Рішення № 82931331, 09.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/1744/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

17.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавська митниця ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 24.04.2019 №806020/2019/000312/2 /з урахуванням уточнень у судовому засіданні/.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення з огляду на те, що ним було надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості автомобіля. Вказані в оскарженому рішенні про коригування митної вартості недоліки в документах не спростовують правильності обчислення митної вартості товару декларантом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

18.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Коригування митної вартості здійснено у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість. Також у зв`язку зі спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості та здійснено перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: митна вартість визначалася згідно витягу з каталогу Schwacke 147452/29466994 від 19.04.2019, в якому для розрахунку був взятий пробіг ТЗ 275000 км, проте згідно акту митного огляду з кордону зазначений пробіг даного ТЗ на момент перетину становив 271301. Також, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 6500 EUR/шт., а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації з АСАУР та вартість задекларованого транспортного засобу, з урахуванням його комплектації та пробігу згідно електронного каталогу SchwackeNet, становить 9950 EUR/шт. Таким чином, наявна у митного органу інформація щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до електронного каталогу SchwackeNet призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

25.06.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголошував, що всупереч вимогам частини четвертої статті 368 Митного кодексу України, рішення про коригування митної вартості від 24.04.2019 №806020/2019/000312/2 не містить жодного посилання на жодний доказ недостовірності заявленої фактурної вартості автомобіля, зазначеної у рахунку від 15.04.2019 №0308 на придбання автомобіля. Зауважував, що при митному оформленні автомобіля у відповідача був наявний доказ, який підтверджує достовірність заявленої фактурної вартості автомобіля, зазначеної у рахунку від 15.04.2019 №0308 - митна декларація країни відправлення 19LTVC0100ЕК11D235 від 15.04.2019, оформлена митними органами Литви, у якій зазначена вартість придбаного автомобіля SKODA OCTAVIA (номер кузова НОМЕР_1 ) у розмірі 5350 Євро.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Зазначили, що позовна вимога в частині вивільнення наданих у зв`язку з прийняттям рішення фінансових гарантій сплати митних платежів у розмірі 32688,01 грн на даний час втратила свою актуальність для позивача.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

22.04.2019 до митного контролю та оформлення до відділу митного оформлення №2 Полтавської митниці ДФС подана електронна митна декларація №UA806020/2019/208267 щодо транспортного засобу марки SKODA OCTAVIA (номер кузова НОМЕР_1 ), а також акт про проведення митного огляду №205010/2019/417064 від 17.04.2019, електронна митна декларація країни відправлення 19LTVC0100ЕК11D235 від 15.04.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.12.2014 №12829046, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 20.04.2019, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість товару, договір про надання послуг митного брокера від 16.04.2019, касовий ордер від16.04.2019, касовий ордер від 22.04.2019, довіреність від 13.04.2019, рахунок-фактура від 15.04.2019 №0308, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 17.04.2019.

На виконання вимог ч.3 статті 53 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме: в рахунку від 15.04.2019 №0308 немає підпису покупця, також не вказано номер паспорту громадянина згідно поданого до митного оформлення, позивачу запропоновано подати додаткові документи.

На підставі статті 55 Митного кодексу України (далі - МК) митним органом здійснено коригування митної вартості у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість.

Також у зв`язку зі спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості та здійснено перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: митна вартість визначалася згідно витягу з каталогу Schwacke 147452/29466994 від 19.04.2019, в якому для розрахунку був взятий пробіг ТЗ 275000 км, проте згідно акту митного огляду з кордону зазначений пробіг даного ТЗ на момент перетину становив 271301. Також, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 6500 EUR/шт., а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації з АСАУР та вартість задекларованого транспортного засобу, з урахуванням його комплектації та пробігу згідно електронного каталогу SchwackeNet, становить 9950 EUR/шт.

У зв`язку із викладеними обставинами Полтавською митницею ДФС надано ОСОБА_1 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 806020/2019/00547 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 806020/2019/000312/2.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів Полтавської митниці ДФС та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За приписами статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу..

Згідно статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 3 цієї статті, зокрема, передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти та оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

Згідно статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини 3 статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно визначеного переліку.

Статтею 54 МК органи доходів і зборів уповноважено здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК визначені чіткі підстави для відмови у митному оформленні товарів, а саме: орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Підстави прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту визначено статтею 55 МК, згідно якої, рішення приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК описані методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 64 МК визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як встановлено судом, декларантом та митним органом у спірних правовідносинах застосовано шостий метод визначення митної вартості.

Згідно рахунку-фактури від 15.04.2019 №0308 та митної декларації країни відправлення 19LTVC0100ЕК11D235 від 15.04.2019, оформленої митними органами Литви, вартість придбаного автомобіля SKODA OCTAVIA (номер кузова НОМЕР_1 ) складає 5350 Євро.

Митна вартість визначалася декларантом згідно витягу з каталогу Schwacke 147452/29466994 від 19.04.2019, в якому ціна ідентичного товару становить 6500 Євро.

Стосовно застосування митним органом інформації щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до електронного каталогу SchwackeNet, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості позивачем, суд зазначає наступне.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, що провадять такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДФС 11.09.2015 №689 з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильного визначення митної вартості товарів.

Інформація щодо вартості оцінюваного транспортного засобу, використана митним органом відповідно до електронного каталогу SchwackeNet з посиланням на Методичні рекомендації, затверджені наказом ДФС 11.09.2015 №689, не може бути належним доказом підтвердження митної вартості, оскільки, по - перше, зазначений наказ не зареєстрований в установленому законом порядку, а, по - друге, відповідачем не надано доказів, яка саме митна декларація взята ним до уваги при коригуванні митної вартості, які характеристики транспортного засобу заявлені у декларації для порівняння (рік випуску, пробіг, якість, фізичні характеристики, країна виробництва тощо), що викликає сумніви у правильності обрання митним органом транспортного засобу для порівняння. При цьому, відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 21.05.2019 щодо надання витягу з електронного довідника Schwacke, на підставі якого прийняте оскаржене рішення.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо виготовлення автомобіля позивача, що декларувався, у 2015 року, оскільки свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу SKODA OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 , підтверджено дату виготовлення автомобіля та реєстрації - 2014 рік

Стосовно доводів відповідача щодо відмінності пробігу ТЗ згідно витягу з каталогу Schwacke 147452/29466994 від 19.04.2019, в якому для розрахунку був взятий пробіг ТЗ 275000 км, однак, згідно акта митного огляду з кордону зазначений пробіг даного ТЗ на момент перетину становив 271301, суд зазначає, що на додатковому аркуші до Акта проведення митного огляду товарів значиться пробіг ТЗ SKODA OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_2 км, що є наближеним до 275000 км.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд не може оминути увагою той факт, що згідно пояснень представника відповідача підставою для висновку про неможливість підтвердження складових митної вартості слугувала відсутність платіжних документів, окрім рахунку.

Водночас, з протоколу обробки 199933 /а.с. 28/ вбачається, що розбіжність у документах, які підтверджують заявлену митну вартість полягала у відсутності підпису покупця та номеру паспорту у рахунку від 15.04.2019 №0308.

Разом з тим, зазначені обставини не відображені в оскарженому рішенні про коригування митної вартості, а відтак, не бралися до уваги митним органом при його прийнятті.

У зв`язку з викладеним, суд констатує факт порушення відповідачем вимог частини другої статті 77 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, відповідач, не спростувавши аргументів позивача щодо визначення вартості спірного автомобіля, не довів суду і правильності самостійного визначення митної вартості цього товару.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 108, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Полтавської митниці ДФС України (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 39421072) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС України про коригування митної вартості від 24.04.2019 №806020/2019/000312/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 39421072) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн /сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.07.2019.

Суддя К.І. Клочко