано позовні вимоги за зустрічним позовом зі справою №916/775/19 в одне провадження.

ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” заперечувало проти задоволення пред`явленого відповідачем зустрічного позову, посилаючись на належне виконання зобов`язань за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. При цьому, позивачем було вказано, що єдиною підставою не передання позивачем відповідачу результатів робіт є відмова КП „Теплопостачання міста Одеси” здійснити їх оплату на умовах, визначених договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

24.04.2018р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” (Замовник) та ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” (Виконавець) було укладено договір №№19/ОД-2018/ТМО-128/18, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе організацію комплексних робіт зі збору та розроблення документації та отримання 12 (дванадцяти) дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для 11 (одинадцяти) котелень та однієї лабораторії, що розташовані за адресами, вказаними у договорі. Найменування послуг за кодом СРV за ДК 021:2015 - 90710000-7 Екологічний менеджмент (послуги з організації комплексних робіт зі збору та розроблення документації для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами).

Згідно з п. п. 2.1.2, 2.1.3 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. Виконавець зобов`язаний виконати всі роботи, визначені у п. 1.1 цього договору, у термін визначений п.3.3 цього договору. Приступити до виконання робіт, зазначених в п. 1.1. договору після отримання від Замовника передплати у відповідності до п.3.2. цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх; надавати Виконавцю необхідну для проведення робіт інформацію та документи (свідоцтво про державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, та інші необхідні документи).

Положеннями п. п. 3.1, 3.2.1, 3.2.2 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. визначено, що договірна ціна робіт, що проводяться Виконавцем, узгоджується сторонами в додатку № 1 шляхом підписання відповідного протоколу, який є невід`ємною частиною договору і становить 399 778,32 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66 629,72 гри. Замовник здійснює передплату у розмірі 50% від суми, погодженої сторонами у додатку 1 до договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем. Після розробки документації для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Виконавцем Замовник здійснює розрахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання відповідних документів в розмірі 30% від вартості договору на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

Згідно з п. 3.2.3 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. кінцевий розрахунок за даним договором за виконані роботи в розмірі 20% від вартості договору здійснюється Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконання робіт (надання послуг) та отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до п. п. 3.3, 3.5, 3.6 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. термін виконання робіт Виконавцем - 120 календарних днів з дати отримання передплати від Замовника відповідно до п. 3.2 договору, без урахування часу на погодження документації в державних органах згідно Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”. Датою передплати є дата зарахування коштів від Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця. При завершенні роботи Виконавець надає Замовникові акт виконання робіт (надання послуг) з комплектом відповідної документації. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту виконання робіт (надання послуг) направляє Виконавцю підписаний акт.

Згідно з п. 5.2.1 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Положеннями п. 5.2.2 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. врегульовано, що у випадку, якщо Виконавець не виконав свої зобов`язання з надання послуг в строк та на умовах, передбачених даним договором, Замовник має право вимагати повернення грошових коштів. При цьому, Замовник направляє письмову вимогу про повернення коштів на адресу Виконавця. Виконавець, у випадку отримання письмової вимоги про повернення грошових коштів, зобов`язаний повернути їх протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги.

Умовами п. 7.1 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. врегульовано, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та відповідно до ст. 631 ЦК України поширюється на відносини, які склалися між сторонами з 19.03.2018р. і діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків та умов даного договору.

Додатком №1 (протокол №1) до договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. сторонами по справі було погоджено договірну ціну на організацію та комплекс робіт, відповідно до якого договірна ціна складає 399 778,32 грн., та визначено, що цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між Замовником та Виконавцем. У додатку №3 (кошторис на надання послуг №1) до договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. сторонами було визначено найменування, характеристику послуг та їх вартість.

На підставі платіжного доручення №53569626 від 30.03.2018р. КП „Теплопостачання міста Одеси” було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. При цьому, відповідачем було вказано наступне призначення платежу: за розробку документації та отримання дозволів на викиди, рахунок №СФ-20 від 29.03.2018р.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” було виставлено КП „Теплопостачання міста Одеси” рахунок-фактуру №СФ-20 на суму 199 889,16 грн., який був отриманий відповідачем 11.10.2018р. Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-20/1 на суму 119 933,48 грн., який також був отриманий КП „Теплопостачання міста Одеси” 11.10.2018р.

Листом №257 від 14.11.2018р. КП „Теплопостачання міста Одеси” у зв`язку з затриманням фінансування просило ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” надати послуги за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. із відстроченням платежу до 31.12.2018р. При цьому, відповідачем було гарантовано оплату наданих позивачем послуг.

23.11.2018р. ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” листом №23-11/18 у відповідь на запит КП „Теплопостачання міста Одеси” №07-27/745 від 17.11.2018р., повідомило про обсяг та перелік виконаних робіт за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. станом на 22.11.2018р.

05.02.2019р. ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” звернулось до КП „Теплопостачання міста Одеси” із претензією №05-02/19, відповідно до якої позивач із посиланням на п. п. 3.2.1, 3.2.2 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., якими визначено порядок оплати робіт, просило сплатити заборгованість за договором у загальному розмірі 219 822,64 грн.

Листом №02-01-01-77 від 06.03.2019р. КП „Теплопостачання міста Одеси” у відповідь на претензію позивача №05-02/19 від 05.02.2019р. було визнано свій обов`язок щодо оплати вартості послуг за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. та повідомлено, що невиконання прийнятих на себе зобов`язань пов`язано із скрутним фінансовим становищем КП „Теплопостачання міста Одеси”.

Необхідно зауважити, що ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” при зверненні до суду із даною позовною заявою, а також під час розгляду справи на підтвердження факту виконання робіт за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. було надано наступні документи: розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 20.12.2018р. за №1551/А-2018, від 20.12.2018р. за №1552/А-2018, від 20.12.2018р. за №1552/А-2018р., від 20.12.2018р. за №1549/А-2018р., від 20.12.2018р. за №1548/А-2018р., від 20.12.2018р. за №1550/А-2018р., від 13.12.2018р. за №1507/А-2018р., від 13.12.2018р. за №1509/А-2018р., від 13.12.2018р. за №1506/А-2018р., від 28.12.2018р. за №1658/А-2018р., від 13.12.2018р. за №1508/А-2018р., від 22.12.2018р. за №1636/А-2018р. про надання КП „Теплопостачання міста Одеси” дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; технічні завдання до договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., звіти про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря для КП „Теплопостачання міста Одеси”; листи Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації про реєстрацію звітів проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин; листи Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, адресовані Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про розгляд заяв та надання дозволів на викиди забруднюючих речовин; а також дозволи, видані Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Невиконання з боку КП „Теплопостачання міста Одеси” зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. в частині оплати у повному обсязі 50% від суми, погодженої сторонами, а також оплати 30% вартості робіт на підставі виставленого позивачем рахунку і спричинило звернення ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” до господарського суду з даними позовними вимогами. При цьому, позивачем було наголошено про відсутність у нього рахунку №СФ-20 від 29.03.2018р., оскільки останній був виставлений відповідачеві у одному екземплярі. Разом з тим, позивач зазначає, що рахунок на здійснення передоплати у розмірі 50% від вартості робіт був повторно виставлений відповідачеві та отриманий останнім 11.10.2018р.

Звертаючись до ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” із зустрічними позовними вимогами, КП „Теплопостачання міста Одеси” вказувало, що з огляду на не направлення позивачем рахунку на сплату авансового платежу, підстави для здійснення оплати відповідачем 30 % від вартості виконаних робіт відсутні. Крім того, за переконанням відповідача, виконання позивачем робіт за умови неотримання всієї суми авансу свідчить про зміну сторонами умов договору, якими врегульовано порядок розрахунків. При цьому, КП „Теплопостачання міста Одеси” вказує, що станом на момент подання зустрічного позову роботи, передбачені умовами договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. позивачем не виконанні, оскільки акти виконаних робіт між сторонами не підписані. Посилаючись на приписи ст. 849 ЦК України відповідач просить суд стягнути із позивача збитки у розмірі 100 000,00 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось по тексту рішення вище, положеннями п. 3.2.1 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. передбачено, що Замовник здійснює передплату у розмірі 50% (199 889,16 грн.) від суми, погодженої сторонами у додатку 1 до договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем. При цьому, п. 7.1 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. врегульовано, що договір діє з 19.03.2018р. відповідно до ст. 631 ЦК України.

Передоплата за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. у розмірі 100 000,00 грн. була здійснена позивачем 30.03.2018р. на підставі виставленого ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” рахунку №СФ-20 від 29.03.2018р. Проте, як зазначалось вище по тексту рішення, рахунок №СФ-20 від 29.03.2018р. в матеріалах справи відсутній, оскільки ні позивачем ні відповідачем суду наданий не був. Незважаючи на перерахування КП „Теплопостачання міста Одеси” авансового платежу за договором лише у розмірі 100 000,00 грн., що на 99 889,16 грн. менше необхідного розміру, визначеного п. 3.2.1 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” було розпочато викання робіт, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс”, будучи обізнаним про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо оплати всієї суми авансового платежу було розпочато виконання робіт. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність у КП „Теплопостачання міста Одеси” обов`язку сплатити на користь позивача не доплачену суму авансового платежу у розмірі 99 889,16 грн.

Відповідно до п. 3.2.2 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. після розробки документації для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Виконавцем Замовник здійснює розрахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання відповідних документів в розмірі 30% від вартості договору на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

Господарський судом під час розгляду даної справи було встановлено, що ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-20/1 на суму 119 933,48 грн., отриманий відповідачем 11.10.2018р., а, отже, останній повинен у строк до 18.10.2018р. перерахувати на користь позивача 30% від вартості послуг за договором.

Проте, в порушення зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. КП „Теплопостачання міста Одеси” не було перераховано на користь позивача залишку авансового платежу у розмірі 99 889,16 грн. та не сплачено 30 % вартості робіт після виставлення позивачем рахунку на суму 119 933,48 грн.

Господарський суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення відповідача до позивача із претензіями або зауваженнями з приводу виконання ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” робіт, передбачених умовами договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. При цьому, наявними в матеріалах справи листами №257 від 14.11.2018р. та №02-01-01-77 від 06.03.2019р. підтверджується факт обізнаності відповідача про існування заборгованості за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., а, отже, про наявність у відповідача інформації про хід виконання позивачем робіт за договором.

З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” до КП „Теплопостачання міста Одеси” в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 219 822,64 грн. (99 889,16 грн. + 119 933,48 грн. = 219 822,64 грн.) підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення КП „Теплопостачання міста Одеси” до ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” зустрічних позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 100 000,00 грн. на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Господарський суд зазначає, що для настання цивільної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На КП „Теплопостачання міста Одеси” покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” повинно довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Необхідно також зауважити, що порядок повернення сплачених КП „Теплопостачання міста Одеси” на користь ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” грошових коштів врегульований п. 5.2.2 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., відповідно до якого Замовник має право вимагати повернення грошових коштів у випадку, якщо Виконавець не виконав свої зобов`язання з надання послуг в строк та на умовах, передбачених даним договором. При цьому, Замовник направляє письмову вимогу про повернення коштів на адресу Виконавця. Виконавець, у випадку отримання письмової вимоги про повернення грошових коштів, зобов`язаний повернути їх протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги.

Звертаючись до господарського суду із зустрічною позовною вимогою про стягнення 100 000,00 грн., які були перераховані відповідачем у якості передоплати за договором, КП „Теплопостачання міста Одеси” не було надано суду жодного доказу на підтвердження факту невиконання позивачем послуг в строк та на умовах, передбачених даним договором, як і не надано доказів не підтвердження звернення до позивача з вимогою про повернення грошових коштів у порядку п. 5.2.2 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р.

Господарський суд зазначає, що ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” було надано суду дозволи на викиди забруднюючих речовин, отримані на виконання договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. При цьому, як було вказано позивачем, єдиною підставою не направлення дозволів та актів виконаних робіт відповідачу є відмова КП „Теплопостачання міста Одеси” сплатити заборгованість за договором у розмірі 219 822,64 грн.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Оскільки КП „Теплопостачання міста Одеси” не було оплачено вартості робіт на умовах договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., господарський суд доходить висновку про наявність прострочення відповідача, як кредитора, а отже, про не доведення КП „Теплопостачання міста Одеси” факту виконання позивачем робіт із порушенням строків та умов договору.

Підсумовуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про недоведеність КП „Теплопостачання міста Одеси” належними та допустимими доказами у діях позивача елементів складу цивільного правопорушення, відсутність яких звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

За таких обставин, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого КП „Теплопостачання міста Одеси” до ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” зустрічного позову про стягнення збитків у розмірі 100 000,00 грн. При цьому, господарський суд відхиляє посилання відповідача на приписи ст. 849 ЦК України, оскільки вказаною правовою нормою врегульовані правовідносини за договором підряду. Проте, укладений між сторонам по справі договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати послуг за договором, ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс”, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати три відсотки річних у розмірі 4228,97 грн. та збитки від інфляції у розмірі 12732,40 грн. Необхідно зауважити, що розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції був здійснений позивачем на суму боргу у розмірі 99 889,16 грн. протягом періоду з 06.04.2018р. по 12.03.2019р. та на суму боргу у розмірі 119 933,48 грн. протягом періоду з 19.10.2018р. по 12.03.2019р.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром трьох відсотків річних є сума 2619,80 грн., а збитків від інфляції сума у розмірі 8242,20 грн. Господарський суд зауважує, що позивачем було безпідставно здійснено нарахування трьох відсотків річних та збитків на суму основного боргу у розмірі 99 889,16 грн. протягом періоду з 06.04.2018р. по 12.03.2019р. Так, рахунок-фактура №СФ-20 від 29.03.2018р. відсутній в матеріалах справи, що, відповідно має наслідком неможливість дослідження судом питання виставлення позивачем рахунку саме на суму 199 889,16 грн., а, отже, факт виникнення у відповідача прострочення платежу починаючи з 06.04.2018р. позивачем доведений суду не був.

При цьому, як було встановлено судом під час вирішення даної справи, 11.10.2018р. КП „Теплопостачання міста Одеси” було отримано рахунок-фактуру №СФ-20 на суму 199 889,16 грн. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність правових підстав для здійснення нарахування трьох відсотків річних та збитків від інфляції на суму боргу у розмірі 99 889,16 грн. протягом періоду з 19.10.2018р. по 12.03.2019р.

Викладене має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 2619,80 грн. та збитків від інфляції у розмірі 8242,20 грн.

З посиланням на умови п. 5.2.1 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 50058,07 грн. При цьому, розрахунок пені був здійснений позивачем на суму боргу у розмірі 99 889,16 грн. протягом періоду з 06.04.2018р. по 12.03.2019р. та на суму боргу у розмірі 119 933,48 грн. протягом періоду з 19.10.2018р. по 12.03.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” до стягнення, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром пені є сума у загальному розмірі 31 437,65 грн. При здійсненні розрахунку пені господарським судом було враховано висновки, наведені по тексту рішення вище, щодо необхідності здійснення нарахування пені на суму боргу у розмірі 99 889,16 грн. протягом періоду з 19.10.2018р. по 12.03.2019р.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” до КП „Теплопостачання міста Одеси” позовних вимог в частині стягнення пені шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 31 437,65 грн.

Господарським судом при вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", відповідно до яких пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приведену практику Європейського суду з прав людини та враховуючи висновки, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку всім доводам, які наводились в процесі вирішення спору учасниками справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 219 822,64 грн., пені у розмірі 31437,65 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2619,80 грн. та збитків від інфляції у розмірі 8242,20 грн. відповідно до ст. ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 538, 546-549, 610 – 612, 615, 617, 625, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 224, 225, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". В решті позову товариству з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” та у задоволенні зустрічного позову комунальному підприємству „Теплопостачання міста Одеси” необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви покладаються на відповідача у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” /65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 34674102/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс” /65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 28/3, ідентифікаційний код 38437029/ суму основного боргу у розмірі 219 822,64 грн. /двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві грн. 64 коп./, пеню у розмірі 31 437,65 грн. /тридцять одна тисяча чотириста тридцять сім грн. 65 коп./, три відсотки річних у розмірі 2 619,80 грн. /дві тисячі шістсот дев`ятнадцять грн. 80 коп./, збитки від інфляції у розмірі 8 242,20 грн. /вісім тисяч двісті сорок дві грн. 20 коп./, судовий збір у розмірі 3 931,84 грн. /три тисячі дев`ятсот тридцять одна грн. 84 коп./.

3. В решті позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.07.2019р.

Суддя С.П. Желєзна