Рішення № 82936825, 09.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2019Справа №910/5350/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

про стягнення 53 368,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про стягнення 53 368,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-02102-18-00099 від 05.04.2018 та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу – автомобіля "Opel", державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/001683894, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 51 180,74 грн. покладається на відповідача.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання свого грошового зобов`язання позивачем нараховано за період з 14.03.2019 по 22.04.2019 до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2 019,19 грн. та 3% річних у розмірі 168,27 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/5350/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

10.05.2019 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнав позовні вимоги частково у сумі, яка відповідає вартості ремонту автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 , відповідно до складеної ним калькуляції з програми "Audatex" з урахуванням зносу та складає 41 979,95 грн. В іншій частині позовних вимог проти задоволення відповідач заперечує та зазначає, що в цій частині відшкодування має бути покладено на винну особу.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, хоча до відзиву долучено докази направлення його примірника позивачу (опис вкладення відправлення №0407135378006) та згідно інформації з пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в мережі Інтернет вбачається, що поштове відправлення №0103049650594 було отримано позивачем 08.05.2019, а тому суд вважає за можливе розглянути справу №910/5350/19 по суті за наявними в ній документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

05.04.2018 між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та БФ "Благодійним фондом "Карітас-Київ" (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0102-18-00099, предметом якого є стархування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Ford", державний номер НОМЕР_1 , та додатковим обладнанням (п.п. 1.1.2 п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору строк його дії встановлено з 00:00 год. 06.04.2018 по 24:00 год. 05.04.2019.

12.09.2018 на бульварі Перова, 19/11 сталася ДТП за участю застрахованого "Ford", державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля "Opel", державний номер НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Opel", не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем "Ford", в результаті чого було завдано механічні пошкодження обом автомобілям.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №755/14258/18 (набрала законної сили 13.12.2018), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №ДККА-62660 від 25.09.2018, заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 13.09.2018, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" рахунку №1047973 від 17.09.2018 та розрахунку суми страхового відшкодування від 25.09.2018, позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0102-18-00099 від 05.04.2018, здійснив страхове відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів страхувальнику (на рахунок СТО) в розмірі 51 180,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням №20153 від 25.09.2018.

Тобто, фактично позивачем сплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 51 180,74 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №755/14258/18 вбачається, що транспортний засіб - "Opel", державний номер НОМЕР_2 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Opel", державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Opel", державний номер НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/001683894.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 12.09.2018.

За положеннями пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Відповідачем надано власний розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу такого автомобіля.

Проте, у вказаному розрахунку не вказано розмір коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, який застосовано при здійсненні розрахунку.

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2018, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази, а відповідачем не обґрунтовано необхідність застосування коефіцієнта фізичного зносу у автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 , який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Згідно п. 5.2. Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази огляду відповідачем транспортного засобу "Ford", державний номер НОМЕР_1 , і навіть не зазначено, який коефіцієнт фізичного зносу має застосовуватись, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що надана відповідачем ремонтна калькуляція №9452 від 21.01.2019 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Ford" не є достатнім доказом, який спростовує зроблений позивачем розрахунок та фактично понесені витрати на відновлювальний ремонт автомобіля.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на викладене, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами необхідності застосування значення коефіцієнту фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при спірній ДТП.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункти 73, 74 постанови).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №20153 від 25.09.2018. на суму 51 180,74 грн., вбачається, що позивачем було перераховано страхувальнику (на рахунок СТО) кошти у розмірі 51 180,74 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 , без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за наслідками його пошкодження у спірній ДТП, у розмірі 51 180,74 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

В даному випадку, полісом №АМ/01683894 було передбачено франшизу у розмірі 0.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом АМ/01683894 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену у визначеному законодавством порядку вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 , відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 51 180,74 грн.

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов`язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою вих. №ЮКК/1821 від 05.12.2018, в якій просив сплатити суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 51 180,74 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" за вказаними у даному листі реквізитами.

Вказана заява отримана відповідачем 12.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0209416223510.

Листом №19214 від 09.01.2019 позивач повторно просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування по претензії вих. №ЮКК/1821 від 05.12.2018.

У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За таких обставин, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом №АМ/001683894 і заява отримана відповідачем, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування за Полісом №АМ/001683894 є таким, що настав 14.03.2019.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних витрат (тобто, не більше суми фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.

Позивач просить стягнути з відповідачів пеню, нараховану за період з 14.03.2019 до 22.04.2019, у розмірі 2 019,19 грн. за порушення зобов`язань з виплати страхового відшкодування.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законами України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а суму пені за несвоєчасність виконання зобов`язань такою, що підлягає стягненню за період з 14.03.2019 по 22.04.2019 у розмірі 2 019,19 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 168,27 грн., нараховані за період з 14.03.2019 по 22.04.2019.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо правомірності нарахування 3% річних на прострочене грошове зобов`язання із сплати страхового відшкодування зазначав Верховний Суд України у своїй постанові №3-295гс16 від 01.06.2016, а також Верховний Суд у постановах від 20.04.2018 у справі №910/12028/17 та від 07.02.2018 у справі №910/18319/16.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, дійшов висновку, що він є правильним, у зв`язку із чим вимоги про стягнення 168,27 грн. 3% річних за період з 14.03.2019 по 22.04.2019 підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" підлягають задоволенню, а з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 51 180,74 грн., пеня у розмірі 2 019,19 грн. та 3% річних у розмірі 168,27 грн.

Позивачем було заявлено позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про стягнення в загальному розмірі 53 368,20 грн., а відповідачем у відзиві, визнано позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 41 979,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на те, що відповідно до довіреності №76/19 від 12.12.2018 представник відповідача не обмежений у праві визнавати позов (в тому числі, в частині), а визнання позову відповідачем в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 41 979,95 грн. не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд прийняв визнання позову відповідачем.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що відзив в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього страхового відшкодування у розмірі 41 979,95 грн. поданий у визначений судом строк та до початку розгляду справи по суті, суд вирішив повернути позивачу з Держаного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за подання позову у даній частині позовних вимог, а саме - судовий збір у розмірі 755,54 грн.

В іншій частині судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20; ідентифікаційний код 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 51 180 (п`ятдесят одна тисяча сто вісімдесят) грн. 74 коп., пеню у розмірі 2 019 (дві тисячі дев`ятнадцять) грн. 19 коп.; 3% річних у розмірі 168 (сто шістдесят вісім) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1 165 (одна тисяча сто шістдесят п`ять) грн. 46 коп. Видати наказ.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код 30859524) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 54 коп., сплаченого за платіжним дорученням №51271 від 05.04.2019. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко