Рішення № 82937149, 09.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2019 м. Київ Справа № 910/4670/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО";

до: приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА";

про: стягнення 43.413,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (далі – позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" (далі – відповідач) про стягнення 43.413,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором добровільного страхування майна від 22.12.2014 № 12-0197-14-00074, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 43.413,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4670/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що сума, заявлена до стягнення в розмірі 43.413,00 грн. є сумою відшкодування збитків причетною особою, тобто сума яку за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.03.2015 у справі № 464/1762/15-к., що повинна бути відшкодована ОСОБА_1 , який вчинив крадіжку.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказав про неотримання заявленої до стягнення суми від винної особи та наявність підстав для її стягнення з відповідача.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як страхувальником, та відповідачем, як страховиком, укладено договір добровільного страхування майна від 22.12.2014 № 12-0197-14-00074 (далі – Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпоряджанням майном.

Пунктом 2.3 Договору, зокрема, визначено, що страховим випадком за Договором є неправомірні дії третіх осіб, а саме: крадіжка зі зламом, грабіж, розбійний напад, умисне знищення або пошкодження майна третіми особами (включаючи вандалізм, хуліганство).

Положеннями пункту 5.2 Договору, позивач зобов`язаний протягом двох календарних днів з моменту настання страхового випадку повідомити про це відповідача та вигодо набувача.

Відповідно до п.п. 7 п. 8.1, для отримання страхового відшкодування позивач повинен надати, зокрема, якщо справа про страховий випадок передана до суду – копію рішення суду, якщо цей документ є в наявності.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором страхування.

У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Позивач вказує, що 10.01.2015 в приміщенні торгівельного закладу останнього за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 8 громадянин ОСОБА_1 шляхом пошкодження вхідних дверей закладу, таємно з корисливих мотивів викрав мобільні телефони, дії якого були кваліфіковані правоохоронними органами, як крадіжка, що стало підставою для виплати страхового відшкодування, про що було повідомлено відповідача 10.01.2015.

Так відповідачем 25.12.2015, було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 20.761,97 грн.

Проте, у зв`язку з тим, що позивач не погодився із розміром такої виплати, останнім направлено на адресу відповідача лист від 27.01.2016 № 92 з метою роз`яснення такої виплати.

Листом-відповіддю від 18.03.2016 № 03/1608 відповідач повідомив позивача про здійснений розрахунок страхового відшкодування, а саме: 20.761,97 (СВ) = 84.174,97 (ВВР або МЗ) – 20.000,00 (ФР) – 43.413,00 грн. (ВЗПО), де: 84.174,97 грн. – вартість відновлюваного ремонту пошкодженого майна; 20.000,00 грн. – безумовна франшиза; 43.413,00 грн. – відшкодування збитків причетною особою, тобто сума яку за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.03.2015 у справі № 464/1762/15-к., що повинна бути відшкодована ОСОБА_1 , який вчинив крадіжку.

Враховуючи те, що гр. ОСОБА_1 не здійснив відшкодування збитків позивачу за вказаним вище вироком суду, позивач вважає, що вказана сума (43.413,00 грн.) не є сумою відшкодування збитків причетною особою та неправомірно не включена відповідачем до суми страхового відшкодування, а відтак підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Позивачем, долучено до заяви про виплату страхового відшкодування, зокрема, вирок Сихівського районного суду м. Львів від 19.03.2015 у справі № 464/1762/15-к, який залишений без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.05.2015, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України (тобто за вчинення крадіжки майна, застрахованого за укладеним між сторонами спору Договором). Відповідно до резолютивної частини вироку: "цивільний позов з уточненнями задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ "АЛЛО" завдану матеріальну шкоду в сумі 43 413 (сорок три тисячі чотириста тринадцять) грн.".

Приймаючи до уваги вказаний вище вирок суду, а саме: той факт, що частину вартості завданої матеріальної шкоди, суд стягнув з винної в настанні страхового випадку особи, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 20.761,97 грн. з вирахуванням з загального розміру матеріального збитку, визначеного вироком суду (43.413,00 грн.).

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Твердження позивача викладені у відповіді на відзив судом відхилені, оскільки останній самостійно звернувся до суду із цивільним позовом до винної у настанні страхового випадку особи, а не до відповідача на всю суму матеріального збитку.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя С.В. Балац