Рішення № 82937144, 09.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2019Справа №910/4480/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 3 761,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Фізична особа-підприємець Сергієнко Володимир Іванович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 23 268,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Сергієнко Володимир Іванович вказує, що на виконання своїх зобов`язань за Договором поставки №УЗ/ЦБМЕС-18104/Ю від 16.07.2018, укладеним з Виробничим підрозділом "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель" Акціонерного товариства "Українська залізниця", ним було поставлено товар, а відповідачем не виконано свого зобов`язання з оплати товару, у зв`язку з чим у Акціонерного товариства "Українська залізниця" наявний борг перед позивачем у розмірі 19 506,96 грн. Крім того, у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 2 004,35 грн., 3% річних у розмірі 333,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 424,01 грн., нараховані за період з 24.08.2018 по 04.04.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2019 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 12.04.2019) відкрито провадження у справі №910/4480/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

27.05.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач вказує, що 16.04.2019 сплатив заборгованість за Договором поставки №УЗ/ЦБМЕС-18104/Ю від 16.07.2018 у розмірі 19 506,96 грн. Крім того, відповідач вказує, що виникнення у Акціонерного товариства "Українська залізниця" грошового зобов`язання перед Фізичною особою-підприємцем Сергієнко Володимиром Івановичем з оплати товару нерозривно пов`язане з наданням останнім актів приймання-передачі, в той час як позивачем не надано жодних доказів складання та направлення відповідачу відповідних актів. У зв`язку з наведеним, відповідач вважає, що ним не було прострочено своїх зобов`язань перед позивачем.

31.05.2019 через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Сергієнко Володимира Івановича надійшла заява, в якій він повідомляє, що ним було допущено технічну описку у тексті позовної заяви та замість 3% річних вказано проценти за користування чужими грошовими коштами. Крім того, позивач підтверджує, що після звернення до господарського суду міста Києва із даним позовом відповідачем було сплачено заборгованість з оплати товару у розмірі 19 506,96 грн., у зв`язку з чим зменшує свої позовні вимоги на вказану суму.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Сергієнко Володимира Івановича про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає її до розгляду з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З аналізу наведеної норми вбачається, що позивач може реалізувати своє право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог лише до початку розгляду справи по суті.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у справі №910/4480/19 було відкрите 26.04.2019 – дата ухвали про відкриття провадження у справі, а відтак на підставі приписів ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд даної справи по суті розпочався 28.05.2019 (з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України), отже заява позивача про зменшення позовних вимог, яка була здана до установи поштового зв`язку 27.05.2019, подана у визначений Господарським процесуальним кодексом України строк та до початку розгляду справи по суті.

З огляду на наведене, суд приймає зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим подальший розгляд справи буде здійснюватись в межах заявлених до стягнення сум пені у розмірі 2 004,35 грн., 3% річних у розмірі 333,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 424,01 грн., у зв`язку з чим має місце нова ціна позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

16.07.2018 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Сергієнко Володимиром Івановичем (постачальник) був укладений договір поставки №УЗ/ЦБМЕС-18104/Ю (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі.

Згідно з п. 7.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом 10 днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 19 506,96 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем оплачено поставлений на підставі Договору товар на суму 19 506,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1747051 від 15.04.2019.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 004,35 грн., 3% річних у розмірі 333,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 424,01 грн., нарахованих за період з 24.08.2018 по 04.04.2019.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 19 506,96 грн., а саме:

- згідно видаткової накладеної №ФПД:002359 від 24.07.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 1 773,36 грн.;

- згідно видаткової накладеної №ФПД:003846 від 04.08.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 5 911,20 грн.;

- згідно видаткової накладеної №ФПД:005762 від 11.08.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 11 822,40 грн.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом 10 днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Як вбачається на наявних в матеріалах справи платіжного доручення №1747051 від 15.04.2019 та звіту по дебетових та кредитних операціях по рахунку ОСОБА_1 , кошти від відповідача в розмірі 19 506,96 грн. в якості оплати за поставлений товар були зараховані на банківський рахунок позивача 17.04.2019.

Відповідач заперечує стосовно тверджень позивача про несвоєчасну оплату поставленого товару з огляду на те, що умови п. 7.2 Договору встановлюють строк оплати товару після отримання замовником, зокрема, актів приймання-передачі товару, в той час як позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу направлення та навіть складання відповідних актів приймання-передачі товару.

Суд не погоджується з такою позицією Акціонерного товариства "Українська залізниця" з огляду на наступне.

Пунктом 8.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1956 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" та Інструкцією №П-7 від 25.06.1966 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" при наявності товарносупровідних документів: товаро-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку фактури, документів підтверджуючих якість.

Відповідно до пункту 29 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції, визначеними у пунктах 19, 20 цієї інструкції осіб, тобто представника покупця, і за необхідності представника постачальника, складається акт про фактичну якість та комплектацію продукції. Акт має бути складено в день завершення приймання продукції.

Пунктом 6 Інструкції П-7 визначено граничні строки, протягом яких продукція має бути перевірена за якісними показниками, та складено відповідний акт.

Слід зауважити, що системний аналіз положень Інструкції П-7 дає підстави для висновку про те, що саме на покупця покладено обов`язок здійснити прийомку товару та скласти відповідний акт. Представник постачальника залучається до складання акту у виключних, передбачених умовами договору чи інструкцією випадках (пункти 16-19 Інструкції П-7).

За приписами статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Суд відзначає, що за умовами п. 7.2 Договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Всі наявні в матеріалах справи видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, при цьому, жодного заперечення стосовно якості та кількості отриманого товару в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі №906/953/17.

Більш того, відповідач жодного разу не звертався до позивача з вимогами передати належним чином складені акти для виконання своїх грошових зобов`язань, а повна сплата ним вартості поставленого товару після звернення позивача до суду із даним позовом свідчить про наявність у нього повного пакету документів, переданого п. 7.2 Договору.

З огляду на викладене, твердження відповідача про неотримання актів приймання-передачі товару судом не приймається до уваги.

Водночас, у пункті 7.2 Договору сторони погодили, що оплата поставленого товару буде здійснена протягом 10 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної, тобто, обов`язковою умовою оплати товару є реєстрація податкової накладної.

З наданих позивачем податкових накладних вбачається, що податкова накладна №1062 від 24.07.2018 на суму 1 773,36 грн. була зареєстрована позивачем 13.08.2018, податкова накладна №246 від 04.08.2018 на суму 5 911,20 грн. була зареєстрована позивачем 29.08.2018, податкова накладна №912 від 11.08.2018 була зареєстрована позивачем 29.08.2018.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, розрахунок за товар повинен був бути здійснений покупцем протягом 10 календарних днів з дати реєстрації податкових накладних.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 7.2 Договору відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений згідно видаткової накладеної №ФПД:002359 від 24.07.2018 товар вартістю 1 773,36 грн. до 23.08.2018, а поставлений згідно видаткових накладених №ФПД:003846 від 04.08.2018 товар вартістю 5 911,20 грн. та №ФПД:005762 від 11.08.2018 товар вартістю 11 822,40 грн. – до 10.09.2018 (враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, та зважаючи на те, що останній день строку оплати товару за вказаними накладними перепадав на 08.09.2018 – суботу).

Таким чином, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі Договору товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем за переданий позивачем на підставі Договору товар. Відповідачем факт прострочення виконання зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 004,35 грн., 3% річних у розмірі 333,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 424,01 грн., нарахованих за період з 24.08.2018 по 04.04.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми заборгованості, за кожен день прострочки), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

.Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано період нарахування пені, визначений у ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Крім того, позивачем, під час визначення дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, не враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, правомірним є нарахування пені за прострочення оплати поставленого згідно видаткової накладеної №ФПД:002359 від 24.07.2018 товару вартістю 1 773,36 грн. з 24.08.2018 по 23.02.2019, а за поставлений згідно видаткових накладених №ФПД:003846 від 04.08.2018 та №ФПД:005762 від 11.08.2018 товар загальною вартістю 17 733,60 грн. – з 11.09.2018 (визначена судом дата, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання) по 10.03.2019.

За таких обставин, суд, здійснивши власний розрахунок пені щодо кожного простроченого платежу (партії поставки) та в межах заявленого позивачем періоду нарахування, прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з відповідача пені у розмірі 1 743,49 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 260,86 грн. (2 004,35 грн. – 1 743,49 грн.) не підлягає задоволенню, оскільки обрахована невірно

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 332,91 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 424,01 грн. (зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат).

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 0,53 грн. (333,44 грн. – 332,91 грн.) не підлягають задоволенню, оскільки обраховані невірно у зв`язку з невірним визначенням позивачем дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання.

За таких обставин позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сергієнко Володимира Івановича підлягають частковому задоволенню, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню пеня у розмірі 1 743,49 грн., 3% річних у розмірі 332,91 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 424,01 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 130, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Сергієнко Володимира Івановича задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Фізичної особи-підприємця Сергієнко Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пеню у розмірі 1 743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 332 (триста тридцять два) грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 1 787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 52 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 09.07.2019.

Суддя Р.В.Бойко