Рішення № 82937083, 09.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2019 м. Київ Справа № 910/5704/19

За позовом: приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ";

до: акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ";

про: стягнення 52.469,97 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне акціонерне товариство "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі – позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі – відповідач) про стягнення 52.469,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено порушення строку доставки порожніх вагонів позивача, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача неустойки в сумі 52.469,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5704/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас відповідачем подана до суду заява про зменшення штрафу, яка мотивована скрутним матеріальним становищем відповідача.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Так у серпні – вересні 2018 відповідачем до станції "ТЕРНИ" Придніпровської залізниці здійснено перевезення вантажу "порожние вагоны из-под выгрузки железорудного окатыша, вагоны направляются под погрузку" (одержувачем якого є позивач) за залізничними накладними: №№ 2151402701, 2151402719, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 , 12760, 12761, 12762, 12763, 12764, 12765, АДРЕСА_1 , НОМЕР_25 , НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , НОМЕР_28 .

Так, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі № 904/4195/16, від 17.01.2017 у справі № 904/3013/16.

Проте, згідно з відбитком штемпеля на вказаних вище накладних відповідачем допущене прострочення термінів доставки вантажу, визначених статутом залізниць України та правилами обчислення термінів доставки вантажу, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача неустойки в сумі 52.469,97 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписами частини 2 статті 10 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 із подальшими змінами) (далі – Угода).

Параграфом 3 статті 14 Угоди визначено, що укладення договору перевезення підтверджується накладною.

Відповідно до параграфу 2 статті 24 Угоди, строк доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:

- для контейнерів – 1 доба на кожні початі 150 км.;

- для інших відправок – 1 доба на кожні початі 200 км.

Положеннями параграфу 3 статті 24 передбачено, що строк доставки вантажу збільшується на одну добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Умовами параграфів 5, 7 статті 24 Угоди визначено, що термін доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, що йде за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачеві повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається за повну. Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу і можливість передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.

Параграфами 1, 2 статті 45 Угоди визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "строк доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.

Розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення строку доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (доба) до загального терміну доставки, а саме:

- 6 % провізної плати при перевищенні строку доставки не більше одної десятої загального строку доставки;

- 18 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад трьох десятих загального терміну доставки;

- 30 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.

Таким чином, факт порушення відповідачем строку доставки вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки за Угодою є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 52.469,97 за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відносно тверджень відповідача про те, що підставою зменшення розміру неустойки є скрутний фінансовий стан останнього суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви останнього про зменшення розміру неустойки з тих підстав, що відповідачем не подано до суду жодного документу який надав би суду можливість застосувати приписи частини 1 статті 233 Господарського кодексу України.

Крім того, сума неустойки заявлена до стягнення, жодним чином не погіршить фінансовий стан відповідача.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50079, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191023) неустойку в сумі 52.469 (п`ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) грн. 97 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац