Рішення № 82937216, 08.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа № 910/6943/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітокорм», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс», м. Київ

про стягнення 117 568, 94 грн.,

Представники:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітокорм» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» про стягнення заборгованості у сумі 117 568,94 грн., а саме: 111 750,00 грн. – основного боргу, 1 478,77 грн. – 3% річних, 3 847,25 грн. – інфляційних втрат та 492,92 грн. – пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки № 21/03-18 від 21.03.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, але із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 08.07.2019 р.

У судове засідання 08.07.2019 р. представники позивача та відповідача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, зокрема, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, однак про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітокорм» (далі – постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» (далі – покупець/відповідач) був укладений договір поставки №21/03-18, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 5.2. договору, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 21-ого календарного дня з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Згідно п.п. 7.1., 7.5. договору, за недотримання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У випадку порушення строків здійснення платежів по цьому договору (несплати, неповної оплати) покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобов`язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов`язання.

Відповідно до специфікації №4 до вказаного договору, 26.11.2018 р. ТОВ «Фітокорм» поставило, а ТОВ «Торгівельний дім «Тормікс» прийняло товар на суму 111 750, 00 грн., що також підтверджується підписаними сторонами довіреністю № 602 від 26.11.2018 р., рахунком-фактурою № СФ-0000258 від 26.11.2018 р., видатковою накладною № РН-000258 від 26.11.2018 р. та товарно-транспортною накладною № 26111801 від 26.11.2018 р.

Проте, відповідач в порушення умов вищевказаного договору, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 111 750,00 грн., на підтвердження зворотнього відповідачем не надано суду інших доказів.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 1303-1 від 13.03.2019 р. та № 1004-1 від 10.04.2019 р. з вимогами погасити суму боргу за поставлений товар у розмірі 111 750,00 грн. Однак, відповідач вказані вимоги не задовольнив, відповіді на них не надав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фітокорм» та ТОВ «Торгівельний дім «Тормікс» був укладений договір поставки № 21/03-18 від 21.03.2018 р., відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 111 750,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 5.2. договору, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 21-ого календарного дня з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач у визначений термін, оплату за поставлений товар не здійснив. При цьому, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення суми боргу, проте відповідач вказані претензії не задовольнив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тормікс» було порушено умови договору поставки та положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 111 750,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 847,25 грн. – інфляційних втрат, 1 478,77 грн. – 3% річних від простроченої суми та 492,92 грн. – пені.

Так, відповідно до п. 7.5. договору у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому договору (несплати, неповної оплати) покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобов`язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється з урахування строку встановленого у договорі, а також в договорі передбачено інший розмір пені, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та пені у розмірі 1% від простроченої суми за період з 18.12.2018 р. до 27.05.2019 р., та встановлено, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру пені, проте, заявлена сума інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення виконання зобов`язання підлягає задоволенню, оскільки їх розмір не перевищує суму, обчислену судом.

Щодо нарахування 3% відсотків річних від простроченої суми та пені за період з 28.05.2019 р. і до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи п. 7.5. договору та ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо нарахування пені у розмірі 1% від суми заборгованості у період з 28.05.2019 року і до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*1/100*Д, де В – розмір пені, С – розмір заборгованості в гривнях, Д – кількість днів прострочення та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання у період з 28.05.2019 р. і до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В – сума нарахованих відсотків в гривнях, С – розмір заборгованості в гривнях, Д – кількість днів нарахування відсотків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітокорм» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41 «А», офіс 61; ідентифікаційний код 38190616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітокорм» (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 13/15, кв. 2; ідентифікаційний код 41714850) 111 750 (сто одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. – заборгованості, 1 478 (одну тисячу чотириста сімдесят вісім) грн. 77 коп. – 3% річних, 3 847 (три тисячі вісімсот сорок сім) грн. 25 коп. – інфляційних втрат, 492 (чотириста дев`яносто дві) грн. 92 коп. – пені та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. – судового збору.

Нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41 «А», офіс 61; ідентифікаційний код 38190616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітокорм» (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 13/15, кв. 2; ідентифікаційний код 41714850) пеню у розмірі 1% від суми заборгованості у період з 28.05.2019 року і до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*1/100*Д, де В – розмір пені, С – розмір заборгованості в гривнях, Д – кількість днів прострочення.

Нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41 «А», офіс 61; ідентифікаційний код 38190616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітокорм» (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 13/15, кв. 2; ідентифікаційний код 41714850) 3% річних за прострочення грошового зобов`язання у період з 28.05.2019 р. і до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В – сума нарахованих відсотків в гривнях, С – розмір заборгованості в гривнях, Д – кількість днів нарахування відсотків.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 10.07.2019.

Суддя В.В. Бондарчук