Рішення № 82935212, 08.07.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/1190/18

провадження № 2/570/167/2019

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю секретаря судового засідання Кмін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.П.Могили, 24/ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

покликаючись на непогашення донькою відповідача заборгованості, представник позивача Савіхіна А.М. у поданій 19 березня 2018 року позовній заяві просить стягнути з відповідача 10 366 грн. 93 коп. боргу та сплачений судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп.

У поданій до суду заяві вказаний представник позивача позов підтримує повністю.

Відповідач у відповіді на претензію пояснила, що спадщину не прийняла, а, отже, до неї не можуть бути пред`явлені будь-які боргові зобов`язання її доньки. Крім того, вказана позивачем квартира є її особистою власністю.

У поданій до суду заяві вказаний представник позивача просить справу слухати у їх відсутність. Зважаючи на те, що учасників справи відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, їх явку не визнано обов`язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, 01 квітня 2013 року між позивачем та донькою відповідача ОСОБА_2 підписано анкету-заяву, яка разом з пам`яткою клієнта та «Умовами і Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає договір, відповідно до якого донька відповідача отримала кредит у розмірі 13 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Станом на день смерті боржника 26 грудня 2013 року заборгованість, на думку сторони позивача, становить 10 366 грн. 93 коп. як заборгованість за кредитом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник померла.

31 травня 2014 року позивачем направлена претензія до Рівненської районної державної нотаріальної контори.

20 червня 2014 року позивача повідомлено, що спадкоємці боржника із заявою про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися і спадкова справа після смерті спадкодавця заведена на підставі претензії позивача 03 червня 2014 року.

Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2015 року по справі №569/17483/ 14 в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Рівненська районна державна нотаріальна контора встановлено факт постійного проживання відповідача, зокрема і на момент смерті її доньки ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 .

13 квітня 2015 року ОСОБА_1 написала заяву про відмову від прав та обов`язків померлої доньки ОСОБА_2 .

12 вересня 2017 року відповідачу позивачем направлено лист-претензію.

10 жовтня 2017 року у відповідь на претензію вказане рішення суду направлене позивачу.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.ч.1, 5 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.ч.2, 3 цієї статті, позбавляється права вимоги. Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутінсть свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Суд при винесенні даного рішення не бере до уваги рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2015 року по справі № 569/17483/14-ц про встановлення факту постійного проживання, оскільки між сторонами існує спір про право цивільне, а окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Крім того, суд не бере до уваги заяву відповідача про відмову від спадщини, оскільки така заява подана за межами строку про прийняття спадщини.

Спадкування є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників. Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту. Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини. Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи. Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника. Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. За змістом цих норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцем має відбуватись у межах вартості отриманого нею у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Звертаючись із позовом до ОСОБА_1 як до спадкоємця ОСОБА_2 , позивач мав довести, що спадкоємцем всього отриманого у спадщину майна є саме відповідач. /Висновок Верховного Суду, що висловлений у його постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц/. Разом з тим, позивач не надав доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно, яке могло бути успадковане, за рахунок, чи у межах вартості якого, можуть бути задоволені вимоги кредитора. Окрім того, реєстрація ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за однією адресою, не підтверджує факт їх постійного спільного проживання на момент смерті останньої. Оскільки ОСОБА_1 не отримала жодного майна від спадкодавця, вона не проживала разом з нею, а, отже, з`ясовано відсутність правових підстав для стягнення з неї коштів на користь позивача. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (р/р НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, зареєстроване: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ).

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України: серія НОМЕР_2 , виданий 04 січня 2000 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області.

Суддя: Кушнір Н.В.