Рішення № 82937311, 04.07.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 912/684/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/684/19

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик"

про стягнення 37 710 747,34 грн.

Представники:

від позивача - Остапенко В.М., адвокат, довіреність №14-201 від 17.05.2019;

від відповідача - Гусєв О.М., адвокат, довіреність № 25 від 20.05.2019.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (надалі - КП "Теплоенергетик") про стягнення з останнього на користь позивача борг у загальній сумі 37 710 747,34 грн, у тому числі: основний борг у сумі 27 958 124,01 грн, пеню у сумі 1 512 641,64 грн, три проценти річних у сумі 1 714 754,85 грн та інфляційні втрати у сумі 6 525 226,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1531/1617-ТЕ-18 від 09.09.2016 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за переданий газ.

09.04.2019 до суду надійшов відзив КП "Теплоенергетик", у якому відповідач просить продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні стягнення штрафних санкцій, а саме пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, погашену на підставі спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків. Водночас відповідач не надав суду власного контррозрахунку, всупереч вимогам п. 3 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого у разі повного або часткового визнання позовних вимог відзив має містити вимоги, які визнаються відповідачем. Також відповідно до п. 5 ч. 3 цієї ж статті відзив має містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин, з якими відповідач не погоджується. Оскільки спір у даній справі має грошове визначення, то в разі неповної згоди із поданим позивачем розрахунком відповідач мав право надати власний розрахунок нарахованих сум на суму основного боргу, проте відповідач не зазначив у відзиві, з якою сумою заборгованості він не погодився.

23.04.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з твердженнями викладеними у відзиві, вважає клопотання про зменшення пені необґрунтованим та таким, що має бути залишене без задоволення.

27.05.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити АТ "НАК Нафтогаз України" у стягненні з КП "Теплоенергетик" штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми боргу, погашених на підставі спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків.

Заяви, клопотання.

Разом з відзивом на позов відповідач подав клопотання про зменшення пені у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

05.06.2019 представником позивача було подане клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження зміни назви.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменування його в акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням, тому господарський суд, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019, статут та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, 05.06.2019 постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміни його типу товариства, тобто за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.03.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/685/19, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 10.04.2019.

Підготовче засідання, призначене на 10.04.2019, не відбулось у зв`язку з тим, що суддя Вавренюк Л.С., в провадженні якої перебуває дана справа з 08.04.2019 по 19.04.2019 включно була тимчасово непрацездатна.

Ухвалою від 22.04.2019 справу № 912/684/19 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 22.05.2019.

За результатами підготовчого засідання 22.05.2019, господарський суд постановив протокольною ухвалою оголосити перерву в підготовчому засіданні до 05.06.2019.

Ухвалою від 05.06.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.06.2019.

У судовому засіданні 18.06.2019 оголошено перерву до 04.07.2019.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

09.09.2016 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Теплоенергетик" (Споживач) укладено Договір № 1531/1617-ТЕ-18 постачання природного газу (надалі - Договір, а.с. 11-19), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 8240 тис.куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 р. - 411; листопад 2016 р. - 1280; грудень 2016 - 1685; січень 2017 - 1559; лютий 2017 - 1350; березень 2017 - 1955.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м природного газу становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.

У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Згідно з п. 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 23.01.2017 (а.с. 20-21).

На виконання умов Договору позивач постачав природний газ. Так у період з листопада 2016 року по березень 2017 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 59 547 551,92 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017 (а.с. 32-36).

Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.

Господарський суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради Фінансовим відділом Кіровської районної у м. Кіровограді ради або Фінансовим відділом Ленінської районної у м. Кіровограді ради, Управлінням соціального захисту населення виконкому Кіровської районної у м. Кіровограді ради або Управлінням соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради, КП "Теплоенергетик", НАК "Нафтогаз України" підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: № 111 від 16.01.2017 на суму 1 768 537,49 грн, № 112 від 16.01.2017 на суму 2 461 793,97 грн, № 909 від 14.02.2017 на суму 1 978 915,81 грн, № 910 від 14.12.2017 на суму 2 712 142,16 грн, № 1624 від 16.03.2017 на суму 1 762 777,43 грн, № 1625 від 16.03.2017 на суму 2 572 415,66 грн, № 2526 від 04.05.2017 на суму 2 086 730, 21 грн, № 2527 від 04.05.2017 на суму 1 532 858,02 грн (а.с. 44-75). Крім того 07.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, КП "Теплоенергетик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", тобто за участю, зокрема, сторін у даній спраіі, укладено Договір № 79/332-в про організацію взаєморозрахунків (а.с. 100-103). Відповідно до п. 1 такого Договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332. Відповідно до досліджуваного Договору перераховано в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за грудень 2016 року у сумі 3 614 040,06 грн та за січень 2017 року у сумі 2 371 637,68 грн. Відповідно до платіжного доручення № 3 від 17.11.2017 такі кошти перераховані на рахунок позивача (а.с. 104).

Враховуючи погашення заборгованості шляхом укладення вищевказаних документів та власними коштами відповідача, у останнього залишилось непогашене грошове зобов`язання за Договором перед позивачем: за січень 2017 року у сумі 11 138 958,09 грн, за лютий 2017 року - 9 575 324,65 грн, за березень 2017 року - 7 243 841,27 грн. Про вказане свідчить зміст виписки банківських операцій відповідача (а.с. 38-43) та розрахунок заборгованості (а.с. 22-31), у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

- пені в сумі 1 512 641,64 грн, нарахованої за зобов`язаннями листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 22.03.2017 у сумі 66 637,91 грн; за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 05.11.2017 в сумі 234 942,48 грн; за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 27.08.2017 у сумі 1 159 977,53 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 27.09.2017 у сумі 25 541,87 грн; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 25.09.2017 в сумі 25 541,87 грн.

При розрахунку пені позивач правомірно врахував підписання сторонами спільних протокольних рішень та договору взаєморозрахунків та не здійснював нарахування пені на суми боргу, які погашені згідно таких документів. Водночас при здійсненні нарахування пені на суму заборгованості за грудень 2016 року позивач порушив вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і здійснив нарахування більше ніж за шість місяців.

Господарський суд здійснив перерахунок пені на заборгованість за грудень 2016 року за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 (тобто в межах шестимісячного строку), сума пені склала 195 457,16 грн. Отже правомірно заявленою сума пені є 1 473 156,34 грн.

- 3% річних в сумі 1 714 754,85 грн, нараховані за зобов`язаннями листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 22.03.2017 у сумі 47 248,37 грн; за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 16.11.2017 в сумі 174 159,25 грн; за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 11.12.2018 у сумі 647 997,51 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 11.12.2018 у сумі 491 096,10 грн; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 11.12.2018 в сумі 354 253,61 грн.

При здійсненні розрахунку 3% річних позивач не врахував підписання сторонами спільних протокольних рішень та договору про взаєморозрахунки та погашення заборгованості відповідно до них державою за рахунок коштів державного бюджету.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом (постанова від 03.04.2019 у справі № 906/278/18) незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

Господарський суд здійснив власний перерахунок 3% річних. Так, відповідно до розрахунку позивача заборгованість за листопад 2016 року погашена відповідно до спільних протокольних рішень у сумах: 4 231 590,94 грн, 4 691 057,97 грн, 426 459,59 грн. Тому нарахування 3% необхідно здійснювати лише на залишок суми 2 285 055,32 грн за період з 27.12.2016 по 22.03.2017, з урахуванням часткових оплат відповідачем. Так, за розрахунком суду, здійсненого на суми, що зазначені у розрахунку позивача по пені (де враховано погашення боргу за спільними протокольними рішеннями), 3% річних на заборгованість за листопад 2016 року склали 9 519,20 грн. Аналогічно здійснено перерахунки за інші місяці: 3% річних на заборгованість за грудень 2016 року склали 33 608,71 грн, за січень 2017 року - 596 926,08 грн. За лютий та за березень 2017 року заборгованість не погашалась за рахунок спільних протокольних рішень, тому правильними є суми 3% річних, визначених позивачем. Всього є обґрунтованою сума 3% річних 1 485 403,70 грн.

- інфляційних втрат в сумі 6 525 226,83 грн, нараховані за зобов`язаннями листопада 2016 року без виключення сум, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень за січень-лютий 2017 року у сумі 82 728,26 грн; за зобов`язаннями грудня 2016 року без виключення сум, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень за лютий-жовтень 2017 року в сумі 700 676,72 грн; за зобов`язаннями січня 2017 року без виключення сум, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень за березень 2017 року - листопад 2018 року у сумі 2 608 142,61 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період квітень 2017 року - листопад 2018 року у сумі 1 827 842,70 грн; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з травня 2017 року по листопад 2018 року в сумі 1 305 836,55 грн.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, враховуючи досліджене вище стосовно врахування сум, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень. Так інфляційні втрати на заборгованість за листопад 2016 року на суму 2 285 055, 32 грн за січень 2017 року склали 25135,61 грн, а на суму 925 171,49 грн за лютий 2017 року - 9 979,21 грн, як правильно розраховано позивачем. Всього інфляційні втрати за зобов`язаннями листопада 2016 року склали 35114,82 грн. Інфляційні втрати на заборгованість за грудень 2016 року на суму 2 501 733,21 грн за лютий 2017 року склали 25017,33 грн, на заборгованість 2 451 913,07 грн за березень 2017 року - 44575,78 грн, на заборгованість 1 884 249,74 грн за квітень 2017 року - 17436,13 грн, на заборгованість 1 170 329,52 грн за травень-липень 2017 року - 43809,67 грн, на заборгованість 884 785,20 грн за серпень 2017 року - (-884,79 грн), на заборгованість 513 558,71 грн за вересень 2017 року - 10 977,84 грн; на заборгованість 64 492,62 грн за жовтень 2017 року - 773,91 грн; всього інфляційні втрати на заборгованість за грудень 2016 року становлять 141 705,87 грн. Інфляційні втрати на заборгованість за січень на суму 11 138 958,09 грн за період 03.2017-11.2018 склали 2 365 101,26 грн. Інфляційні втрати на заборгованість за лютий та березень 2017 року позивачем нараховані правильно, погашення заборгованості за такі місяці відповідно до спільних протокольних рішень не відбувалось. Загальна сума заборгованості інфляційних втрат, що є обґрунтованою складає 36 592 285,25 грн.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Господарським судом прийнято всі подані сторонами докази.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи позивача щодо необхідності вчасного та повного погашення заборгованості за отриманий природний газ за Договором є правомірними. Водночас позивачем не взято до уваги, що спільними протокольними рішеннями та Договором про організацію взаєморозрахунків сторони визначили інший порядок погашення заборгованості, тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованості, погашені державою відповідно до вказаних документів, не здійснюється. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема у постанові від 03.04.2019 у справі № 906/278/18.

Позивач помилково вважає, що договір № 79/332-в про організацію взаєморозрахунків від 07.11.2017 набирає чинності з моменту здійснення його фінансування. Так, відповідно до п. 15 такий договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування, проте позивач не взяв до уваги, що відповідно до п. 14, який передує п. 15, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Тобто момент набрання чинності - 07.11.2017, а сама дійсність договору ставиться у залежність фінансування, яке було здійснено (платіжне доручення № 3 від 17.11.2017 на суму 5 985 677,74 грн, а.с. 104), тобто договір набрав чинності 07.11.2017 і є дійсним.

Відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на наступні обставини: в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 670-р відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання та не може визначити порядок сплати боргу; відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання в житловому фонді та державним бюджетним органам за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства і не уповноважене самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг; оскільки відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" при встановленні тарифів, які не відшкодовують витрат, фінансується різниця в тарифах з бюджету, а таке фінансування здійснюється із запізненням і без врахування інфляційних втрат, то обсяг невідшкодованої заборгованості за 2015 рік з різниці в тарифах за надані послуги населенню склав 7724563,34 грн, що підтверджується протоколом № 3 від 29.05.2017 засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; збитковість підприємства відповідача через невідповідність тарифів та низький рівень розрахунків за послуги теплопостачання споживачами послуг, так відповідно до звіту про фінансові результати за 2018 рік збиток становить 24 765 тис. грн (а.с. 124-127).

Позивач, заперечуючи проти зменшення пені, повідомив про ті обставини, що відповідачем так і не виконано у повному обсязі свої зобов`язання за Договором по сплаті основної суми заборгованості, яка становить 10 027 095,27 грн, а строк прострочення з оплати - більше 10 місяців. Посилаючись на ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, позивач зазначає, що ним не вчинено будь-яких неправомірних дій, що може потягнути за собою зменшення судом відповідальності відповідача.

Позивач також звертає увагу суду, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість позивача становила 42 663 тис.грн. Також позивач наголошує, що його віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, виконує обов`язок постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу. Позивач також зазначає, що відповідачем не надано доказів проведення роботи зі стягнення у судовому-позасудовому порядку заборгованості з контрагентів та держави розміру недоотриманих субвенцій; з поданих документів неможливо встановити поточний фінансовий стан (наявність/відсутність коштів на рахунках, майна тощо), відсутні докази можливої погрози банкрутства.

При розгляді заявленого відповідаячем у справаі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.

Також судом при вирішенні заявленого відповідачем клопотання враховано наступне.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

А отже, КП "Теплоенергетик" - відповідач у справі, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Господарський суд враховує, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Окрім того, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 24 765 тис. грн (а.с. 136).

Судом враховано, що позивачем у справі до стягнення також заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором.

Заявляючи додаткові вимоги, позивач використав передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов`язання боржником, який відноситься до об`єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.

Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб`єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії, тому суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.

Господарський суд вважає, що наведені вище обставини та надані докази дають господарському суду підстави для використання свого права на зменшення розміру нарахованої пені.

Разом з цим, враховуючи, що діяльність АТ НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та враховуючи правове призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає, що зменшення пені згідно клопотання відповідача до 1000,00 грн є занадто значним зменшенням, а тому зменшує розмір неустойки на 50% та стягує з відповідача пеню у розмірі 736 578,17 грн.

Доводи позивача в частині заперечень щодо зменшення штрафних санкцій, судом приймаються до уваги, але враховуючи всі вищевикладені підстави, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, явно скрутний фінансовий стан відповідача, а також інтереси обох сторін у справі, господарський суд вважає можливим зменшити розмір штрафних санкцій до 50 %.

Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

КП "Теплоенергетик", як Споживач за Договором порушило право Постачальника - АТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" в частині неповної та несвоєчасної оплати за отриманий природний газ, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

З огляду на викладене позов АТ "НАК "Нафтогаз" до КП "Теплоенергетик" підлягає задоволенню частково: 27 958 124,01 грн основного боргу, 736 578,17 грн пені, 1 485 403,70 грн три процента річних, 5 675 601,20 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову слід відмовити.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20.05.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", яким визначено порядок проведення енергогенеруючими компаніями, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, розрахунків за спожитий природний газ виключно через окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

Цим Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ "Нафтогаз України (позивачу).

Отже, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою КМУ №256 від 04.03.2002, згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Відповідно до п. 1 Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Позивач послався у відповіді на відзив на ст. 219 Господарського кодексу України, проте господарський суд не застосовує вказану норму при вирішенні питання про зменшення розміру пені, оскільки відповідач посилається на ст. 233 Господарського кодексу України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас стосовно зменшення розміру пені на 50 %, то судовий збір за стягнення пені, вимоги за якою не задоволені судом покладається на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 126, 129, 221, 232-233, 236-238, 240-242, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1, ідентифікаційний код 24153576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 27 958 124,01 грн, пеню у сумі 736 578,17 грн, три проценти річних у сумі 1 485 403,70 грн, інфляційні втрати у сумі 5 675 601,20 грн, а також 548 884,28 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6;

відповідачу за адресою: 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1.

Дата складення повного рішення 10.07.2019.

Суддя Л.С. Вавренюк