Рішення № 82931227, 10.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2019 року № 640/19254/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській областіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві, в якому просить :

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві щодо не прийняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в місті Києві прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення.

Ухвалою суду від 22.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні судом ухвалено про подальший розгляд справи в спрощеному провадження без виклику осіб.

22.01.2019 від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача в порядку ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 20.02.2019 замінено неналежного відповідача - Головне управління Державної міграційної служби в місті Києві, на належного - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м.Маріуполі Донецької області.

Перебуваючи в громадянстві Російської Федерації, відповідно до рішення ГУ ДМС України в м.Києві від 11.04.2018 набув громадянство України за територіальним походженням на підставі ст.8 Закону України «Про громадянство України», а саме у зв`язку із народженням на території України до 24.08.1991. Документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_1 від 12.06.2018, дійсним до 05.04.2020.

На виконання вимог ст. 8 Закону України «Про громадянство України» позивач зобов`язаний припинити громадянство Російської Федерації шляхом повернення відповідного паспорту до уповноваженого органу цієї держави, або подати декларацію про відмову від громадянства за наявності незалежних від нього причин неотримання документа про припинення громадянства.

Вказує, що 30.08.2018 він письмово звернувся до ГУ ДМС України в м.Києві з проханням повідомити про час та спосіб подання декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення.

Позивач вважає протиправну бездіяльність відповідача, яка на його думку, виразилась у не прийнятті декларації про відмову позивача від громадянства Російської Федерації.

Позивач зазначає, що щодо нього існують передбачені ст. 1 Закону України «Про громадянство» причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, а саме - вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає з 1 січня 3 723 грн.

В той же час згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Посольства Російської Федерації в Україні, розмір збору за вчинення консульських дій за оформлення заяви про вихід із громадянства РФ в загальному та спрощеному порядку становить 78 дол. США або 2184 грн.

Така сама інформація отримана позивачем за його зверненнями від Генерального консульства РФ у м. Харкові.

Половина від 3723 грн. становить 1861,5 грн., тобто, передбачений збір у розмірі 2184 грн. перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає, що згідно листа Міністерства закордонних справ України від 25.05.18 №71/ВГ/14-530-745 на адресу Державної міграційної служби України надійшла копія ноти Посольства Російської Федерації в Україні від 27.04.2018.

Згідно вказаної ноти станом на 26.04.2018 розмір консульського збору за оформлення заяви про вихід з громадянства Російської Федерації становить 1820 грн. для заявників - громадян Російської Федерації та 2 184 грн. для заявників - громадян інших країн та осіб без громадянства. Останній тариф застосовується у відношенні батьків, опікунів та піклувальників неповнолітніх громадян Російської Федерації у випадку, якщо вони є іноземними громадянами.

За переконанням відповідача, до позивача застосовується консульський збір у розмірі 1820 грн, що не перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України, і позивачем мала подаватися не декларація про відмову від громадянства Російської Федерації, а подаватися заява про вихід з громадянства Російської Федерації з поверненням паспорту. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 11.04.2018 набув громадянство України за територіальним походженням на підставі ст. 8 Закону України «Про громадянство України», що підтверджується тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_2 від 02.07.2018, дійсним до 05.04.2020, і не є предметом спору.

30.08.2018 позивач письмово звернувся до ГУ ДМС України в м.Києві з проханням повідомити про час та спосіб подання декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення.

01.10.2018 Головне управління державної міграційної служби в місті Києві повідомило заявника листом № 8001.16.2-27039/80.16-18 «Про розгляд звернення» повідомило заявника, що у зв`язку з розбіжностями в інформації щодо розміру консульського збору за оформлення припинення громадянства Російської Федерації в 2018 році, яка надається Посольством Російської Федерації в м. Києві та Генеральним консульством Російської Федерації в м. Харкові, Головне управління ДМС України в м. Києві звернулось з листом до Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України для отримання роз`яснень із зазначеного питання для забезпечення однакового та належного виконання рішень про набуття громадянства України. Після отримання роз`яснень щодо порушеного питання заявника будете повідомлені додатково.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не прийнятті декларації про відмову ОСОБА_1 від громадянства Російської Федерації звернувся до суду з даним позовом.

За таких обставин, оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Закон України «Про громадянство України» (далі - Закон) визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Приписи ч. 5 ст. 8 Закону передбачають, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

За правилами абз. 12 ст. 1 Закону зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Приписи абз. 16 ст. 1 Закону визначають, що декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, до незалежних причин законодавцем віднесено, зокрема, якщо вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України. Зміст згаданих норм у своїй сукупності дає обґрунтовані підстави стверджувати, що під поняттям «вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства)» законодавець розуміє вартість фактичного припинення такого громадянства, а не збір та виготовлення документа, який підтверджує вчинення такої дії, про що помилково зазначає позивач.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту опублікованого на офіційному сайті Посольства Російської Федерації в Україні документу: «Тарифи консульських зборів Російської Федерації, стягуваних за межами території Російської Федерації» на 2018 рік, для оформлення припинення громадянства Російської Федерації вчиняється наступна консульська дія - оформлення заяви про вихід із громадянства Російської Федерації в загальному та у спрощеному порядку, за вчинення якої встановлено збір в розмірі 78 доларів США, або 2184 українських гривень, з яких 65 доларів США (1820 гривень) - консульський збір та 13 доларів США (364 гривні) - збір на відшкодування фактичних витрат.

При цьому, з урахуванням даних веб-сайту Посольства Російської Федерації в Україні (https://ukraine.mid.ru/23), від сплати зборів в рахунок відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з вчиненням щодо них консульських дій, звільняються громадяни Російської Федерації.

Таким чином, вартість оформлення припинення громадянства РФ складає 65 доларів США (1 820,00 грн.), а відтак не перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України, який відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», починаючи з 1 січня у місячному розмірі становить 3 723 грн, а половина цієї суми складає 1 861,50 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вартість саме оформлення припинення громадянства РФ не перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у ОСОБА_1 права на подання декларації про відмову від громадянства РФ до відповідача в якого, у свою чергу, не виникає обов`язку з прийняття відповідного документа.

Доводи позивача щодо врахування Окружним адміністративним судом міста Києва відомостей, викладених у листі Генерального консульства Російської Федерації у Харкові від 13.08.2018 № 3572 та у листі від 29.10.2018 № 4958, в яких зазначено, що вартість оформлення виходу з громадянства Російської Федерації у консульських установах Російської Федерації на території України складає 2 184,00 українські гривні, судом оцінюється критично, оскільки вказані обставини можуть бути з`ясовані позивачем у вказаній консульській установі, інформація яких не може суперечити офіційній позиції іноземної держави.

Також суд зазначає, що органи Державної міграційної служби України отримують інформацію про розміри консульських зборів іноземних консульських установ з офіційних джерел, і розмір консульських зборів та інших платежів, що стягуються консульськими установами конкретної іноземної країни є єдиним і не може з`ясовуватися щодо позивача чи іншої особи окремо.

Щодо встановлення самої події звернення позивача 30.08.2018 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві для заповнення декларації про відмову від громадянства Російської Федерації за наявності незалежних від нього причин, то згідно пояснень позивача, не спростованих відповідачем, факт звернення фіксується лише подачею заповненого бланку такої заяви, і у випадку відмови у її прийнятті він письмово не фіксується, у зв`язку з чим підстави ставити під сумнів факт відповідного звернення ОСОБА_1 до ГУ ДМС в м. Києві відсутній.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що доказів подання ОСОБА_1 до ГУ ДМС в м. Києві декларації про відмову від громадянства форми 45, зразок якої затверджено підпунктом 1.1 пункту 1 наказу МВС України від 16.08.2012 № 715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку», матеріали справи не містять.

Відтак відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності ГУ ДМС в м. Києві щодо відмови у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, а також зобов`язання ГУ ДМС в м. Києві прийняти від ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації, оскільки належних і допустимих доказів подання такої декларації до міграційних органів України матеріали справи не містять.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_3 )

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м.Київ, вул.Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій