Рішення № 82931448, 04.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 р. справа № 480/1298/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника позивача - Макаренка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1298/19

за позовом ОСОБА_1

до Центральної військово-лікарської комісії

про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії про визнання неправомірним рішення щодо відмови у зміні формулювання причини смерті військовослужбовця ОСОБА_3 “Так, смерть пов`язана з проходженням військової служби” на інше - “Так, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби”, оформлене листом від 26.02.2019 №866, та зобов`язання скласти висновок про пов`язаність смерті військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби, у відповідності до Закону України “Про військову службу та військовий обов`язок” та п. 21.5 (б) наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 про затвердження Положення “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”. Свої вимоги мотивує тим, що вона є матір`ю загиблого ОСОБА_3 . Позивач 01.02.2018 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачі відповідного посвідчення. 09.01.2019 отримала відповідь про відмову у задоволенні її заяви. Підставою для вказаної відмови є рішення Центральної військово-лікарської комісії, в якому вказано, що смерть ОСОБА_3 пов`язана з проходженням військової служби. Позивач зверталась до Центральної військово-лікарської комісії про зміну формулювання щодо пов`язаності смерті її сина ОСОБА_3 з виконанням обов`язків військової служби з наданням додаткових документів. Проте, листом № 866 від 26 лютого 2019 року відповідач повідомив її про те, що після проведення досудового розслідування, яке встановить обставини загибелі ОСОБА_3 , звернення буде розглянуто і комісія надасть відповідний по суті висновок. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її право на соціальний захист, що гарантоване Конституцією України.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 24.06.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 04.07.2019.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 О.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий на військову службу до Збройних Сил України, з ним укладено контракт на особливий період до оголошення демобілізації 27.01.2015.

ОСОБА_3 загинув в період з 17 по 18 жовтня 2015 року при невстановлених обставинах в місці дислокації військової частини № А1126.

Згідно свідоцтва про смерть від 30.10.2015 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.10).

Лікарським свідоцтвом про смерть №623 від 29.10.2015 форми №106/о та висновком експерта № 951/610 встановлено чисельні порізи і травмування, причина смерті ОСОБА_3 не встановлена (а.с.11-16).

Оскільки позивач є матір`ю загиблого ОСОБА_3 , то на неї, відповідно, поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Тому 01.02.2018 ОСОБА_5 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачі відповідного посвідчення встановленого зразку.

09.01.2019 ОСОБА_5 отримала письмове рішення про відмову у задоволенні заяви з тих підстав, що син загинув під час проходження військової служби, а не при виконанні її обов`язків. На цей випадок не поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому вона не має права на отримання цього статусу.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 частково задоволено позов ОСОБА_5 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради. Скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 09.01.2019 р. про відмову у встановленні ОСОБА_5 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_5 від 01.02.2019 про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Разом з тим, позивач 09.01.2019 та 12.02.2019 письмово зверталась до Центральної військово-лікарської комісії про зміну формулювання щодо пов`язаності смерті її сина з виконанням обов`язків військової служби з наданням додаткових документів: змінених наказів та акту службового розслідування, ухвали Дніпропетровського апеляційного суду про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження та продовження досудового розслідування, витягу з протоколу Комісії Міністерства оборони України від 31.08.2018 №89 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Проте, Центральна військово-лікарська комісія листом від 26 лютого 2019 року № 866 повідомила ОСОБА_5 про те, що після проведення досудового розслідування, яке встановить чіткі обставини загибелі ОСОБА_3 , виключення питання самогубства та встановлення інших обставин його смерті, звернення буде розглянуто і комісія надасть відповідний по суті висновок (а.с.35).

Не погодившись з вищевказаним листом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України “Про військовий обов`язок та військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII.

Відповідно до положень ст. 1 вказаного Закону, військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною 9 цієї ж статті встановлено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Поняття військової служби визначено у статті 2 даного Закону, відповідно до частини першої якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже військова служба є однією із складових військового обов`язку.

За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був прийнятий на військову службу до Збройних Сил України, з ним укладено контракт.

Загибель ОСОБА_3 при виконанні обов`язків військової служби підтверджується наступними доказами:

- актом службового розслідування обставин смерті молодшого сержанта ОСОБА_3 згідно якого його смерть настала в розташуванні військової частини та у робочий день (а.с. 29-31);

- наказом командира військової частини А1126 від 11.11.2017 № 206-РС по особовому складу згідно якого смерть молодшого сержанта ОСОБА_3 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с.94);

- наказом командира військової частини А1126 від 11.12.2017 №254 по стройовій частині згідно якого смерть молодшого сержанта ОСОБА_3 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с.95);

- наказом командира військової частини А1126 від 09.12.2017 №2608 "Про результати додаткового розслідування за фактом загибелі молодшого сержанта ОСОБА_3 ", в пункті 1.2 якого вказано про підготовку проекту наказу про внесення змін до наказу командира військової частини А1126 (по стройовій частині) №254 від 04.11.2015, вказавши в новій редакції наказу про те, що молодший сержант ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок гострої крововтрати, різаних ран верхніх кінцівок, інших невідомих та не уточнених причин смерті, смерть пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с.96-97);

- повідомленням про смерть, згідно якого смерть молодшого сержанта ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від гострої крововтрати, відкритих ран верхніх кінцівок та інших невідомих та не уточнених причин (а.с.27);

- лікарським свідоцтвом про смерть №623, висновком судово-медичної експертизи № 951/610 (витяг), висновком СМЕ № 28 (витяг), свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , сповіщенням про смерть ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Про пов`язаність смерті ОСОБА_3 з виконанням обов`язків військової служби свідчить також той факт, що його смерть настала у робочий день, на території військової частини (казарми), він був у форменому військовому одягу і без ознак вживання алкоголю. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати неправомірним рішення Центральної військово-лікарської комісії про відмову у зміні формулювання причини смерті військовослужбовця ОСОБА_3 “Так, смерть пов`язана з проходженням військової служби” на інше - “Так, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби”, оформлене листом від 26.02.2019 №866, та зобов`язати відповідача скласти висновок про пов`язаність смерті військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби у відповідності до Закону України “Про військову службу та військовий обов`язок” та п. 21.5 (б) наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 про затвердження Положення “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”.

Враховуючи, що ухвалою суду від 10.04.2019 позивача було звільнено від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати неправомірним рішення Центральної військово-лікарської комісії про відмову у зміні формулювання причини смерті військовослужбовця ОСОБА_3 «Так, смерть пов`язана з проходженням військової служби» на інше - «Так, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби», оформлене листом від 26.02.2019 №866.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію (код ЄДРПОУ 08356179) скласти висновок про пов`язаність смерті військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби у відповідності до Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» та п. 21.5 (б) наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 про затвердження Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 10.07.2019.