Рішення № 82931371, 26.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/2515/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Горкуші М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

05.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.02.2019 №42 у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району, Житомирської області в оренду на 7 років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району, Житомирської області в оренду на 7 років ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача із заявою щодо затвердження проекту землеустрою з відведення йому земельної ділянки площею 8,000 га в оренду на 7 років для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, однак, відповідач систематично відмовляв позивачу у затвердженні вказаного проекту землеустрою із посиланням на наявність недоліків. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі 0640/3560/18 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою та зобов`язано ГУ Держгеокарастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га в оренду на 7 років для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області. На виконання вказаного рішення відповідачем повторно було розглянуто заяву позивача та наказом від 07.02.2019 №42 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га в оренду на 7 років для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області із посиланням на наявність недоліків. Прийняте рішення, на думку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує його право власності та користування земельною ділянкою, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 25.04.2019 на 10:00.

11.04.2019 представником відповідача через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про закриття провадження у справі вх. №8517/19 (а.с. 43-44) та відзив на адміністративний позов вх. №8516 (а.с. 46-54). В обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначив, що після отримання листів на подані заяви, позивач погодився з недоліками і сам вказує у позові, що усував їх, а отже позивач погодився і визнав дані недоліки, тому оскаржувати спірний наказ є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, зазначив, що "згідно з реєстром сертифікованих інженерів-землевпорядників, сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_2 від 02.08.2013 №010850 зупинена дія кваліфікованих сертифікатів інженерів-землевпорядників 02.08.2017, підтвердження даного факту є реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників" (а.с.49). Нормами Закону України «Про землеустрій» статтею 68 врегульовано що складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною. У справі №0640/3560/18 позивач посилається на позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 30.12.2015 №315/дгк, але даний висновок про погодження технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки і відношення до проекту не має.

Пояснює, що Порядком використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок встановлено, що виконання топографо-геодезичних робіт з використанням апаратури СРНС, обробка результатів вимірювань, отриманих за допомогою апаратури СРНС, здійснюється юридичними та фізичними особами, що мають необхідне технічне і технологічне забезпечення та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, відповідальний за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, дотримання технічних вимог до них, норм та правил їх виконання, встановлених Мінагрополітики, за наявності Реєстраційного посвідчення (свідоцтва) установленого зразка. Тобто окрім інженера землевпорядника має бути інженер-геодезист.

Крім того, представником відповідача зазначено, що оскаржувана у даній справі відмова є повторним розглядом клопотання на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду. Про це зазначено безпосередньо у наказі №42. Потрібно зазначити, що проект поданий повторно без усунення зазначених недоліків, у зв`язку з чим був виданий наказ про відмову. Також представника відповідача у відзиві посилається на дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо затвердження проекту землеустрою.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено (а.с. 63-67).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 25.04.2019, постановленою у порядку ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, розгляд якої призначив на 27.05.2019 на 15:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 25.04.2019 (а.с. 61-62).

Згідно з довідкою у справі від 13.05.2019 відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 №01-24-В суддя Єфіменко О.В. перебуває у щорічній оплачуваній відпусті у період з 26.04.2019 до 10.05.2019 (а.с. 69).

Відповідно до довідки від 27.05.2019 адміністративна справа у судовому засіданні не розглядалась у зв`язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням останнього у відрядженні. Наступне судове засідання призначене на 25.06.2019 на 12:00 (а.с. 74).

04.06.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача (а.с. 77-79).

У судовому засіданні 25.06.2019 позивач заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 77-79).

У судовому засіданні 25.06.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 46-54). В обґрунтування заперечень пояснив, що відповідачем правомірно прийнято наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району, Житомирської області в оренду на 7 років, оскільки у інженера-землевпорядника, що виготовляв проект землеустрою на замовлення ОСОБА_1 , не було повноважень на виготовлення такого проекту.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 у справі №806/2782/14 позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Держземагенства у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з правом передачі в оренду земельних ділянок площею земельних ділянок площею 8,0 га та 14,1 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Зобов`язано Головне управління Держземагенства в Житомирській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08.04.2014 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою з правом передачі в оренду земельних ділянок площею земельних ділянок площею 8,0 га та 14,1 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 20-21).

Наказом державного агентства земельних ресурсів України Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 05.12.2014 за №6-2587/14-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Житомирського району за межами населених пунктів Коднянської сільської ради орієнтовною площею 8,0 га (а.с. 30).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 8,000 га гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району, Житомирської області (далі - проектна документація) був розроблений Житомирською філією ДП «Центр державного земельного кадастру» (місце знаходження: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45; кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, виданий ОСОБА_3 від 02.08.2013 №010850; кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника виданий ОСОБА_4 від 30.01.2013 №001481).

Позивачу було надано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 30.11.2015 №256/дгк, здійснений Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (а.с. 31).

У зв`язку з бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду питання про затвердження, поданої позивачем документації із землеустрою на право передачі в оренду земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району ОСОБА_1 звернувся до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 №806/2442/16 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо порушення строків розгляду питань затвердження, поданої ним документації із землеустрою на право передачі в оренду земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району (а.с. 22-23).

На виконання вказаного рішення суду 01.12.2016 позивач отримав лист, датований від 25.11.2016 №Д-7084/0-4199/6-16 із пропозицією переглянути вимоги щодо терміну оренди (а.с. 24).

Надалі, листами від 26.06.2017 №-8466/0-7153/6-17, від 30.08.2017 №Д-12363/0-10109/6-17, від 04.04.2018 №Д2438/0-1908/0/22-18; від 07.05.2018 №Д3448/0-2407/0/22-18 ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проектної документації (а.с. 25-28), позивачем були виправлені недоліки, вказані у зазначених листах.

24.05.2018 листом №Д-4273/0-2895/0/22-18 ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на сім років площею 8,000 га для ведення селянського фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, посилаючись на те, що нібито відсутній кадастровий номер земельної ділянки, що не відповідає дійсності. Дана земельна ділянка має кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 29). При чому, протягом розгляду попередніх заяв про затвердження проектної документації, на таке порушення відповідач раніше не посилався.

У зв`язку з відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №0640/3560/18, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га в оренду на 7 років для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою з ведення земельної ділянки площею 8,000 га в оренду на 7 років для ведення перського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області та за результатами розгляду прийняти відповідний наказ про затвердження проекту землеустрою або про відмову у затвердженні, з врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи (а.с. 10-19).

На виконання вказаного рішення суду, заява ОСОБА_1 була повторно розглянута Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області та наказом від 07.02.2019 №42 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на сім років площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району, Житомирської області у зв`язку з недотриманням вимог чинного законодавства, інструкцій та нормативно-правових актів, а саме вимог статей 26, 50 Закону України «Про землеустрій», статті 123 Земельного кодексу України, «Порядку використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо- дезичних, картографічних, аерофотознімальних проектних, дослідницьких робіт вишукувань та кадастрових зйомок від 13.07.1998 №1075, інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх рішення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 №376, пунктів 18, 22 Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №105 (а.с. 9).

Позивач вважає, що прийнятий наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його право власності і користування належною йому земельною ділянкою, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі - Земельний кодекс України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.22 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини другої статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною другою статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статтею 123 ЗК України.

Частиною першою статті 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 123 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч.10 ст.123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з ч.13 ст.123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Частиною чотирнадцятою статті 123 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею п`ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Завданням адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Вішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Водночас, з метою обрання ефективного способу захисту порушеного права та його відновлення в судовому порядку, суд зазначає наступне.

Так, оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №42 від 07.02.2019 позивачу, у зв`язку із наявними недоліками у поданій документації щодо затвердження проекту землеустрою, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду на 7 років. Проте, в тексті наказу не вказано чітко, які саме недоліки у проекті землеустрою позивача а лише посилання на норми чинного законодавства.

Підставою для такої відмови, як повідомив в засіданні представник відповідача і написав у відзиві, стало те, що дія сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 від 02.08.2013 №010850 зупинена 02.08.2017. Однак у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаного факту.

Крім того, суд наголошує, що проект землеустрою був виготовлений ще до 02.08.2017, тобто, сертифікат ОСОБА_2 на момент виготовлення був дійсний і він, відповідно, міг працювати у межах чинного законодавства.

Відповідач також зазначає, що причиною відмови є те, що у ДП «Центр державного земельного кадастру» (розробник проекту) не має інженера-геодезиста.

Однак при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою з 2014 року відповідач жодного разу не зазначав, як причину відмови у затвердженні те, що ДП «Центр державного земельного кадастру» не має права виготовляти такі проекти.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи викладене, суд вважає спірний наказ про відмову відповідач виніс неправомірно.

Щодо вимог зобов`язального характеру при прийнятті рішення про затвердження документації із землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією №К (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, повноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проекту нормативно-правового акту.

Таким чином, дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями органу державної влади - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися вій реалізації своєї компетенції, але і немає права виходити за її межі. Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійснені дій і прийнятті рішень.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішенні, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один із кількох варіантів рішення.

Таким чином, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавче закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішенні (зокрема, можливості вибору одного з декількох юридично допустимих варіантів дії за відповідних обставин), та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений а недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, що неодноразово висловлювалася ним при вирішення адміністративних справ, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію (постанова ВАСУ від 19.11.2014 у справі №К/800/40770/14, постанова ВАСУ від 14.09.2016 у справі №К/800/197/16).

У даній справі норми статей 123, 186 та 186-1 ЗК України у імперативній формі визначають повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо вирішення питання про затвердження документації із землеустрою.

Так, відповідач здійснює повноваження суб`єкта публічної влади щодо реалізації державної політики у сфері земельних відносин щодо розпорядження землями державної власності. При цьому, відповідач не є власником земельної ділянки, відносно якої виготовлено вказаний проект землеустрою, а тому позбавлений права адміністративного розсуду щодо визначення юридичної долі такої земельної ділянки.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на встановлені обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району, Житомирської області в оренду на 7 років ОСОБА_1 .

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність наказу відповідача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.02.2019 №42 у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району, Житомирської області в оренду на 7 років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 8,000 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району, Житомирської області в оренду на 7 років ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 10 липня 2019 року.

Головуюча суддя О.В. Єфіменко