Рішення № 82937477, 09.07.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/476/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом прокурора – заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі

позивача – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

до Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів»

про стягнення 12 296,40 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи прокурора

06.06.2019 прокурор – заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернувся з позовом до Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» про стягнення 12 296,40 грн заборгованості зі сплати орендної плати.

За твердженнями прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, оскільки державі завдаються збитки внаслідок несвоєчасної сплати належних коштів , а також зазначено, що Позивачем не вжито належних заходів по усуненню порушень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що:

- 01.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Громадською організацією інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» був укладений договір оренди нерухомого майна – бази відпочинку «Світанок», за умовами якого відповідач на умовах оренди отримав вказане майно у користування та зобов`язався сплачувати щомісячно орендну плату,

- не дивлячись на умови договору відповідач власних обов`язків зі сплати орендної плати у період з жовтня 2018 року по березень 2019 року не виконав, у зв`язку з чим заборгував 11 540,47 грн орендної плати,

- через несвоєчасну сплату вказаної суми відповідачу нарахована пеня у сумі 409,72 грн пені за період з 16.11.2018 по 01.03.2019 та штраф у сумі 346,21 грн.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (02.07.2019) надати відзив на позов, проте у вказаний час відповідач відзив на позов не надав. Вказана ухвала направлена відповідачу за його адресою у той же день, проте вона повернулася до суду з відміткою ДП «Укрпошта» про відсутність адресата за відповідною адресою. У даному контексті суд зазначає, що ухвала була направлена за адресою відповідача: АДРЕСА_1 ; та ця адреса відповідає юридичній адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином судом вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про заявлений до нього позов та судовий його розгляд.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що прокурором дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами та прокурором не заявлено жодних процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

19.02.2019 Господарським судом Херсонської області прийняте рішення у справі № 923/1070/18 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв до Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів», за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» про розірвання договору оренди № РОФ-1639 від 01.08.2018.

У відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, які встановлені цим рішенням не потребують повторного доказування при розгляді даної справи, оскільки в ній беруть участь особи, відносно яких ці обставини установлені, а саме позивач та відповідач.

Так, за змістом названого рішення суду судом установлено, що 01.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Громадською організацією інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» був укладений договір оренди № РОФ-1639 нерухомого майна - бази відпочинку «Світанок», розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 .

Поряд з цим судом у даній справі установлено, що основними умовами договору оренди, які впливають на вирішення спору є наступні:

- «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку …і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку … 3 722,28 грн …» (пункт 3.1.),

- «Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції …» (пункт 3.3.),

- «Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу …» (пункт 3.6.),

- «Орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі підлягає індексації і стягується … з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати» (пункт3.8.),

- «У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості» (пункт 3.8.).

Як слідує з розрахунку, здійснено позивачем, відповідач умови договору виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв`язку з чим у період з 15.11.2018 по 15.03.2019 утворилася заборгованість у розмірі 11 540,47 грн.

Через несвоєчасне виконання договірних відносин відповідачу нарахована пеня у сумі 409,72 грн за період несплати за кожним з місячних платежів, а також штраф у сумі 346,21 грн.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо прокурорського представництва інтересів держави

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» «представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом».

Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 4 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно частини 4 статті 53 того ж Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків державі унаслідок несплати орендної плати, правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з такої плати.

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди майна.

Так, за статтею 283 ГК України: «За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності» (частина 1); «У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ)» (частина 2); «Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання» (частина 3).

Поряд з цим у відповідності до статті 286 того ж Кодексу орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.

Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 ЦК України та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 ГК України випливає, що Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, за приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Разом з тим, враховуючи, що орендоване майно є державним майном, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Зокрема, відповідно до частини 1 статті 2 «орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності».

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві оренду плату у встановлений строк, а безпосередньо між сторонами такого правочину виникають правовідносини оренди (найму).

Щодо заборгованості з орендної плати

Як зазначено вище відповідач за договором оренди зобов`язаний сплачувати щомісячну оренду плату до 15 числа наступного за звітним місяця.

Зокрема, як слідує з розрахунку заборгованості з орендної плати відповідач станом на 15.03.2019 має заборгованість у сумі 11 540,47 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що «не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).

Отже, протягом строку дії договору відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України, оскільки він не сплатив 11 540,47 грн у встановлений строк та прострочив виконання зобов`язання на цю суму.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявленої до стягнення суми пені та штрафу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 – 552, 551 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, в пунктах 3.7. та 3.8. договору сторони встановили можливість застосування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості зі сплати орендної плати за весь період прострочення платежу, а також штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості у випадку коли заборгованість складає більше трьох місяців.

Отже, нарахування пені у сумі 409,72 грн пені за період з 16.11.2018 по 01.03.2019 та штрафу у сумі 346,21 грн. за період несплати за кожним з місячних платежів є правомірним.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що відповідач допустив порушення умов договору оренди в частині сплати орендної плати у період з жовтня 2018 року по березень 2019 року, у зв`язку з чим повинен сплатити 11 540,47 грн основної заборгованості, 409,72 грн пені та 346,21 грн штрафу.

З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати прокурора, які здійснені Прокуратурою Миколаївської області, на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 773 від 29.05.2019 у сумі 1 921 грн, які у відповідності до приписів частини 2 статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» (73036 м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34; ідентифікаційний код 38593939) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20, а/с 34; ідентифікаційний код 20917284) – 11 540,47 грн основної заборгованості, 409,72 грн пені та 346,21 грн штрафу.

3. Стягнути з Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» (73036 м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34; ідентифікаційний код 38593939) Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» (73036 м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34; ідентифікаційний код 38593939) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; ідентифікаційний код 02910048) – 1 921 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін