Рішення № 82937190, 10.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2019Справа № 910/5089/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРКАПІТАЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК»

про стягнення 67376,02 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву, з урахуванням заяви Позивача про зменшення позовних вимог від 04.06.2019 (зміна періоду нарахування санкцій), про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу та санкцій за договором доручення №23/03/1-16 від 23.03.2016, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань оплатити отримані послуги. У наданих суду поясненнях Позивач додатково зазначає, що рахунки фактури на оплату наданих послуг передавалися Позивачем Відповідачу одночасно з актами, але так як форма рахунків не передбачала їх підпису та зворотного повернення, то Відповідачем Позивачу було повернуто тільки акти наданих послуг. На думку Позивача також такі рахунки не є первинними документами, натомість факт надання послуг підтверджується підписаним сторонами актом, тому обов`язок оплатити послуги виник у Відповідача з моменту підписання актів надання послуг.

Відповідач вимоги позову відхилив з посиланням, що рахунки на оплату він не отримував, тому обов`язок оплатити отримані послуги у нього не виник, і також Відповідач зауважив на неналежне виконання Позивачем своїх обов`язків з передачі Відповідачу первинних документів – митних декларацій, експертного висновку №97ЦЗ від 04.07.2018 (оригіналів чи корпій), оскільки ці документи Відповідач сам отримати не може, тобто, що обов`язки належно Позивач за договором не виконав. Також Відповідач повідомив суд, що на його підприємстві змінився керівник, та що при огляді залучених до позову документів у нього виникли сумніви щодо належного підпису зі сторони Відповідача додаткової угоди до договору та актів.

У відповіді на відзив Позивач повторно зазначає про особисту передачу як актів, так і рахунків на оплату виконаних та описаних у актах послуг Відповідачу, тому обов`язок з оплати у Відповідача виник. Не передання Відповідачу всіх обумовлених договором документів по наданим послугам Позивач заперечує.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору від 23.03.2016 №23/03/1-16 з додатком (перелік і вартість послуг, далі разом – Договір), Відповідач, як замовник, доручив, а Позивач, як виконавець, зобов`язався надавати послуги по митному оформленню (декларуванню) товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України, здійснювати облік в митних органах, надавати транспортні та інші обумовлені Договором послуги.

За умовами розділу 5 Договору, за надання послуг по митному оформленню товарів, замовник виплачує виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг; вартість послуг визначається відповідно до тарифів, вказаних у додатку №1 до Договору.

На підтвердження факту надання послуг за цим Договором складається акт виконаних робіт, який підписується замовником протягом трьох календарних днів з моменту його надання (п. 5.3 Договору).

Так, залученими до справи актами наданих послуг №№ 19, 20 та 21 від 09.08.2018 підтверджено прийняття Відповідачем виконаних Позивачем за Договором послуг на загальну суму 51840 грн. Акти підписані, скріплені печатками, зауважень не містять; вказані у актах обсяги послуг та суми Відповідачем не оспорюються.

Заперечення Відповідача по суті спору зводяться до того, що обов`язок оплатити послуги у Відповідача ще не виник у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків Позивачем.

Відхиляючи заперечення Відповідача проти позову щодо неналежного виконання Позивачем своїх обов`язків з передачі Відповідачу первинних документів, суд зазначає, що виникнення у Відповідача обов`язку оплатити виконані послуги, обсяг, вартість та належне виконання яких підтверджено вищеописаними актами, за умовами Договору не ставиться у залежність від передачі чи не передачі Позивачем Відповідачу описаних у відзиві документів (митних декларацій, експертного висновку №97ЦЗ від 04.07.2018, у оригіналах чи корпіях), тому предмету даного спору питання передачі документів не стосується.

Якщо Відповідач вважає, що його права у межах Договору порушені не передачею Позивачем Відповідачу описаних у відзиві документів (митних декларацій, експертного висновку №97ЦЗ від 04.07.2018, у оригіналах чи корпіях), то Відповідач не позбавлений права захистити свої права шляхом пред`явлення до Позивача відповідної вимоги про виконання умов Договору у претензії або у позові. Судом також враховано, що до подачі даного позову Відповідач такої вимоги про передачу документів Позивачу не заявляв; матеріали справи не містять доказів протилежного.

Також судом відхиляються наведені Відповідачем у відзиві сумніви щодо належного підпису зі сторони Відповідача додаткової угоди до договору та актів. Суд зазначає, що за приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, у даному випадку саме Відповідач повинен довести суду обгрунтованість його сумнівів, чого Відповідачем зроблено не було, тому судом до уваги ці озвучені сумніви не приймаються, як необґрунтовані.

Щодо заперечень Відповідача проти позову, що рахунки на оплату він не отримував, тому обов`язок оплатити отримані послуги у нього не виник, суд зазначає наступне.

Дійсно, матеріали справи не містять доказів отримання Відповідачем від Позивача рахунків на оплату вказаних у актах №№ 19, 20 та 21 від 09.08.2018 послуг, при цьому, твердження Позивача про передачу рахунків через фізичних осіб також не підтверджені документально, та відсутні вчинені у порядку ст. 88 ГПК України заяви свідків від цих фізичних осіб, які могли б підтвердити твердження Позивача, отримані з чужих слів.

Разом з цим, за умовами Договору рахунки виставляються Позивачем після та на підставі наданих (виконаних) послуг, що сторони підтверджують підписаними актами, та Відповідач є зобов`язаною особою отримані послуги оплатити.

Враховуючи наведене, саме на Відповідача, якщо він вважає, що рахунок після отримання послуг та підписанні актів, йому переданий не був, але послуги було виконано належним чином і в повному обсязі (акти підписані без зауважень), і покладається обов`язок отримати рахунок у Позивача та його оплатити, оскільки як саме повинно проходити таке «виставлення рахунку» сторонами у Договорі не погоджено.

Крім того, рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги.

Також, такі рахунки не є первинними фінансовими (бухгалтерськими) документами, що підтверджують господарські операції, натомість факт надання послуг підтверджується підписаними сторонами актами. Виходячи з наведеного, судом відхиляються і посилання Позивача на реєстрацію податкових декларацій. Обставина їх належної чи неналежної реєстрації не є предметом даного спору, та не є прямим доказом здійснення господарської операції.

Всі необхідні реквізити Позивача для оплати були наявні як у Договорі, так і вказувалися у актах наданих послуг. Відповідач також не був позбавлений права та можливості, якщо сумнівався у рахунках, виконати свій обов`язок з оплати належним чином шляхом внесення коштів на депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України).

Твердження Відповідача, що він звертався до Позивача і Позивачем було відмовлено йому у наданні рахунку судом відхилені, як необґрунтовані, оскільки Відповідачем не надано доказів на доведення таких його тверджень.

У справі відсутні докази наявності у Відповідача будь-яких заперечень та/або зауважень щодо кількості, якості та/або комплектності виконаних Позивачем по Договору та описаних у наведених вище актах послуг.

Розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим та арифметично правильним.

Щодо моменту, коли виникло зобов`язання з оплати, та коли воно було прострочено, суд зазначає наступне. Рахунки на оплату формуються на підставі та з метою оплати вказаних у актах №№ 19, 20 та 21 від 09.08.2018 послуг, тому можуть бути виставлені не раніше та/або одразу при підписанні сторонами актів, отже, могли бути виставлені Позивачем та отримані Відповідачем у Позивача безпосередньо з 09.08.2018, тобто з дня, коли сторони підписали акти, однак отримані не були оскільки Відповідач по отримання рахунків не звертався; матеріали справи не містять доказів протилежного.

Оплата за приписами п. 5.2 Договору повинна була бути здійснено протягом 3х банківських днів з моменту виставлення рахунку. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, визначений п. 5.2 Договору строк оплати розпочався 10.08.2018 та сплинув 14.08.2018 (11 та 12 серпня 2018 року – вихідні дні, відповідно не зараховуються у банківські дні), тому 15.08.2018 є першим днем прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на наведене, матеріалами справи доведено невиконання Відповідачем зобов`язання з внесення оплати за надані Позивачем по Договору послуги у сумі 51840 грн., тому позовні вимоги згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України про стягнення 51840 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені на підставі п. 5.4 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України;

- втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних судом також перевірено, але визнано необґрунтованим, оскільки вони розраховані раніше від дати, коли у Відповідача виникло. Тому суд робить власний розрахунок заявлених Позивачем пені, втрат від інфляції та 3% річних, з 15.08.2018 та у межах заявленого Позивачем загального періоду нарахування, і за розрахунком суду:

- пеня за період 15.08.2018 – 10.02.2019 становить 9170,71 грн.;

- втрати від інфляції за період 15.08.2018 – 03.06.2019 становить 5358,95 грн.;

- 3% річних за період 15.08.2018 – 03.06.2019 становить 1248,42 грн.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у наведених вище сумах, які розраховані судом; у іншій частині вимоги про стягнення пені та 3% річних визнаються судом необґрунтованими з наведених вище підстав.

Вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 4847,04 грн. судом задовольняються повністю, оскільки за визнаний судом обґрунтованим період суд розрахував більшу суму.

Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» (м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літера Г; ідентифікаційний код 39778889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРКАПІТАЛ» (м. Київ, вул. Горького, 172; ідентифікаційний код 39048040) 51840 (п`ятдесят одну тисячу вісімсот сорок) грн. заборгованості, 9170 (дев`ять тисяч сто сімдесят) грн. 71 коп. пені, 4847 (чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн. 04 коп. втрат від інфляції, 1248 (одну тисячу двісті сорок вісім) грн. 42 коп. 3% річних, а також 1913 (одну тисячу дев`ятсот тринадцять) грн. 31 коп. судового збору.

У іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків