Рішення № 82936909, 27.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/17483/18

За позовомПриватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”до Приватного підприємства “Ратмир-Соло”простягнення 653436,38 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаДрачова М.С. – довіреність №282 від 06.05.2019;від відповідачаКуликов Ю.Ю., ордер серії ІФ №051215 від 12.06.2019;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Ратмир-Соло” 653436,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва №1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), здійснює скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, у зв`язку з чим позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.05.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 653436,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/17483/18; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде подано).

31.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи №910/17483/18 в порядку спрощеного провадження.

12.02.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що позивачем не надано жодного доказу того, що Приватне підприємство “Ратмир-Соло” у період з 01.05.2015 по 31.03.2018 здійснювало скид стічних вод без умов на скид, а надані копії актів про зняття показань приладів обліку не є належними доказами, які підтверджують фактичну кількість стічних вод, які надійшли від відповідача.

Також за твердженнями відповідача, між ним та Приватним підприємством “Авадан” починаючи з 2015 року укладений договір про надання послуг, відповідно до умов якого Приватне підприємство “Ратмир-Соло” реалізувало всю отриману від позивача воду Приватному підприємству “Авадан” без скиду стічних вод.

14.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи №910/17483/18 в порядку загального провадження.

15.02.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів, викладених відповідачем у відзиві на позов заперечив та стверджував, зокрема, про те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Крім того, як зауважив позивач, у період за який проведено нарахування плати за скид стічних вод без умов, тобто у період з 01.05.2015 по 31.03.2018, представником позивача в присутності представника відповідача щомісячно здійснювалось зняття показань з приладів обліку, розташованих в приміщенні об`єкта за адресою: м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 13-А, Приватне підприємство “Ратмир-Соло” про незгоду щодо кількості, якості або вартості отриманих послуг не повідомляло, а тому в силу положень укладеного між сторонами договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення є такими, що прийняті відповідачем в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 вирішено здійснювати розгляд справи №910/17483/18 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 20.03.2019; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 18.03.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив (відзиви) протягом 5 днів з дня отримання відзиву (відзивів) на позов (якщо такий було подано).

26.02.2019 через канцелярію суду надійшла заява відповідача про приєднання додатків до відзиву на позов.

20.03.2019 від через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, зокрема, що позивач не виставляв на адресу відповідача рахунки за послуги водовідведення, у зв`язку з чим відповідач не повідомляв і не міг повідомити про свою незгоду щодо кількості та вартості послуг з водовідведення. Також відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог та надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Крім того, до відзиву на позов відповідачем було долучено клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 №05-23/516 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17483/18 у зв`язку із прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 05.03.2019 №662/0/15-19 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку”.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/17483/18 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу №910/17483/18 до свого провадження; призначено підготовче засідання у справі на 24.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 повернуто Приватному підприємству “Авадан” апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження від 09.01.2019.

18.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній навів додаткові письмові обґрунтування заявлених позовних вимог. Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.05.2019; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив – 5 днів з дня отримання такої відповіді.

В судовому засіданні 22.05.2019 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи у зв`язку з відсутністю на те процесуальних підстав. Для з`ясування обставин, які мають значення для справи, спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, на переконання суду, не потрібні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2019.

27.05.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення щодо прийняття до розгляду відповіді позивача на відзив.

11.06.2019 через канцелярію суду надійшли заява відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності до позовних вимог та додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 12.06.2019 оголошено перерву до 27.06.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2019 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2019 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та письмових поясненнях по суті спору.

В судовому засіданні 27.06.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2006 між Приватним підприємством “Свічколап Трейдінг” (зміна найменування на Приватне підприємство “Ратмир-Соло”) (надалі – абонент, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”) (надалі – постачальник, позивач) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі №06504/5-03 (надалі – договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м.Києва (надалі – дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м.Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м.Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження дозволу на скид стічних вод згідно з вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показанням лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Відповідно до п.2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно п.2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п.2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у 10-тиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п.2.2.5 договору).

Абонент зобов`язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та своєчасно подовжувати у встановленому порядку дозвіл на скидання стічних вод у каналізаційну мережу постачальника (п.п.3.3.5, 3.3.11 договору).

В разі порушення абонентом п.п.1.1, 1.5 цього договору плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог місцевих правил приймання (п.4.9 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що всі питання, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України. Умови цього договору застосовуються до відносин між постачальником та абонентом, які виникли до його укладення.

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п.7.1 договору).

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі №06504/5-03 від 31.03.2006, суд дійшов висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва №1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме за адресою: м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 13-А у період з 01.05.2015 по 31.03.2018 здійснено скид стічних вод без отримання Умов на скид, що підтверджується актами зняття показань з приладів, у зв`язку з чим відповідачу нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва на загальну суму 653436,38 грн.

14.05.2018 позивачем направлено на адресу Приватного підприємства “Ратмир-Соло” лист-попередження від 24.04.2018 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 653436,38 грн з розрахунком №15/ВУ-Ф-08/117-03-2018 від 24.04.2018.

Лист-попередження з розрахунком отримані відповідачем 22.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами протягом спірного періоду (з 01.05.2015 по 31.03.2018) складались та підписувались акти про зняття показань з приладу обліку, в яких відображався поточний стан приладу обліку та фіксувались показники з приладу обліку води.

Станом на дату звернення до суду із позовною заявою грошові кошти в загальному розмірі 653436,38 грн, що нараховані за скид стічних вод з об`єктів, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 13-А без Умов на скид стічних вод, відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06504/5-03 від 31.03.2006 є договором про надання послуг.

Частиною 2 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст.902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

21.05.2017 Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691 втратили чинність, внаслідок набрання чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №166-р “Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади”.

У ст.13-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення” вказується, що у населених пунктах, популяційний еквівалент яких становить 2 тисячі і більше, впровадження централізованого водовідведення є обов`язковим. Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту. Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ фізичних і юридичних осіб до затверджених місцевих правил. Місцеві правила включають: основні вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту підприємствами централізованого водовідведення; популяційний еквівалент населеного пункту; основні вимоги щодо скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення суб`єктами господарювання; вимоги щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму контролю за скиданням стічних вод; розмір плати, що справляється із суб`єктів господарювання за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення та за порушення вимог щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму компенсації власнику мереж, споруд, устаткування системи централізованого водовідведення відповідного населеного пункту витрат на відновлення таких мереж, споруд, устаткування, зумовлених їх пошкодженням чи руйнуванням внаслідок порушення вимог щодо скидання стічних вод; інші вимоги, передбачені законом. Місцеві правила не можуть передбачати обов`язок фізичних чи юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також надавати повноваження органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям, утвореним такими органами, щодо видачі дозвільних документів.

Відповідно до ст.ст.30, 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”; ст.ст.1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); ст.ст.1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 №1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила №1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Згідно з п.2.4 Правил №1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”.

У відповідності до положень п.3.3 Правил №1879 абоненти зобов`язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (п.8.1 Правил №1879).

В контексті положень ст. 13-1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” та Правил №1879 Умови на скид стічних вод не є документацією дозвільного характеру, як про те зазначає відповідач, а ними визначаються лише вимоги щодо прийняття стічних вод: обсяг, якість, хімічний склад.

Відповідно до п.8.6 Правил №1879 при порушенні цих Правил та Правил користування №190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач за адресою: м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 13-А у період з 01.05.2015 по 31.03.2018 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид стічних вод, що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, у зв`язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва у загальному розмірі 653436,38 грн.

Позивачем 14.05.2018 направлено на адресу Приватного підприємства “Ратмир-Соло” лист-попередження від 24.04.2018 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 653436,38 грн з розрахунком №15/ВУ-Ф-08/117-03-2018 від 24.04.2018, який був отриманий відповідачем 22.05.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

І лише 24.05.2018 та 01.06.2018 відповідач звернувся до позивача із заявами №21 від 24.05.2018 та №23 від 01.06.2018 на продовження дії умов дозволу на скид стічних вод в міську систему каналізації.

Тобто, докази отримання відповідачем Умов на скид у спірний період з 01.05.2015 по 31.03.2018 в матеріалах справи відсутні, і відповідачем суду не надані, а надані позивачем листи №21 від 24.05.2018 та №23 від 01.06.2018 на продовження дії умов дозволу на скид стічних вод в міську систему каналізації жодним чином не стосуються нарахувань плати за скид стічних вод без умов на скид, що є предметом розгляду у даній справі, оскільки стосуються іншого періоду.

При цьому, листи про видачу/продовження дії умов на скид стічних вод, які б направлялися до позивача у спірний період та свідчили про вжиття відповідачем заходів для отримання умов на скид по вул.Г.Хоткевича, 13-А у період з 01.05.2015 по 31.03.2018, відсутні.

Щодо наданого суду листа відповідача №15 від 25.11.2014, в якому останній повідомив позивача про те, що з 01.01.2015 не буде здійснювати скид стічних вод в систему каналізації, то суд зазначає про відсутність належних та допустимих доказів його направлення на адресу Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”. В матеріалах справи наявний тільки опис вкладення у цінний лист від 25.11.2014, який підтверджує вміст відправлення без фіскального чеку відділення зв`язку, який безпосередньо підтверджує фактичне надання послуги пересилання поштового відправлення, а також з огляду на відсутність відомостей про надходження означеного листа в базі електронного документообігу корпоративної інформаційної системи управління “ІТ-підприємство” позивача, суд не приймає вказаний документ (лист №15 від 25.11.2014) як належний та допустимий доказ здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на повідомлення позивача про відсутність скидання стічних вод.

Щодо договору про надання послуг №2015-1 від 01.01.2015, який укладений між Приватним підприємством “Ратмир-Соло” як замовником та Приватним підприємством “Авадан” як підрядником, і відповідно до умов якого Приватне підприємство “Ратмир-Соло” реалізувало всю отриману від позивача воду Приватному підприємству “Авадан” без скиду стічних вод в мережу каналізації, суд зазначає, що у п.1.3 означеного правочину контрагентами погоджено, що підрядник замовляє у замовника послуги з придбання води за тарифами Київводоканала на умовах відшкодування вартості на підставі копій рахунків Київводоканалу, на умовах самовивозу, тобто власним транспортом та у власній тарі без надання замовником можливості скидати воду за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , 13-А ( АДРЕСА_3 назва вулиці – АДРЕСА_4 ).

В той же час, вул.Червоногвардійська у м. Києві була перейменована на вул.Г.Хоткевича згідно розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 №125/1, тобто майже на рік пізніше, ніж про це вказано в договорі про надання послуг №2015-1 від 01.01.2015, який укладений між Приватним підприємством “Ратмир-Соло” як замовником та Приватним підприємством “Авадан” як підрядником, а отже суд критично ставиться до наданого відповідачем доказу.

Суд зазначає, що в будь-якому разі, внесення змін до укладеного між сторонами договору відбувається шляхом підписання обома сторонами додаткової угоди (п.5.11 договору). Проте, відповідач не надав суду доказів погодження з позивачем у передбаченому договором порядку питання щодо врегулювання цієї ситуації. Відтак, відповідач за відсутності лічильника стічних вод, зобов`язаний оплатити позивачу обсяг стічних вод, який визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання (п. 2.1.4 договору). Тому акти про зняття показань з приладів обліку, які підписані сторонами у спірний період, та надані суду, є належними та допустимими доказами, що підтверджують кількість стічних вод відповідача за спірний період.

Договір на проведення контролю за якістю стічних вод №1399 від 14.11.2006, укладений між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, на який посилається відповідач жодного відношення до предмету спору не має, оскільки предметом цього договору є надання водоканалом у 2006-2007 роках відповідачу послуг з проведення хімічних аналізів стоків.

Згідно з нормами ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

В разі порушення абонентом п.п.1.1, 1.5 цього договору плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог місцевих правил приймання (п.4.9 договору).

Пунктом 8.1 Правил №1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Враховуючи зазначені положення законодавства, з огляду на п.4.9 договору, рішення постачальника про нарахування абоненту 653436,38 грн вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п`ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за вірним розрахунком позивача складає 653436,38 грн.

Щодо посилання відповідача на Закон України “Про природні монополії” та необхідність наявності у позивача ліцензії, суд зазначає наступне.

За змістом ст.5 Закону України “Про природні монополії”, відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб`єктів природних монополій у сфері, зокрема, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Частиною 2 ст.5 Закону України “Про природні монополії” визначено, що зведений перелік суб`єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб`єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб`єкти природних монополій, - національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.

Згідно зведеного переліку суб`єктів природних монополій станом на 31.05.2019, який розміщений на офіційному сайті Антимонопольного комітету України, Приватне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” є суб`єктом природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, органом, що склав та веде цей реєстр є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому на офіційному сайті означеної комісії міститься постанова №16 від 15.01.2016 “Про переоформлення ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої Приватному акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Київводоканал” на безстрокову.

Щодо доводів відповідача про застосування до правовідносин сторін Закону України “Про захист економічної конкуренції”, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст.2 означеного нормативно-правового акту цим законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

За змістом ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Частиною 4 ст.4 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Наразі в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували зловживання позивача своїм монопольним становищем на ринку у сфері централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, так як і не надано рішень уповноваженого органу на підтвердження викладеного у додаткових поясненнях по суті спору.

Суд зазначає, що Закону України “Про захист економічної конкуренції” не регулює правовідносини сторін щодо виконання або неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі №06504/5-03 від 31.03.2006, а отже посилання відповідача на норми вказаного закону є необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо тверджень відповідача про те, що заявлені позивачем вимоги виходять за межі визначеного законодавством строку як загальної так і спеціальної позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 №10, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Як встановлено судом, позивач, виявивши, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України здійснює скидання стічних вод до міської каналізації без наявних Умов на скид за адресою: м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 13-А, здійснив нарахування останньому плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва у період з 01.05.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 653436,38 грн.

14.05.2018 позивачем направлено на адресу Приватного підприємства “Ратмир-Соло” лист-попередження від 24.04.2018 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 653436,38 грн з розрахунком №15/ВУ-Ф-08/117-03-2018 від 24.04.2018, який був отриманий відповідачем 22.05.2018.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання шляхом обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У листі-попереджені зазначений десятиденний строк для добровільної оплати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод.

Тобто, строк позовної давності для звернення позивача до суду для захисту порушеного права виник з моменту спливу десятиденного строку, зазначеного у листі-попередженні від 24.04.2018 для добровільної оплати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, а саме з 02.06.2018.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва для захисту порушеного права в межах визначеного законодавством строку.

При цьому суд зазначає, що вимоги про застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді стягнення п`ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за розрахунком позивача складає 653436,38 грн не є вимогами про стягнення неустойки, а отже положення п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін не застосовуються.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Приватного підприємства “Ратмир-Соло” про стягнення 653436,38 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 9801,55 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Ратмир-Соло” (03049, м.Київ, вулиця Курська, будинок 10, ідентифікаційний код 32420973) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) грошові кошти за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 653436 (шістсот п`ятдесят три тисячі чотириста тридцять шість) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 9801 (дев`ять тисяч вісімсот одна) грн 55 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.07.2019

Суддя Ю.М.Смирнова